Ухвала суду № 50643753, 14.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

щодо вирішення питання про зупинення провадження у справі

14 серпня 2015 року м. Київ № 826/8662/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

в порядку письмового провадження клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якому просить:

визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенко Костянтина Володимировича щодо не включення ОСОБА_1 (01042, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Печерським РУ ГУ МВС України у м. Києві 17.02.2012 р.) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Міський комерційний банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною ОСОБА_1 сумою в розмірі 175 013,82 грн., що еквівалентно 8 500 доларів США, на підставі Договору банківського вкладу на вимогу № 2620/08/196536 (з виплатою відсотків щомісячно) від 01.07.2014 р. та Договору дарування № 1908 від 04.11.2014 р.;

зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенко Костянтина Володимировича включити ОСОБА_1 (01042, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Печерським РУ ГУ МВС України у м. Києві 17.02.2012 р.) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Міський комерційний банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною ОСОБА_1 сумою в розмірі 175 013,82 грн., що еквівалентно 8 500 доларів США, на підставі Договору банківського вкладу на вимогу № 2620/08/196536 (з виплатою відсотків щомісячно) від 01.07.2014 р. та Договору дарування № 1908 від 04.11.2014 р.;

визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб(01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, З 3-Б, ідентифікаційний код 21708016) щодо не включення до Загального реєстру вкладників ПАТ "Міський комерційний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відомостей про ОСОБА_1 (01042, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Печерським РУ ГУ МВС України у м. Києві 17.02.2012 р.) щодо відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Міський комерційний банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною ОСОБА_1 сумою в розмірі 175 013,82 грн., що еквівалентно 8 500 доларів США, на підставі Договору банківського вкладу на вимогу № 2620/08/196536 (з виплатою відсотків щомісячно) від 01.07.2014 р. та Договору дарування № 1908 від 04.11.2014р.;

зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб(01032, м. Київ, бул. Т.

Шевченка, 33-Б, ідентифікаційний код 21708016) включити в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Міський комерційний банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 (01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, 9, кв. 18, ідентифікаційний номер 308332-2529, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Печерським РУ ГУ МВС України у м. Києві 17.02.2012 р.) щодо відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Міський комерційний банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною ОСОБА_1

Вікторівні сумою в розмірі 175 013,82 грн., що еквівалентно 8 500 доларів США, на підставі

Договору банківського вкладу на вимогу № 2620/08/196536 (з виплатою відсотків щомісячно) від 01.07.2014 р. та Договору дарування № 1908 від 04.11.2014 р.

В судовому засіданні розглянуто клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до остаточного рішення Конституційного суду України щодо конституційності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" беззаперечно вплине на правозастосовну практику.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Представником позивача 11.08.2015 року подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до остаточного рішення Конституційного суду України щодо конституційності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" беззаперечно вплине на правозастосовну практику.

Суд ознайомившись із письмово викладеними доводами в обґрунтування заявленого клопотання, виходячи зі змісту прохальної частини заявленого позивачем клопотання, при вирішенні питання щодо наявності підстав для зупинення провадження у даній справі виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та додаткових письмових пояснень позивача, останні мотивують свою позицію положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та стверджують про перевищення Уповноваженою особою Фонду повноважень, визначених даним нормативно-правовим актом.

Одночасно суд звертає увагу на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 квітня 2015 року у справі №826/9693/13-а (касаційне провадження №К/800/43574/14) ухвалено про необхідність звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, згідно мотивувальної частини колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що попри встановлену мету Закону №4452-VI - захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України (стаття 2 Закону №4452-VI), його практичне застосування до неплатоспроможних банків ставить вкладників банку в нерівні умови при відшкодуванні депозитних коштів, допускає застосування різних підходів в зобов'язальних відносинах з кредиторами та позичальниками банку.

Відповідно до ч.5 ст.9 КАС України у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

У даному випадку, виникає певна неврегульованість процесуальних дій суду при зверненні Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Так, як вбачається зі змісту положень ч.5 ст.9 КАС України, право на звернення до Верховного Суду України в суду з'являється у випадку виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

Тобто, факт звернення до Верховного Суду України свідчить про сумнів суду щодо відповідності закону Конституції України.

Одним з основоположних принципів адміністративного судочинства є, зокрема, принцип законності, який полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відтак, суд зобов'язаний вирішувати справи відповідно до Конституції та законів України, водночас, виникнення сумнівів у відповідності закону Конституції України фактично унеможливлює розгляд справи із дотриманням основоположних і фундаментальних принципів адміністративного судочинства.

Разом з тим, оскільки процесуальний закон не містить норм, які визначали подальші процесуальні дії суду при зверненні до Верховного Суду України, вказану прогалину було усунуто приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", в абзаці 2 пункту 2 якої закріплено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд в будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" зазначив, що "одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно частини 2 статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року №422/96-ВР, Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.

Закони, інші правові акти, їх окремі положення, визнані рішенням Конституційного Суду України такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення (частина друга статті 152 Конституції України).

У разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними (ч.3 ст.61 вказаного Закону).

Статтею 69 Закону №422/96-ВР, передбачено, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Згідно ч.2-3 ст.70 Закону №422/96-ВР, у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

Конституційний Суд України має право зажадати від органів, зазначених у цій статті, письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України.

Згідно ч.6 п.4 Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року у справі №1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що у випадку визнання неконституційним Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в цілому або окремих його норм, такі втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Проте, як зазначалося, Конституційний Суд вправі визначити у своєму рішенні, порядок і строки його виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

При цьому необхідно звернути увагу і на те, що визнання неконституційними певних норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо відповідності їх Основному Закону може призвести до порушення його логіки і структури, зумовить появу прогалин у ньому. У зв'язку із цим, може виникнути необхідність вжиття додаткових заходів щодо забезпечення виконання прийнятого Рішення. Додаткові заходи, у свою чергу, можуть стосуватися внесення змін до чинного Закону №4452-VI.

Так, згідно ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року (справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Виходячи із зазначеного, за результатами розгляду конституційного подання щодо Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правове регулювання суспільних відносин пов'язаних із функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб в залежності від рішення Конституційного Суду може змінитися. Вказане свідчить про істотність результатів розгляду судом конституційної юрисдикції подання Верховного Суду України для прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній адміністративній справі.

Враховуючи наведене у сукупності суд приходить до висновку про необхідність зупинення провадження у справі №826/10317 до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", питання щодо чого порушено відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 квітня 2015 року у справі №826/9693/13-а, та прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.

Керуючись п.4 ч.2 ст.156, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.

Зупинити провадження в адміністративній справі № 826/8662/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", питання щодо чого порушено відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 квітня 2015 року у справі №826/9693/13-а, та прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.

Зобов'язати сторін негайно повідомити суд про сплив обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

Копію ухвали надіслати особам, що беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання ухвали.

Суддя В.П. Шулежко