Постанова № 50637526, 03.09.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року справа № 823/2240/13-а

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каліновської А.В.,

при секретарі судового засідання Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить: скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013: №0001782301, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8141 грн. 00 коп.; №0001772301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 66105 грн. 00 коп. (44070 грн. 00 коп. за основним платежем та 22035 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0001762301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 62957 грн. 00 коп. (41971 грн. 00 коп. за основним платежем та 20986 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про заниження податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року на загальну суму 44070 грн., заниження податку на додану вартість на загальну суму 41371 грн., а також завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 8141 грн. по господарським правовідносинам з ПП «Кайрос-2005» та ФОП ОСОБА_3, оскільки із зазначеними контрагентами здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з зазначених вище підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на те, що проведеною перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси» встановлено заниження податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року на загальну суму 44070 грн., заниження податку на додану вартість на загальну суму 41371 грн., а також завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 8141 грн. по господарським правовідносинам з ПП «Кайрос-2005» та ФОП ОСОБА_3, у звязку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій. Також відповідач зазначив, що контролюючим органом при проведенні перевірки використано: довідку ДПІ у м. Черкасах від 14.09.2012 №214/17-317/НОМЕР_1 «Про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_3 щодо підтвердження господарських операцій за травень 2012 року»; довідку ДПІ у м. Черкасах від 05.09.2012 №200/17-317/НОМЕР_1 «Про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_3 щодо підтвердження господарських операцій за червень 2012 року»; акт ДПІ у м. Черкасах від 09.11.2012 №932/22-21/14197526 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кайрос-2005» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків з 01.01.2011 по 30.06.2012». Зазначеними довідками та актом не встановлено факту здійснення господарських операцій ПП «Кайрос-2005» та ФОП ОСОБА_3 за перевіряємий період. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що надані позивачем до суду документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій позивача з ПП «Кайрос-2005» та ФОП ОСОБА_3 Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з нижчевикладеного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси» зареєстроване як юридична особа з 12.05.2000, є платником податку на додану вартість з 17.05.2000 відповідно до свідоцтва №32125615.

На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 21.02.2013 №380, згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 VІ (далі ПК України) з 25.02.2013 по 01.03.2013 працівником відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Облагрохім-Черкаси» з питань господарських взаєморозрахунків з ПП «Кайрос-2005» за лютий 2012 року та ФОП ОСОБА_3 за травень-червень 2012 року. Результати перевірки оформлені актом від 01.03.2013 №100/22-11/30956059.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст.138, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 півріччя 2012 року на загальну суму 44070,00 грн. (у т.ч. за 1 квартал 2012 року 1193 грн.); пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 41371 грн. (у т.ч. за лютий 2012 року 1898 грн., травень 2012 року 31932 грн., вересень 2012 року 8141 грн.), а також завищено суму відємного значення податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 8141 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Черкасах винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013 року: №0001782301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8141 грн.; №0001772301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 66105 грн.; №0001762301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62957 грн.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України)

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Необґрунтованим є посилання відповідача на довідку ДПІ у м. Черкасах від 14.09.2012 №214/17-317/НОМЕР_1 «Про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_3 щодо підтвердження господарських операцій за травень 2012 року»; довідку ДПІ у м. Черкасах від 05.09.2012 №200/17-317/НОМЕР_1 «Про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_3 щодо підтвердження господарських операцій за червень 2012 року»; акт ДПІ у м. Черкасах від 09.11.2012 №932/22-21/14197526 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кайрос-2005» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків з 01.01.2011 по 30.06.2012» - як на підставу для відмови в задоволенні адміністративного позову, оскільки порядок та спосіб виконання контрагентом позивача (ТОВ «Поло Лайн») своїх договірних зобовязань, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обовязків, покладених на нього законом як на субєкта господарювання як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з договором купівлі-продажу від 22.02.2012 б/н, укладеним між ТОВ «Облагрохім-Черкаси» (покупець) та ПП «Кайрос-2005» (продавець), останній зобовязується передати товар у власність покупцю, а покупець зобовязується прийняти товар відповідно до умов, визначених у договорі. Конкретна кількість, якість, ціна згідно з пунктом 1.3 договору вказується в рахунках-фактурах.

Однак, надана позивачем в якості доказу замовлення товару рахунок-фактура від 21.02.2012 №72 не містить посилання на договір від 22.02.2012 б/н, розшифрування підпису (прізвище, ініціали) особи, яка виписала вказаний документ.

Крім того, рахунок-фактура виписана 21.02.2012, тобто раніше укладеного договору поставки (22.02.2012) між позивачем та ПП «Кайрос-2005».

На придбання товару за вказаним договором складено видаткову накладну від 22.02.2012 №16 на суму 11385 грн. (у т.ч. ПДВ 1897 грн. 50 коп), яка не містить посилання на договір від 22.02.2012 б/н.

Крім того, вказана видаткова накладна не скріплена печаткою позивача, також не зазначено прізвище, імя та по-батькові особи, яка отримувала товар.

Таким чином, вказані докази не підтверджують реальність здійснення господарської операції за договором купівлі-продажу від 22.02.2012 б/н, укладеним між ТОВ «Облагрохім-Черкаси» та ПП «Кайрос-2005».

Згідно з договором поставки від 07.02.2012 №0702, укладеним між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник), останній зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених в договорі. Найменування товару, його кількість, ціна, термін оплати відповідно до п.1.2 договору визначаються в рахунках-фактурах.

Як вбачається із вказаного договору поставки від 07.02.2012 №0702, ціна товару та його загальна вартість погоджується сторонами та вказується в рахунках-фактурах (п. 3.2 договору). Оплата кожної партії товару проводиться за цінами, вказаними у відповідних рахунках-фактурах (п. 4.3 договору).

Тобто, всі істотні умови договору постачання сої визначаються у рахунках-фактурах.

Однак, рахунки-фактури, які безпосередньо визначені договором та підтверджували б вартість товару - суду не надано.

На придбання товарів за договором поставки від 07.02.2012 №0702 позивачем надані видаткові накладні: від 15.05.2012 №РН-000017 на суму 86313 грн. 15 коп. (у т.ч. ПДВ 14385 грн. 52 коп.); від 24.05.2012 №РН-000037 на суму 49350 грн. (у т.ч. ПДВ 8225 грн.); від 24.05.2012 №РН-000036 на суму 55930 грн. (у т.ч. ПДВ 9321 грн. 67 коп.); від 06.06.2012 №РН-0000004 на суму 42770 грн. (у т.ч. ПДВ 7128 грн. 33 коп.); від 26.06.2012 №РН-00050 на суму 6075 грн. 98 коп. (у т.ч. ПДВ 1012 грн. 66 коп.).

Разом з цим, у вказаних видаткових накладних не зазначені прізвище, імя та по-батькові осіб, які отримували товар, відсутні реквізити довіреностей, на підставі яких здійснювався відпуск та отримання товару, а також не містить посилання на їх виписку саме до договору від 07.02.2012 №0702, а у видаткових накладних від 24.05.2012 №РН-000037 та від 26.06.2012 №РН-00050 не зазначені прізвище, імя та по-батькові осіб, які відпускали товар.

Також позивачем не надані суду рахунки-фактури, які зазначені у вищезгаданих видаткових накладних.

Крім того, у виписаних ФОП ОСОБА_3 позивачу податкових накладних від 15.05.2012 №18, від 24.05.2012 №47 та від 26.06.2012 №50 містяться посилання до договори поставки від 15.05.2012 №1505, від24.05.2012 №240512 та від 26.06.2012 №2606, які відсутні в матеріалах адміністративної справи.

Крім того, позивач не надав як доказ замовлення товару у ФОП ОСОБА_3 рахунки-фактури, що передбачено п. 1.2. договору від 07.02.2012 №0702 та мають містити істотні умови даного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено істотні умови для договору поставки: вид товару та строк (строки), в який він повинен бути переданий у власність покупця.

Проте, позивач не надав жодних доказів погодження сторін щодо термінів, умов транспортування товару, його кількості та якості.

Враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність доказів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з ПП «Кайрос-2005» та ФОП ОСОБА_3

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Вищезазначене свідчить про оформлення документів не у звязку із фактичним здійсненням реальних господарських операцій у хронологічному порядку, а у довільний (удаваний) спосіб, що підтверджує відсутність обставин та подій, повязаних з виконанням господарських договорів та відповідним їх відображенням у податковому обліку.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-101112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Тому в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд дійшов до висновку про відсутність факту здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Кайрос-2005», ФОП ОСОБА_3, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 15.03.2013 №0001782301, №0001772301 та №0001762301 - є правомірними та скасуванню не підлягають.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області в суді обґрунтував свою позицію з посиланням на норми законодавства України.

Натомість представник позивача вмотивованих доводів на підтвердження позову не навів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст рішення виготовлено 08 вересня 2015 року.