Постанова № 50635225, 26.03.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/11109/14-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2015 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі

головуючої судді Ференц А.М.

при секретарі- Пазяк С.М.

з участю позивача ОСОБА_1

з участю представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області з третьою стороною УПФ України в м. Мукачево та ОСОБА_3 районі про визнання протиправними дій, скасування постанови та зобовязання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області з третьою стороною УПФ України в м. Мукачево та ОСОБА_3 районі про визнання протиправними дій, скасування постанови та зобовязання вчинити певні дії посилаючись на те, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області( далі - ВПВР УДВС ГУЮ ) ОСОБА_4 від 08.05.2014 р. було відкрито виконавче провадження № 43210520 з виконання виконавчого листа № 303/1998/13а виданого 24.04.2014 року Мукачівським міськрайонним судом у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м.Мукачево та ОСОБА_3 районі( далі УПФ), Територіального Управління Державної судової адміністрації України у Закарпатській області про визнання неправомірною бездіяльністю по перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобовязання нарахувати й виплачувати його в подальшому відповідно до змін заробітної плати працюючого судді.

Постановою цієї ж посадової особи ВПВР УДВС ГУЮ у Закарпатській області від 8.08.2014 року, на його думку, прийнято явно помилкове рішення про закінчення зазначеного виконавчого провадження №43210520 з примусового виконання вищезгаданого виконавчого листа у звязку з нібито повним виконанням боржником вимог даного виконавчого документу.

Посилаючись на те ,що державний виконавець не вжив всі залежні від нього необхідні дії для фактичного виконання рішення суду в повному обсязі згідно з виконавчим документом та з урахуванням висновків Львівського апеляційного адміністративного суду, викладених в його ухвалі від 03.04.2014 року,а також тих, що містяться в рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3- рп/2013 ,які обовязково мали бути враховані для правильного й повного виконання рішення суду боржником, щодо відсутності підстав для застосування граничного розміру довічного грошового утримання судді у відставці, у звязку з визнанням неконституційними норм, які були застосовані судом першої інстанції, при цьому вважає, що постанова державного виконавця, не відповідає фактичним обставинам дій боржника здійснених останнім по його виконанню, які призвели до неповного виконання рішення суду, що у кінцевому підсумку призвело до помилкового й передчасного висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження, тому такі дії зазначеної посадової особи вважає протиправними, а його постанову про закриття виконавчого провадження незаконною та протиправною, яка на його думку, підлягає до скасування, оскільки суперечить вимогам ст. 49 Закону України Про виконавче провадження та не містить мотивування підстав її винесення з посиланням на докази, якими підтверджено виконання рішення суду у повному обсязі, у звязку з чим у позовній заяві до суду просив наступне.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_4 від 8 серпня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № 43210520.

Зобовязати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області відновити виконавче провадження 43210520. та здійснити заходи щодо належного його виконання у повному обсязі у виконавчому провадження боржником для здійснення правильного перерахунку нового розміру довічного грошового утримання належного позивачу(стягувачу ) ОСОБА_1 та стягнення з нього на його користь недоплаченої суми довічного грошового утримання з боржника, що утворилися, станом на час відновлення виконавчого провадження та остаточного його виконання, з урахуванням тих грошових сум, що йому вже виплачені в рамках виконавчого провадження, шляхом належного її погашення на виконання виконавчого листа ОСОБА_3 міськрайонного Закарпатської області, № 303/1998/13-а виданого 24.04.2014 року Мукачівським міськрайонним судом на виконання постанови Мукачівського міськрайонного суду від 10.04.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в м.Мукачево та ОСОБА_3 районі Закарпатської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області про визнання неправомірною бездіяльністю по перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобовязання нарахувати та виплачувати в подальшому відповідно до змін заробітної плати працюючого судді, вживши заходи до його виконання у повному розмірі в частині здійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 25 вересня 2012 року, у розмірі 80 % грошового утримання працюючого судді, відповідно до ч.3 ст. 138 Закону України Про судоустрій і статус суддів, з урахуванням підвищення заробітної плати працюючих суддів, відповідно до довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, у тому числі з урахуванням у процесі згаданого виконавчого провадження довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України від 16.04.2014 року за № 371 про наступне збільшення розміру заробітної плати працюючого судді Мукачівського міськрайонного суду з 1.12.2013 року в сумі 18270,00 гривень , з якого позивач пішов у відставку, та з урахуванням змісту , рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3- рп/2013, а також змісту та висновків викладених в ухвалі від 3 квітня 2014 року Львівським апеляційним адміністративним судом у цій же справі із зазначеного питання - що нарахування й виплата, а також розрахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у звязку з наступним збільшенням заробітної плати працюючого судді з 3 червня 2013 року має здійснюватися, без будь - якого обмеження його граничним розміром.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, які з урахуванням отриманої ним відповіді 13.11.2014 року за №-Д-190/08-14 на його звернення до управління Пенсійного фонду України у м.Мукачево та ОСОБА_3 районі із заявою 31.10.2014 року до УПФ, щодо розрахунків примусового виконання рішення суду та не врахування, наданої ним у процесі згаданого виконавчого провадження довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України від 16.04.2014 року за № 371 про наступне збільшення розміру заробітної плати працюючого судді Мукачівського міськрайонного суду з 01.12.2013 року в сумі 18270,00 гривень , а також не врахування змісту рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3- рп/2013 та висновків викладених в ухвалі від 3 квітня 2014 року Львівським апеляційним адміністративним судом у цій же справі із зазначеного питання - що нарахування й виплата, та розрахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у звязку з наступним збільшенням заробітної плати працюючого судді з 3 червня 2013 року має здійснюватися, без будь - якого обмеження його граничним розміром, яке відповідачем безпідставно застосовано, тому під час розгляду справи подав письмову заяву про збільшення позовних вимогу порядку, передбаченому ст.137 КАС України, яку просив приєднати до справи, та задовольнити з урахуванням викладених у ній збільшених позовних вимог наступного змісту.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_4 від 8 серпня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № 43210520.

Зобовязати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області відновити виконавче провадження 43210520. та здійснити заходи щодо належного його виконання у повному обсязі у виконавчому провадженні боржником, управлінням Пенсійного фонду в м.Мукачево та ОСОБА_3 районі, для здійснення правильного перерахунку нового розміру довічного грошового утримання належного стягувачу ОСОБА_1 та стягнення з нього на його користь недоплаченої суми довічного грошового утримання з боржника, що утворилися станом на час відновлення виконавчого провадження та остаточного його виконання, з урахуванням тих грошових сум, що йому вже виплачені в рамках виконавчого провадження, шляхом належного її погашення на виконання виконавчого листа Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, № 303/1998/13-а виданого 24.04.2014 року Мукачівським міськрайонним судом на виконання постанови Мукачівського міськрайонного суду від 10.04.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в м.Мукачево та ОСОБА_3 районі Закарпатської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області про визнання неправомірною бездіяльністю по перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобовязання нарахувати та виплачувати в подальшому відповідно до змін заробітної плати працюючого судді, вживши заходи до його виконання у повному розмірі в частині здійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 25 вересня 2012 року, у розмірі 80 % грошового утримання працюючого судді, відповідно до ч.3 ст.138 Закону України Про судоустрій і статус суддів, з урахуванням підвищення заробітної плати працюючих суддів, відповідно до довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, у тому числі з урахуванням у процесі згаданого виконавчого провадження довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України від 16.04.2014 року за № 371 про наступне збільшення розміру заробітної плати працюючого судді Мукачівського міськрайонного суду з 01.12.2013 року в сумі 18270,00 гривень , з якого позивач пішов у відставку, та з обовязковим урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3- рп/2013, а також висновків викладених в ухвалі від 3 квітня 2014 року Львівським апеляційним адміністративним судом у цій же справі із зазначеного питання - що нарахування й виплата, а також розрахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у звязку з наступним збільшенням заробітної плати працюючого судді з 3 червня 2013 року має здійснюватися, без будь - якого обмеження його граничним розміром.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив.

Заслухавши пояснення позивача, представника третьої сторони, дослідивши зібрані докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, тому підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.1 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів( посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів( посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншим нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З урахуванням частини другої ст. 11 Закону УкраїниПро виконавче провадження, державний виконавець здійснює заходи необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленим виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до положень ст.49 Закону України Про виконавче провадження( п.8 частини першої), виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у випадку остаточного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом встановлено, що постановою посадової особи ВПВР УДВС ГУЮ у Закарпатській області від 8.08.2014 року, дії якої оскаржуються, прийнято рішення про закінчення зазначеного виконавчого провадження №43210520 з примусового виконання виконавчого листа № 303/1998/13а виданого 24.04.2014 року Мукачівським міськрайонним судом у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м.Мукачево та ОСОБА_3 районі( далі УПФ), Територіального Управління Державної судової адміністрації України у Закарпатській області про визнання неправомірною бездіяльністю по перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобовязання нарахувати й виплачувати його в подальшому відповідно до змін заробітної плати працюючого судді, у звязку з повним виконанням боржником вимог даного виконавчого документу.

Між тим постанова не містить взагалі мотивування підстав її винесення з посиланням на докази, якими підтверджено виконання рішення суду у повному обсязі, тобто на момент прийняття такого рішення старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області( далі - ВПВР УДВС ГУЮ ) ОСОБА_4 не зажадав від боржника письмові розрахунки щодо порядку та способу виконання виконавчого документу, які вимагав від нього надіслати, а боржник,помилково вважаючи що рішення виконав у повному обсязі , не вважав за потрібне повідомити управління державної виконавчої служби про його виконання, з наданням відповідних письмових розрахунків.

Як убачається з відповіді позивачу боржником - УПФ від 13.11.2014 року за № Д-190/08-14, виданої на вимогу позивача під час розгляду судом даної справи, під час виконання ним виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 303/1998/13-а виданого Мукачівським міськрайонним судом 24.04.2014 року про зобовязання здійснити розрахунок та виплатити щомісячне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням підвищення заробітної плати працюючого судді відповідно до довідок Територіального управління Держаної судової адміністрації України в Закарпатській області в межах десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, за виключенням виплачених з 25.09.2012 року сум щомісячного довічного грошового утримання, що здійснено та проведено доплату ОСОБА_1 по 31 липня 2014 року включно.

Таким чином, взятий до уваги за основу боржником період під час виконання вказаного виконавчого документа, для здійснення перерахунку, нарахуванню й виплаті належного щомісячного довічного грошового утримання стягувачу ОСОБА_1, що перебував на виконанні у старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_4І (виконавче провадження № 43210520 ), відповідає вимогам закону на час прийняття рішення про закінчення зазначеного виконавчого провадження.

Разом з тим, що стосується виконання боржником виконавчого документу в частині необхідності правильного перерахунку нового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням підвищення заробітної плати працюючого судді відповідно до довідок Територіального управління Держаної судової адміністрації України в Закарпатській області , у тому числі нарахування, й виплати належних йому сум за вказаний вище період, починаючи з 3 червня 2013 року, та не врахування у процесі виконання з урахуванням у процесі згаданого виконавчого провадження довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України від 16.04.2014 року за № 371 про наступне збільшення розміру заробітної плати працюючого судді Мукачівського міськрайонного суду з якого позивач пішов у відставку, з 01.12.2013 року в сумі 18270,00 гривень, не відповідає, а суперечить , ухваленому у справі рішенню, що є предметом примусового виконання, висновкам викладених в ухвалі від 3 квітня 2014 року Львівським апеляційним адміністративним судом у цій же справі та рішенню Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3- рп/2013.

Так, на момент виконання зазначеного виконавчого документа із зазначеної дати давно втратили свою чинність норми які були застосований судом першої інстанції по відношенню до належного розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 під час розгляду судом адміністративного спору, зокрема, застосоване положення судом першої інстанції про необхідність здійснення розрахунку та виплати йому щомісячного грошового утримання у розмірі 80% грошового утримання судді у відставці, з урахуванням підвищення заробітної плати працюючих суддів, відповідно до довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області із застосуванням обмеження у розмірі в межах десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили непрацездатність, визнано разом з іншими нормами закону неконституційними. Зокрема, це Положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року № 2453VI у редакції Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668VI та Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Тобто з цієї дати втратили свою чинність Положення норм закону, на підставі яких судом першої інстанції помилково був визначений граничний розмір довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, про що аналогічний висновок міститься і у мотивувальній частині ухвали Львівського апеляційного адміністративного судом від 3 квітня 2014 року із зазначеного питання, ухваленої за результатами розгляду апеляційної скарги боржника на рішення суду першої інстанції про те, що нарахування й виплата судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання повинна здійснюватися, без обмеження граничного розміру.

Отже, під час виконання вищезгаданого виконавчого документу безпідставно не враховано зазначене рішення Конституційного Суду, висновки Львівського апеляційного адміністративного суду, що викладені ним у його ухвалі від 3 квітня 2014 року із зазначеного питання , а отже, не врахована, відсутність будь - яких обмежень в діючому законодавстві стосовно розміру належного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на момент його примусового виконання, починаючи з 3 червня 2013 року.

Крім того, протягом періоду, що його охопленого боржником ОСОБА_3 управлінням пенсійного фонду у м.Мукачево та ОСОБА_3 районі, тобто у процесі примусового виконання згаданого виконавчого документу, протягом якого він вже частково виконав його, але не в повному обсязі, безпідставно залишено поза увагою та не врахована і та обставина, що за вказаний період відбулося наступне підвищення заробітної плати працюючого судді з 01.12.2013 року, яке згідно наданої в оригіналі у приймальну позивачем боржнику під розписку 26.05.2014 року довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України від 16.04.2014 року за № 371 становить 18270,00 гривень. Для врахування та правильного перерахунку нового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, нарахування й виплати йому заборгованості, що утворилася протягом вказаного періоду під час виконання виконавчого документу разом із заявою від 27.05.2014 року та з такого ж змісту вимогою один екземпляр такої ж довідки з другим примірником аналогічної заяви ним було надано посадовій особі органу виконання, дії якого оскаржують ся, під розписку, що підтверджується зазначеними письмовими доказами, долученими позивачем до позовної заяви. Але у процесі виконання вона безпідставно не була врахована взагалі.

За таких обставин, не врахування зазначених вище вимог та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України від 16.04.2014 року за № 371 про наступне збільшення розміру заробітної плати працюючого судді з 1.12.2013 року в сумі 18270,00 гривень у тому ж судді, з якого позивач (стягувач) пішов у відставку, що відбулося в період, який входить у складову періоду, охопленого та частково виконаного вже боржником у даному виконавчому провадженні періоду, не можна вважати, що останнім вірно визначений позивачу правильний новий розмір щомісячного грошового утримання у процесі згаданого виконавчого провадження, а також, що у повному обсязі йому правильно нараховані та виплачені належні йому одноразові щомісячні грошові суми за виконавчим документом з погашення заборгованості на його користь , що утворилися за період, що охоплювався виконавчим провадженням, враховуючи ті тих помилкові та неповні, наведені УПФ розрахунки у листі від 13.11.2014 р. за № Д/08-14.

Оскільки з вини боржника, управління Пенсійного фонду України у м.Мукачево та ОСОБА_3 районі, яке не надало до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області усі необхідні письмові розрахунки у повному обсязі щодо виконання виконавчого документу, старший державний виконавець цього відділу ОСОБА_4 , у провадження якого знаходився згаданий виконавчий документ, позбавлений був можливості перевірити повноту та правильність виконання його боржником , тому передчасно та помилково дійшов висновку про виконання боржником виконавчого документа у повному обсязі. До того ж, не дивлячись на те, що мало місце з боку боржника застосування норм закону, що втратили давно чинність внаслідок не врахування рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3- рп/2013, а також не врахування наступного підвищення розміру заробітної плати працюючого судді, яке відбулося в період, що його охоплено виконанням виконавчого документу, це призвело до фактично неповного виконання виконавчого документа в частині необхідності правильного нарахування нового належного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та перерахунку , нарахуванню й виплати належних йому сум грошової заборгованості.

Зазначені обставини у сукупності дають суду підстави дійти висновку, що такі дії зазначеної посадової особи є протиправними, а його постанова про закриття виконавчого провадження незаконною та протиправною, тому підлягає до скасування, оскільки суперечить вимогам ст. 49 Закону України Про виконавче провадження та не містить мотивування підстав її винесення з посиланням на докази, якими підтверджено виконання рішення суду у повному обсязі, у той час, як надані позивачем докази підтверджують неповноту та не врахування вимог закону боржником у виконавчому провадженні під час виконання зазначеного виконавчого документу.

Як видно наданих позивачем доказів, зокрема, ухвали апеляційного суду, під час виконання боржником - УПФ постанови Мукачівського міськрайонного суду у даній адміністративній справі від 10 квітня 2013 року , на виконання якої був виданий виконавчий лист для її примусового виконання, останнім не були враховані взагалі важливі висновки, що містяться у мотивувальній частині ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 року, за результатами розгляду апеляційної скарги УПФ на рішення суду першої інстанції, де суд чітко констатував, зокрема про неприпустимість застосування будь - яких обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання під час його нарахування та виплати позивачу , у тому числі з посиланням на п.2 Прикінцевих та перехідних положень України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи було передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового (утримання)максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія(щомісячне грошове утримання )призначена до набрання чинності цим Законом, до яких і позивач належить ,що узгоджується з контекстом вимог ст. 58 Конституції України ( див. перший десятий абзаци четвертого аркушу та перший - восьмий абзац пятого аркушу постанови суду ).

Крім того, під час виконання виконавчого документу не врахована та обставина, що рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3- рп/2013 Положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року № 2453VI у редакції Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668VI визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, на підставі яких судом першої інстанції помилково був визначений граничний розмір довічного грошового утримання позивачу, як судді у відставці, про що однозначно зазначено й в ухвалі апеляційного суду від 03.04.2013 року, зокрема про недопустимість застосування до нього будь - яких граничних обмежень. Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно із законом (стаття 69, частина четверта статті 70 Закону України Про Конституційний Суд України).

Враховуючи наведене, позивач ще 26.05.2014 року особисто до управління УПФ у приймальні керівника цього державного органу, здав відповідальній особі під розписку заяву, а також другий примірник такої зави був наданий теж під розписку начальнику ВПВР УДВС ГУЮ у Закарпатській області ОСОБА_5 27.05.2014 р., у якій він виклав свою позицію щодо, на його думку, правильного виконання боржником вказаної постанови Мукачівського міськрайонного суду, де серед іншого вказував про те, що до нього як по відношенню й до інших суддів у відставці при нарахування (перерахунку) та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не можуть застосовуватися будь - які граничні обмеження, у тому числі й ті, які судом першої інстанції помилково були застосовані, що мали юридичну силу лише до часу ухвалення Конституційним Судом України рішення, тобто включно до 3 червня 2013 року , коли рішенням зазначеного органу шляхом визнання неконституційними норм про обмеження, які суд першої інстанції помилково застосував, була їх чинність припинена. А згідно резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України воно є обовязковим для виконання усіма субєктами на території України, у тому числі й УПФ., який всупереч цьому рішенню застосував не чинні норми закону про неіснуючі обмеження на момент звернення до примусового виконання зазначеного виконавчого документу.

Натомість така правильна позиція, яка чітко із зазначеного питання викладена в рішенні апеляційного суду та рішенні Конституційного Суду України безпідставно боржником УПФ ігнорується, що призвело до того, що позивачу нараховано та виплачено значно менший розмір належного йому довічного грошового утримання та помилково визначено таке в новому розмірі лише в сумі 9588 грн., замість правильної суми, що повинна бути нарахована та підлягає до щомісячної виплати йому - 14666 грн. до наступного підвищення заробітної плати.

Тому, серед іншого, він просив повідомити його, на якій підставі, у тому числі, на підставі яких правових норм під час виконання згаданого рішення УПФ були застосовані такі обмеження під час здійснення розрахунку належного йому щомісячного довічного грошового утримання, а також надати письмові розрахунки, на підставі яких буде виконуватися рішення суду.

Тим не менше, на час звернення до суду , позивач не отримав від УПФ на своє звернення жодної відповіді, а також відповідні письмові розрахунки, з яких УПФ виходило під час нарахування та виплати йому довічного грошового утримання, як судді у відставці, де у процесі виконання постанови суду першої інстанції такі лише вибірково надані державному виконавцю у вигляді одного листа, при цьому з посиланням на те, що нібито останнім під час виконання рішення суду першої інстанції враховується й зміст рішення апеляційного суду, що насправді не відповідає дійсності, бо по відношенню до нього ним застосовані останнім неправомірні обмеження, а апеляційний суд звертає увагу на неприпустимість застосування будь - яких обмежень. Адже ті обмеження, що були застосовані судом першої інстанції, які втратили чинність за згаданим рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року, УПФ , у даному випадку , до нього застосовані неправомірно.

Крім того, судом першої інстанції взагалі помилково застосоване по відношенню до позивача обмеження в межах десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки позивач пішов у відставку ще у 1997 році, про що чітко зазначив у своїй ухвалі Львівський апеляційний адміністративний суд , але таке явно незаконне рішення суду першої інстанції у цій частині ним не оскаржувалося, так як йому було відомо про наявність на розгляді в Конституційному Суді України відповідного подання про неконституційність норм, якими були встановлені обмеження для граничного розміру отримання суддями довічного грошового утримання, тому апеляційна інстанція чітко виклала свої правові висновки в ухвалі, зі змісту якої, у тому числі випливало й те, що ці обмеження поширювалися та мали юридичну силу по відношенню до позивача включно по дату ухвалення Конституційним Судом України рішення , тобто тільки по 3 червня 2013 року - до часу визнання неконституційності цих норм матеріального права, якими вони були встановлені. А вже з 3 червня 2013 року, коли він ухвалив рішення, позивачу повинно було нараховуватися й виплачуватися щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 13764 грн., без будь - яких обмежень, виходячи із наступного підвищеного розміру заробітної плати працюючого судді у розмірі 17205, 00 грн. , яка становить 80 відсотків належного від її розміру довічного грошового утримання працюючого судді.

У процесі виконання згаданої постанови місцевого суду, позивачем у заяві до УПФ від 26.05.2014 року, у звязку з наступним підвищенням заробітної плати працюючого судді, у якому він працював до виходу у відставку , з 01.12.2013 року до 18270 грн., де 80 відсотків належного від її розміру довічного грошового утримання працюючого судді становить й повинно виплачуватися позивачу - 14616 грн. ( оригінал довідки долучено про останній розмір підвищення заробітної плати судді за №371 від 16.04.14 р. до заяви УПФ від 26.05.2014 р.), було порушено одночасно вимогу про урахування на момент виконання рішення суду й цієї довідки для правильного розрахунку (перерахунку) нового розміру належного йому довічного грошового утримання на момент примусового виконання рішення. Хоча в рішенні суду першої інстанції, яке набрало чинності, зазначено про те, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача повинен здійснюватися відповідачем самостійно без отримання від позивача довідок про розмір грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді та складати 80 відсотків складових суддівської винагороди, і підставою для здійснення розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці є лише зміна розміру суддівської винагороди, а не звернення із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці (див. 7-й абзац пятого аркушу постанови від 10.04.2013 року). Але його заява з довідкою про наступне підвищення заробітної плати працюючого судді від 26.05.2014 року УПФ у процесі виконання рішення суду взагалі не розглянута та не вирішена у встановленому законом порядку з наданням йому на неї відповіді.

Тому не врахування викладеного, натомість безпідставне застосування УПФ під час нарахування й виплати належного позивачу розміру довічного грошового утримання судді у відставці, застосованих помилково судом першої інстанції матеріальних норм закону, які були визнані рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3- рп/2013 неконституційними та втратили свою чинність з часу його ухвалення( фактично вони втратили чинність через два місця після прийняття судом рішення), та безпідставне врахування цих скасованих обмежень боржником під час виконання рішення суду, призвели, до явно помилкового нарахування та виплати позивачу одноразової заборгованості, що утворилася з виплати належного йому розміру довічного грошового утримання з вказаної дати, та його виплати в подальшому без будь - яких обмежень, за виключенням з 25 вересня 2012 року, отриманих ним сум та помилкового розрахунку (перерахунку ), а також нарахування й виплати йому нового розміру довічного грошового утримання у меншому розмірі, ніж передбачено законом, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України від 16.04.2014 року за № 371 про наступне збільшення розміру заробітної плати працюючого судді Мукачівського міськрайонного суду з 01.12.2013 року в сумі 18270,00 гривень, наданої ним в оригіналі до УПФ в процесі виконання рішення суду для правильного перерахунку нового розміру довічного грошового утримання, не врахування, зазначеного в сукупності, стало наслідком лише часткового виконання рішення суду.

Отже, оскільки боржник - УПФ лише частково виконав рішення суду не у повному розмірі, але ні позивачу, ні державному виконавцю не надіслав необхідні письмові розрахунки, для того щоб перевірити правильність та повноту його виконання , 21.08.2014 року позивач навідався до державного виконавця Ярош С.І. для того, щоб останній витребував від УПФ вказані письмові розрахунки, але зясувалося, що державний виконавець вже виніс постанову про закриття виконавчого провадження ще 8.08.2014 року, примірник якої на день візиту позивача до нього, останній йому ще не відправив, тому ту же на місці один її примірник з супровідним листом за вихідним № 663/14 особисто під розписку вручив позивачу, які в оригіналі долучені до позовної заяви, про що він у його присутності на його вимогу розписався про їх отримання на першому примірнику супровідного листа, що залишився у матеріалах виконавчого провадження, про що свідчить ксерокопія цього письмового документа - супровідного листа , з його підписом на ньому про отримання їх у цей спосіб, який видано йому для підтвердження цього факту на його прохання - самим державним виконавцем, коли він і дізнався про наявність такої постанови та про порушення його прав, свобод та інтересів, тому в сенсі вимог закону( ч.2 ст. 181 КАС України, ч.3 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження, згідно з вимогами яких, подача позивачем до суду 26.08.2014 року адміністративного позову, є в межах встановленого законом строку.

Беручи до уваги, що ці наведені у позовній заяві позивача обставини та підстави , на які він в обґрунтування позову посилається, та на які він посилався і у своїх заявах до ВПВР УДВС ГУЮ у Закарпатській області та УПФ, доведені ним вищенаведеними письмовими доказами та заслуговують на увагу, вони у сукупності з матеріальними та процесуальними нормами, які слід застосувати до даних спірних правовідносин, дають суду підстави для задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Як зазначив Верховний Суд України у постанови № 9 від 01.11.1996 року Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя, оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Так, Конституція України( п.9 ч.3 ст. 129) до основних засад судочинства відносить обовязковість рішення суду, тому виконання судового рішення є складовою права на справедливий розгляд та однією з гарантій доступу до суду, яке передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1959 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.2, ч.1 ст.6, ст.17, п.5 ч.1 ст.18, ч.1 ст.19, ст.ст.71, 158-163 , ч.1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.1, ч.2 ст.11, ст.49 Закону України Про виконавче провадження, суд -

ПОСТАНОВИВ

Збільшені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю. Визнати протиправними дії управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області в особі державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_4 щодо незаконного закінчення виконавчого провадження № 43210520.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_4 від 8 серпня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № 43210520.

Зобовязати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області відновити виконавче провадження 43210520. та здійснити заходи щодо належного його виконання у повному обсязі у зазначеному виконавчому провадженні боржником - управлінням Пенсійного фонду в м.Мукачево та ОСОБА_3 районі, для здійснення правильного перерахунку нового розміру довічного грошового утримання належного стягувачу ОСОБА_1 та стягнення з нього на його користь недоплачених сум щомісячного довічного грошового утримання з боржника, що утворилися станом на час відновлення виконавчого провадження та остаточного його виконання, без будь - якого обмеження їх граничним розміром, з урахуванням тих грошових сум, що йому вже виплачені в рамках виконавчого провадження, шляхом належного погашення недоплачених йому грошових сум на виконання виконавчого листа Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, № 303/1998/13-а виданого 24.04.2014 року Мукачівським міськрайонним судом на виконання постанови Мукачівського міськрайонного суду від 10.04.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в м.Мукачево та ОСОБА_3 районі Закарпатської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області про визнання неправомірною бездіяльністю по перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобовязання нарахувати та виплачувати в подальшому відповідно до змін заробітної плати працюючого судді.

Вжити зазначені заходи до виконання згаданого виконавчого провадження у повному розмірі в частині здійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 25 вересня 2012 року, у розмірі 80 % грошового утримання працюючого судді, відповідно до ч.3 ст.138 Закону України Про судоустрій і статус суддів, з урахуванням підвищення заробітної плати працюючих суддів, відповідно до довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, що були предметом розгляду суду, у тому числі з урахуванням у процесі згаданого виконавчого провадження довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України від 16.04.2014 року за № 371 про наступне збільшення розміру заробітної плати працюючого судді Мукачівського міськрайонного суду з 01.12.2013 року в сумі 18270,00 гривень , з якого позивач пішов у відставку, та з обовязковим урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3- рп/2013, а також висновків викладених в ухвалі від 3 квітня 2014 року Львівським апеляційним адміністративним судом у цій же справі із зазначеного питання - що нарахування й виплата, а також розрахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у звязку з наступним збільшенням заробітної плати працюючого судді з 3 червня 2013 року має здійснюватися, без будь - якого обмеження його граничним розміром.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Ференц А.М.