Ухвала суду № 50626977, 13.09.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/7176/2011

УХВАЛА

13 вересня 2011 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси до Представництва «ОСОБА_1 ОСОБА_2»про стягнення податкової заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по податку на прибуток в сумі 170 гривень.

Відповідно до ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення) та, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі відкриває провадження в адміністративній справі.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.106 КАС України у позовній заяві у разі необхідності зазначається заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Згідно ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Пунктом 3.7 Прикінцевих положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»було внесено зміни до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, які набули чинності з 30 липня 2010 року.

Згідно із зазначеними змінами загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, визначений частиною другою статті 99 КАС України, зменшено з одного року до шести місяців.

Зазначена норма підлягала застосуванню також і щодо податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючими органами на підставі чинного до 1 січня 2011 року Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст субєктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Тривалість і правила обчислення строку звернення до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку. Строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично предявлено позов.

Як убачається із матеріалів адміністративного позову, про порушення Представництвом «ОСОБА_1 ОСОБА_2»пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач дізнався в результаті проведеної 18.03.2010 року перевірки, за результатами якої складений акт від 18.03.2010 року № 4001/15-1/21683670. На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0009931501/0 від 19.03.2010 року, яким відповідачу визначено податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 170 гривень. З матеріалів адміністративного позову убачається, що податковою інспекцією вчинялись заходи по одержанню заборгованості: платнику податку була направлена перша податкова вимога від 12.05.2010 року № 1/185 та друга податкова вимога від 17.08.2010 року № 2/2785, які були розміщені на дошці оголошень ДПІ у Приморському районі м. Одеси через неможливість вручення повноважній особі представництва.

Поряд із тим, право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків. Відносини, що виникають у процесі надіслання (вручення) податкових вимог платникові податків на момент виникнення спірних правовідносин регулювалися пунктом 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Таким чином, право на звернення до суду з позовом про стягнення сум податкового боргу з платника податків у позивача виникло у період із 30 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року, коли строк звернення до суду становив шість місяців.

З відповідним позовом позивач звернувся лише 12.09.2011 року. Таким чином, позивачем пропущений шестимісячний термін звернення до суду, який діяв на час виникнення спірних правовідносин. При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на положення п.102.4 ст.102 ПК України, оскільки останній на час виникнення права звернення з даними позовними вимогами не діяв.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

При викладених вище обставинах, враховуючи, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до адміністративного суду із даними позовними вимогами, при цьому із відповідною заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач не звернувся, суд вважає за необхідне в силу ч.1 ст.100 КАС України залишити позовну заяву без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99,100,107 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси до Представництва «ОСОБА_1 ОСОБА_2» про стягнення податкової заборгованості залишити без розгляду.

Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу, розяснивши останньому про його право на повторне звернення до суду за умови подання клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Суддя_______І.В. Завальнюк