Постанова № 50618624, 01.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року справа № 810/3461/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Модус Трейд» до Вишгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

до суду звернулось ТОВ «Модус Трейд» з позовом до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.01.2015 р. про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ за основним платежем 297842,81 грн. та фінансових санкціях у розмірі 74460,7 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при встановленні результатів камеральної перевірки, які стали підставою винесення спірного податкового повідомлення-рішення, відповідачем не взято до уваги первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, а також не повідомлено позивача про наявність розбіжностей із даними контрагентів у Єдиному реєстрі податкових накладних, як це передбачено ст. 201 ПКУ та наявністю податкових накладних, які не визнані недійсними та безпосередньо стосуються угоди із ТОВ «Атера Трейд», що вказує на правомірність їх віднесення до податкового кредиту, а також тим, що позивач не повинен нести відповідальність за неналежне виконання податкових зобовязань його контрагентами, у звязку з чим винесене податкове повідомлення-рішення є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду письмові заперечення, в яких пояснив обрану ним позицію щодо вказаного підприємства положенням ст. 201 ПКУ, за яким відсутність факту реєстрації контрагентом податкових накладних, у разі якщо не подано заяву не дає позивачу права на включення сум за цими податковими накладними до податкового кредиту, та просив у задоволенні позову відмовити повністю, пославшись на те, що висновки акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

У судове засідання прибув представник позивача, представник відповідача не зявився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належний чином. 01.09.2015 р., через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАСУ якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи проведено у письмовому провадженні.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке:

відповідачем була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Модус Трейд» за жовтень 2014 р., за результатом якої складено акт № 2532/15-01/38085616 від 23.12.2014 р. Відповідно до висновків акту перевірки виявлено порушення п. 198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 210 ПКУ, що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму 297842,79 грн.

Із акту перевірки вбачається, що позивачем до податкового кредиту включено податкові накладні № 1 від 23.10.2014 р. та № 9 від 31.10.2014 р., отримані за результатами господарських операцій із ТОВ «Атера Трейд». За допомогою системи «Співставлення Реєстру та Єдиного реєстру податкових накладних АІС «Податковий блок» відповідачем встановлено відсутність реєстрації ТОВ «Атера Трейд» зазначених податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також встановлено, що позивачем не надсилався запит до податкового органу про надання інформації щодо реєстрації ТОВ «Атера Трейд» податкових накладних № 1 від 23.10.2014 р. та № 9 від 31.10.2014 р., а до податкової декларації не додавалася заява із скаргою на постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, яку позивач мав право надати протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, разом із копіями товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів,

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.01.2015 р., яким ТОВ «Модус Трейд» збільшено суму грошового зобовязання за платежем податку на додану вартість на суму основного платежу 297842,81 грн. та 74460,7 грн. застосована фінансова санкція.

Позивач оскаржив спірне податкове повідомлення-рішення до ГУ ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України, рішеннями яких воно залишено без змін.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд звертає увагу:

відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПКУ, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно п. 76.1 ст. 76 ПКУ, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Відповідно до п. 86.2 ст. 86 ПКУ, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За приписами п. 58.1 ст. 58 ПКУ в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Статтею 198 ПКУ в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: 1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; 2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 201 ПКУ в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Проте, право платника податку на податковий кредит від недобросовісного контрагента захищено положеннями абз. 11-12 п. 201.10 ст. 201 ПК України, за яким у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Пунктом 14.8 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 N 1492, додатками до декларації є, зокрема, заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8).

Відповідно п. 21 р. III Порядку № 1492 у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та відповідні документи, передбачені п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Аналіз законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, дозволяє зробити висновок, що право платника податку на включення до суми податкового кредиту відомостей за податковими накладними, які не були зареєстровані продавцем товарів/послуг в Єдиному реєстрі, виникає при поданні разом із податковою декларацією ПДВ заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) відповідно до додатку № 8 до податкової декларації з ПДВ, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у постанові від 21.08.2013 р. у справі № 2а-11553/12/2670, в силу наведених вимог закону обов`язковою умовою виникнення у платника податку - покупця права на податковий кредит є власне факт реєстрації платником податку - продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від перевірки покупцем цієї обставини. У той же час згідно з пунктом 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі. На запит покупця стосовно надання інформації, що міститься у Реєстрі, видається, зокрема, про податкову накладну та/або розрахунок коригування - витяг з Реєстру.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість перевірки покупцем наявності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Матеріали адміністративної справи не містять доказів, що підтверджують здійснення позивачем свого права на перевірку відомостей щодо реєстрації постачальником податкових накладних № 1 від 23.10.2014 р. та № 9 від 31.10.2014 р., отриманих за результатами господарських операцій із ТОВ «Атера Трейд». Зокрема, позивачем не доведено факт надсилання запиту до податкового органу про надання витягу з Реєстру щодо реєстрації ТОВ «Атера Трейд» податкових накладних № 1 від 23.10.2014 р. та № 9 від 31.10.2014 р., а також відсутні докази долучення до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на постачальника, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, тобто не дотримано порядок підтвердження обґрунтованості включення до податкового кредиту податкових накладних у разі їх не реєстрації постачальником.

Відповідач у свою чергу надав до суду відомості з Єдиного реєстру податкових накладних АІС «Податковий блок» щодо ТОВ «Атера Трейд», відповідно до яких факт реєстрації податкових накладних відсутній, що зафіксовано у висновках акту камеральної перевірки № 2532/15-01/38085616 від 23.12.2014 р., на підставі якого були винесено спірне податкове повідомлення рішення.

Одночасно суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обовязку податкового органу за результатами проведення перевірки встановлювати причини невикористання платником податків прав, наданих йому ПКУ.

Частиною 3 ст. 2 КАСУ встановлено, що предметом розгляду адміністративних справ, є, зокрема визначення законності рішення (дії або бездіяльності) субєкта владних повноважень. Виходячи із завдань адміністративного судочинства України суд перевіряє прийняте рішення (дію, бездіяльність) щодо дотримання субєктом владних повноважень наданих повноважень та способу його прийняття, відповідності рішення Конституції та законам України; з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); а також встановлює фактори неупередженості; добросовісності; розсудливості при його прийнятті, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; тощо.

Отже предметом дослідження суду є дії відповідача на предмет їх відповідності нормам чинного законодавства.

При прийнятті обґрунтованого судового рішення, відповідно до ч. 3 ст. 159 КАСУ, суд бере до уваги повні і всебічні з'ясовані обставини в адміністративній справі, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, тому. Як вбачається із матеріалів справи, позивач не скористався своїм правом перевірити відомості щодо реєстрації ТОВ «Атера Трейд» податкових накладних № 1 від 23.10.2014 р. та № 9 від 31.10.2014 р., тим самим взявши на себе ризик негативних наслідків своєї бездіяльності, зокрема, таких як неможливість документально підтвердити право на податковий кредит, а також не надав разом із податковою декларацією передбачених ПКУ документів, що засвідчують обґрунтованість включення до податкового кредиту податкових накладних, відтак рішення податкового органу прийнято на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством.

Відповідно до частини другої статті 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За приписом частини першої статті 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини першої статті 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту за жовтень 2014 р. податкових накладних № 1 від 23.10.2014 р. та № 9 від 31.10.2014 р., отриманих за результатами господарських операцій із ТОВ «Атера Трейд».

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.