Ухвала суду № 5061399, 15.01.2009, Апеляційний суд Херсонської області

Справа № 22ц-3141 2008 р. Головуючий в І інстанції

Рябова О.Д.

Категорія 44 Доповідач: Прокопчук Л.П.

УХВАЛА

ІМБНБМ УКРАЇНИ

2009 року січня місяця «15» дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Прокопчук Л.П.

Суддів - Воронцової Л.П., Вадзінського П.О.

при секретарі -Дибі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення

Дніпровського районного суду

М. Херсона

від «20» листопада 2008 року у справі

за позовом

ОСОБА_2

до Антонівської селищної ради м. Херсона, ОСОБА_1 про визнання частково нечинним рішення Антонівської селищної ради та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Антонівська селищна рада про припинення права користування земельною ділянкою, -

встановила:

23 листопада 2007 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання нечинним і скасувати рішення Антонівської селищної ради №126 від 22 лютого 2007 року в частині припинення його права користування земельною ділянкою площею 600кв.м по АДРЕСА_1 та рішення Антонівської селищної ради від 22 лютого 2007 року №130 в частині надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що при прийнятті рішень селищна рада діяла в порушення вимог ст. 12, 141, 143 Земельного кодексу України бо заяву про добровільну відмову від користування земельною ділянкою він не подавав, а примусове припинення права користування земельною ділянкою можливе лише за рішенням суду.

В письмових доповненнях позивач ОСОБА_2 просив визнати нечинним і скасувати рішенням Антонівської селищної ради №126 від 22 лютого 2007 року в частині скасування п.1.3 рішення Антонівскої селищної ради №48 від 03.08.1993 року про виділення ОСОБА_2 присадибної ділянки по АДРЕСА_1 та переведення її до земель запасу.

12 лютого 2008 року з зустрічним позовом звернувся ОСОБА_1 про визнання таким, що станом на 22.02.2007 року припинилося внаслідок спливу строку, встановленого законом та рішенням виконкому селищної ради №54 від 07.09.1993 року, право ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку та надвірних споруд площею 600кв.м за адресою АДРЕСА_1 та про визнання правомірними рішення Антонівської селищної ради №126, 130 від 22.02.2007 року, посилаючись на те, що ОСОБА_2 підставно був позбавлений права користування земельною ділянкою, бо за 14 років так і не приступив до використання земельної ділянки за цільовим призначенням та, відповідно, не розпочав будівництво, не сплачував земельний податок чи орендну плату.

В доповненні до зустрічного позову від 26 вересня 2008 року ОСОБА_1 просив визнати право ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою для забудови за адресою АДРЕСА_1 таким, що припинилося внаслідок невикористання ним ділянки за цільовим призначенням впродовж більше трьох років підряд.

Також просив залишити без розгляду вимоги, зазначені первісно у зустрічній позовній заяві.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 20 листопада 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом вимог закону та на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив його скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній.

Вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим представники ОСОБА_2 та Антонівської селищної ради просили залишити його без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що рішенням виконавчого комітету Антонівської селищної ради №48 від 03 серпня 1993 року ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку розміром 0, 06га в АДРЕСА_1 як забудовнику.

Рішенням №54 від 07 вересня 1993 року позивачу дозволено на цій земельній ділянці будівництво нового двоповерхового житлового будинку зі строком закінчення будівництва та здачею його в експлуатацію до 07 вересня 1996 року.

Антонівська селищна рада своїм рішенням №126 від 22 лютого 2007 року припинила право користування земельною ділянкою, наданої ОСОБА_2 для будівництва житлового будинку пунктом 1.3 рішення №48 від 03 серпня 1993 року та перевела вказану земельну ділянку до земель запасу Антонівської селищної ради.

Задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_2 про визнання рішення в цій частині нечинним та скасовуючи його, суд першої інстанції виходив з того, що Антонівська селищна рада при постановленні рішення допустила порушення вимог ст. ст. 12, 141, 143 Земельного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки із аналізу змісту вищезазначених статтей Земельного кодексу України випливає, що припинення права користування земельною ділянкою можливе лише з визначених законом підстав.

Зазначеними статтями не передбачено припинення права користування земельною ділянкою згідно рішення органу місцевого самоврядування у разі відміни попереднього рішення про надання у користування земельної ділянки.

Отже, висновок суду про те, що, припинивши право користування ОСОБА_2 земельною ділянкою в позасудовому порядку, Антонівська

селищна рада вийшла за межі наданих їй повноважень є таким, що ґрунтується на вимогах закону.

Правильним є висновок суду і про те, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не вправі ставити питання про припинення права користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_2, оскільки він, ОСОБА_1, не є власником цієї земельної ділянки.

її власником є Антонівська селищна рада, яка відмовилась ставити перед судом питання про припинення права користування земельною ділянкою позивачем ОСОБА_2

Щодо рішення селищної ради №130 від 22 лютого 2007 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту відведення присадибної земельної ділянки площею 600кв.м по АДРЕСА_1, то воно не є тим рішенням, яке засвідчує його право власності чи право користування земельною ділянкою, оскільки відповідно до ст. 125 ЗК право на використання земельної ділянки виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановивши правовідносини, що склалися між сторонами, вірно застосував норми матеріального права, дав належну оцінку зібраним у справі доказам і постановив законне та обґрунтоване рішення.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 20 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.