Постанова № 5060523, 15.10.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа 2 а-22820/09/1270

Категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2009 року Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Островської О.П.

при секретарі - Кір`ян О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівний завод» до Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганської області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

19.05.2009 року позивач ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому посилається на наступне. Підприємство не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями ДПІ в м. Свердловську Луганської області: від 15.04.2009 року №0000972342/0 про сплату 780274,00 грн. податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі акту перевірки №335/23/00177945 від 06.04.2009 року за порушення п.1.32 ст.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; та від 16.04.2009 року №0000482343 про сплату 47 897,05 грн. штрафних санкцій, застосованих на підставі акту перевірки №335/23/00177945 від 06.04.2009 року за порушення п.1.32, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з наступних підстав.

Працівниками ДПІ в м. Свердловську Луганської області на сторінці 11 абзац 2 акту відображено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - віднесення підприємством до складу валових затрат вартості транспортно - заготівельних витрат , отриманих, але не оплачених на кінець звітного періоду по пов'язаній особі ВАТ «Дружковський машинобудівний завод» в сумі 184 358,70 грн. Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються суми любих витрат, сплачених або нарахованих впродовж звітного періоду у зв'язку з підготовкою та веденням виробництва, продажем продукції та охороною праці. П.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону передбачено документальне підтвердження винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податків особам за фактично надану послугу. ВАТ «Дружковський машинобудівний завод» пред'являє рахунки позивачеві з зазначенням вартості витратних елементів: 1) вартість матеріалів; 2) затрати по доставці товарно - матеріальних цінностей на склади продавця, - є документальним підтвердженням даної операції в цілому, але не є винагородою чи іншим заохоченням пов'язаній особі, а є витратами, у відповідності з п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону, понесеними платником податків у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, виходячи з договірних цін і не більше звичайних, які склалися на дату придбання. Відображені в рахунках ціни не перевищують цін, у відповідності з договірними зобов'язаннями, розрахованих по звичайним цінам. «Звичайна ціна» у відповідності з п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, що і відображено в договірних зобов'язаннях та відповідає п.26 р.2 Наказу по ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» від 18.12.2006 року №182 «Про облікову політику» - оцінку активів та зобов'язань в операціях з пов'язаними сторонами визначати за методом балансової вартості відповідно Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(с)БО) №23, під балансовою вартістю розуміти облікову ціну вартості запасів. Згідно з П (с)БО №9 запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу при умовах звичайної господарської діяльності. П.6 (абзац 4) даного стандарту передбачає віднесення до запасів товарів, які придбані та утримуються підприємством з метою подальшого продажу. Собівартість запасів, призначених для реалізації, включає і транспортно - заготівельні витрати. Для підтвердження транспортно - заготівельних затрат, які начебто надані при транспортуванні продукції на ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» повинні бути виписані путьові листи, що не відповідає дійсності, в тому випадку, коли товар фактично не направлявся на ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» у визначеному періоді, а доставлявся по мірі виробничої необхідності. Умови та строки поставок оговорені в договорі, наприклад, зазначений в абзаці 3 сторінки 12 акту перевірки договір від 29.05.2006 року №28/1 з ВАТ «Дружковський машинобудівний завод» містить в п.п.3.2 п.3 базисні умови поставки узгодженої партії товару, прийняті сторонами у відповідності з правилами «ІНКОТЕРМС 2000 року», а перший пункт специфікації №162 до договору №28/1 відображує формування цін на умовах EXW, що означає виконання продавцем (ВАТ «Дружковський машинобудівний завод») своїх обов'язків по поставці товару у розпорядження покупця на власному підприємстві та додає до обов'язків продавця завантажити товар на транспортний засіб покупця. Тому позивач вважає, що для даної операції при розрахунках з пов'язаними особами має застосовуватися п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону. Суми транспортно - заготівельних витрат пред'являються ВАТ «Дружковський машинобудівний завод» у рахунках одночасно з вартістю товарно - матеріальних цінностей та є складовою частиною затрат по доставці на територію ВАТ «Дружковський машинобудівний завод» матеріалів та беруть участь у формуванні їх вартості, як націнка, але для розшифрування ціни реалізованих товарно - матеріальних цінностей відображуються затрати по доставці матеріалів на свої склади, оскільки облік запасів може поділятися на елементи затрат по видах.

Відносно порушень з питання віднесення до валових витрат оплати простоїв з вини підприємства (абз.3 стор.13 акту перевірки). В розумінні ст.34 КЗпП України, простоєм є призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, необортною силою або іншими обставинами. В залежності від причин виникнення простою виділяється два основних види: простій з вини працівника та простій з вини підприємства, останній в свою чергу поділяється на види: простій, що виник через відсутність необхідних для роботи умов технічного та матеріального плану (простій виду 1); простій, викликаний виникненням ситуації, небезпечної для життя або здоров'я працівників або навколишніх осіб (простій виду 2). Порядок оплати часу простою визначений ст.113 КЗпП України, та залежить від виду простою. Простій виду 1 з вини підприємства оплачується в розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду або посадового окладу. Відповідно до наказу Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку» №253 від 09.10.1995 року облік часу простою здійснюється роботодавцем шляхом заповнення листів по формі №П-16, при заповненні цього листа зазначаються працівники, їх професія та табельний номер, тривалість та причина простою, винуваті особи. Заповнення листів по формі №П-16 підприємством здійснювалося у вигляді актів простою у всіх випадках оформлення простою, згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 року №257/06/187/07. Згідно з цим же листом на час простою не з вини працівника також оформлявся і наказ. Абзац 4 цього листа регламентує проводити оплату за час простою не з вини працівника з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки розряду чи окладу. Відповідно до п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону передбачено, що до складу валових витрат платника податків відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що знаходяться в трудових відносинах з таким платником податків, що включаються витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати. Відповідно до п.п.2.2.12 п.2.2 р.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за №114/8713, витрати на оплату простоїв відносяться до фонду оплати праці (у складі фонду додаткової заробітної плати). П.п.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону до складу валових витрат відносить витрати на оплату праці фізичних осіб, що знаходяться у трудових відносинах з підприємством - платником податку на прибуток. При цьому на думку ДПА України (лист №14211) єдиним нормативним документом, який визначає склад засобів, що відносяться до фонду плати праці, є вищезазначена Інструкція №5. Виходячи з того, що Інструкція №5 оплату простоїв не з вини працівника відносить до фонду оплати праці у складі додаткової заробітної плати, дані виплати включаються до складу валових витрат на підставі п.п.5.7.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно і суми внесків на обов'язкове страхування, нараховані на виплати за простої не з вини працівника, включаються до складу валових витрат на підставі п.п.5.7.1 Закону. Зауваження, відзначені в акту на сторінці 14 абзацу 10 та на сторінці 17 абзацу 3 про те, що простої в роботі ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» були на винятком, а мали постійний характер, безпідставні, оскільки для конкретного працівника простій не мав систематичного, регулярного характеру. В залежності від виробничого плану, сформованого на підставі надісланих замовлень та укладених договорів, працівники факультативно відправлялися в простій та відкликалися для виконання виробничого завдання, пов'язаного з господарською діяльністю підприємства.

Стосовно порушень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Ст.2 зазначеного Закону встановлено, що розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ, інше), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, роздрукований у випадках, передбачених цим Законом, та зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. П.1 ст.3 цього Закону передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції з готівкою або в безготівковій формі при продажу товарів в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. Факт продажу товарів підтверджений касовими чеками, розрахункові операції, здійснювані господарчими одиницями (їдальнею, магазином) підприємства, з застосуванням двох зареєстрованих, опломбованих та переведених у фіскальний режим роботи РРО, спеціалісти ДПІ в м. Свердловську не заперечують, що відображено на сторінці 71, абз.1,2,3,4 акту перевірки. Дотримання вимог ст.8 зазначеного Закону, також відображено в акті перевірки, в ході перевірки були надані звіти про застосування РРО, книги обліку розрахункових операцій (розрахункові книжки), касові чеки, звіти про застосування грошових коштів під звіт. Відповідно п.3 Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614, касовий чек повинен містити обов'язкові реквізити. В акті перевірки на сторінці 72 абзац 2 встановлено, що роздруковані чеки не містять: адресу господарчої одиниці - м. Свердловськ, вул. Заводська, 1; індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 001779412139. Фактично роздруковані чеки містять наступні реквізити: назву суб'єкта підприємницької діяльності ВАТ «Свердловський машинобудівний завод», назву господарчої одиниці «їдальня»; код підприємства - 00177945; фіскальний номер чека; перелік та вартість придбаних товарів, що підтверджується в акті перевірки на сторінці 74. Роздруковані чеки фактично повністю відображують здійснену операцію продажу товарів підприємством самому собі (один підрозділ здійснив реалізацію продукції іншому підрозділу). П.1 ст.17 розділу 5 Закону передбачає фінансові санкції в 5-тикратному розмірі вартості проданих товарів(наданих послуг) по яких виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій не на повну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного документа, який підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без розрахункової книжки. За результатами проведеної документальної перевірки фактів невідповідності проведення розрахункових операцій не на повну суму вартості товарів, або проведення розрахункових операцій без роздрукування відповідного документа не зафіксовано. У зв'язку з цим ст.17 зазначеного Закону не передбачає застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у разі невідповідності розрахункового документа вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України №614 від 01.12.2000 року. Крім того, готівкові грошові кошти були видані в касі підприємства робітникам дитячого садка «Ласточка», що знаходиться на утриманні підприємства, для придбання продуктів харчування (молока та молочних продуктів) дітям працівників заводу та працівникам заводу для придбання господарських та канцелярських товарів на потреби заводу, їдальні, що є структурним підрозділом підприємства, що знаходиться на його балансі та території. На сторінці 71 абзац 3 акту відображено, що підприємство здійснювало роздрібну торгівлю продуктами харчування та господарчими товарами двома одиницями - їдальнею та магазином, фактично продаж здійснювався однією господарчою одиницею - їдальнею, що відображено в фіскальних касових чеках. Крім того, у відповідності з п.7 ст.3 Закону, підприємством своєчасно надавалася відповідачеві звітність по розрахункових операціях з застосуванням РРО та розрахункових книжок. Ніяких зауважень робітниками податкової служби не було пред'явлено. Просить суд визнати недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Свердловську Луганської області від 15.04.2009 року №0000972342/0 про сплату 780 274 грн. податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 780274 грн., визнати недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Свердловську Луганської області від 16.04.2009 року №0000482343 про сплату штрафних санкцій в сумі 47 897,05 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, дали пояснення, аналогічні викладеному в позові. Додатково пояснили стосовно порушень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що відповідачем в акті перевірки на сторінках 72-73 наведено звідну таблицю, в якій зазначені дати видання чеків з порушеннями - 2006 рік, 2007 рік, та останній чек від 08.04.2008 року, тобто з моменту вчинення порушень пройшло більше року. Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання впродовж шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Тобто відповідачем пропущено строк для застосування адміністративно - господарської санкції, тому рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції від 16.04.2009 року №0000482343 є незаконним та підлягає скасуванню.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, в своїх запереченнях посилалися на наступне.

Стосовно віднесення до складу валових витрат вартості транспортно - заготівельних витрат, отриманих, але неоплачених на кінець звітного періоду по пов'язаній особі ВАТ «Дружковський машинобудівний завод» в сумі 184 358,7 грн. Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Із змісту вказаного підпункту вбачається, що законодавцем встановлено особливість віднесення до складу валових витрат будь-яких видів виплат винагород або інших видів заохочень саме стосовно пов'язаних осіб, на відміну від операцій з іншими контрагентами. Відповідно до п.1.26 ст.1 Закону, пов'язана особа - юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку або контролюється таким платником податку, або знаходиться під сумісним контролем з таким платником податку. Згідно п.п.3.2 ст.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.06.2001 року №303, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 року №539/5730 пов'язаними сторонами вважаються особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль за підприємством або суттєво впливають на його діяльність. Згідно з інформацією, наданою ТОВ «Об'єднана реєстраційна компанія» (м. Донецьк, вул. Університетська, 52) станом на 01.01.2009 року ВАТ «Дружковський машинобудівний завод» належить 50 відсотків у статутному капіталі ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» (12612725 штук акцій номінальною вартістю 0,25 грн.), тобто ВАТ «Дружковський машинобудівний завод» є пов'язаною з позивачем особою в розумінні п.1.26 ст.1 Закону. Предметом договору від 29.05.2006 року №28/1, укладеного між ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» (Покупець) та ВАТ «Дружковський машинобудівний завод» (Постачальник) є передача Постачальником, в обумовлені цим договором строки, товарів Покупцю. Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити за товар узгоджену суму. П.п.4.1, 4.2, 4.3 передбачено порядок розрахунків Покупця: ціна товару за одиницю вказана в специфікаціях по договору, розрахунки по цьому договору здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Порядок оплати по кожній конкретно погодженій партії товару обумовлюється в специфікаціях. Наприклад, в специфікації №162 від 27.11.2008 року до договору від 29.05.2006 року №28/1 зазначено: ціни вказані на умовах EXW, форма оплати - протягом 30 календарних днів, з моменту відвантаження. На виконання умов Договору ВАТ «Дружковський машинобудівний завод» згідно рахунку - фактури відвантажило на адресу ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» товарно - матеріальні цінності, в рахунках - фактурах окремим рядком вказано суму транспортно - заготівельних витрат, які були надані при транспортуванні продукції до ВАТ «Свердловський машинобудівний завод». Тобто в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до складу валових витрат вартість транспортно - заготівельних витрат, отриманих, але не сплачених на кінець звітного періоду по пов'язаній особі ВАТ «Дружковський машинобудівний завод» в сумі 184 358, 70 грн.

Стосовно віднесення до складу валових витрат оплати простоїв з вини підприємства. За доводами позивача, з його боку відсутнє порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно ст.34 «Тимчасове переведення на іншу роботу в разі простою» КЗпП України, простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст.94 КЗпП України). Відповідно до п.п.5.6.1 ст.5 Закону України про прибуток до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших видів заохочень та виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат на виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно - правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює оподаткування прибутковим податком з громадян). Згідно з п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону, до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в п.п.5.6.1 цієї статті, у розмірах і в порядку, встановлених законом. Тобто до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці та суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування, нараховані на виплати з оплати праці. Проте п.5.1 ст.5 Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Тобто законодавством чітко встановлено зв'язок валових витрат з виробництвом, валові витрати виникають у процесі господарської діяльності (підготовка, організація, ведення виробництва), направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Тобто якщо платник податків не здійснює господарську діяльність у контексті Закону України про прибуток, законні підстави для віднесення будь-яких витрат до складу валових витрат відсутні. Крім того, на запит ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» стосовно віднесення до складу валових витрат заводу витрат на оплату простоїв ДПА України, посилаючись на п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 ст.5 Закону, зазначила наступне: «… якщо платник податку не здійснює господарську діяльність у контексті Закону № 334/94-ВР, у нього немає підстав відносити будь-які витрати до складу валових витрат».

Стосовно порушень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Згідно п.3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614 «Про затвердження нормативно - правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за №105/5296, касовий чек повинен містити обов'язкові реквізити, зокрема, назву господарської одиниці, адресу господарської одиниці. Установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів, у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також дотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим (п.п.2.1 п.2 Положення). В ході перевірки встановлено, що підприємством на порушення п.1 ст.3 зазначеного Закону, при продажу товарів в готівковій формі проводились розрахункові операції через РРО з роздрукуванням невідповідних розрахункових документів. Документальним дослідженням видаткових фіскальних чеків, встановлено, що роздруковані на РРО з фіскальним номером 1213001166 та 1213000859 касові чеки не містять обов'язкових реквізитів розрахункових документів, а саме: адресу господарської одиниці - «м. Свердловськ, вул. Заводська, 1», індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 001779412139. Таким чином, за порушення вимог п.1 ст.3 Закону України №265/95 у відповідності до п.1 ст.17 Закону України №265/95 до підприємства правомірно застосовано штрафну (фінансову) санкцію у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів за не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункових операцій на загальну суму проданих товарів 9545,41 грн.

Просить суд у задоволенні позовних вимог ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Свердловський машинобудівний завод», і.к. 00177945, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 16.07.1996 року за №13911200000000306 (а.с.121), та перебуває на обліку в ДПІ в м. Свердловську Луганської області в якості платника податків.

На підставі акту від 06.04.2009 року №335/23/00177945 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» (код за ЄДРПОУ 00177945) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, ДПІ в м. Свердловську Луганської області (а.с. 12-89 т.1) були прийняті податкове повідомлення рішення від 15.04.2009 року №0000972342/0, яким визначено суму податкового зобов'язання 1560548,00 грн., з яких за основним платежем - 780274,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 780274,00 грн. (а.с.117 т.1), та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.04.2009 року №0000482343, яким до ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 47897,05 грн. (а.с.118 т.1).

В акті перевірки зазначено: «в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями, ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» віднесено до складу валових витрат вартість транспортно - заготівельних витрат , отриманих, але не сплачених на кінець звітного періоду по пов'язаній особі ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» та відображено у ряд. 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» Декларацій про прибуток підприємства у сумі 184358,70 грн., в тому числі:

- за півріччя 2007 року у сумі 7957,59 грн.,

- за 3 квартал 2007 року у сумі 26152,37 грн.,

- за 2007 рік у сумі 46649,93 грн.,

- за 1 квартал 2008 року у сумі 13936,29 грн.,

- за півріччя 2008 року у сумі у сумі 49262,35 грн.,

- за 3 квартали 2008 року у сумі 82181,64 грн.,

- за 2008 рік у сумі 137708,77 грн. (а.с.23 т.1, сторінка 12 акту).

Суд вважає, що вказаний висновок відповідачем зроблено обґрунтовано.

Відповідно до п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

 - юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

 - фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

 - посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Згідно п.п.3.2 ст.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.06.2001 року №303, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 року №539/5730 пов'язаними сторонами вважаються особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль за підприємством або суттєво впливають на його діяльність.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).

Із змісту вказаного підпункту вбачається, що законодавцем встановлено особливість віднесення до складу валових витрат будь-яких видів виплат винагород або інших видів заохочень саме стосовно пов'язаних осіб, на відміну від операцій з іншими контрагентами.

Згідно з інформацією, наданою ТОВ «Об'єднана реєстраційна компанія» (м. Донецьк, вул. Університетська, 52) станом на 01.01.2009 року ВАТ «Дружковський машинобудівний завод» належить 50 відсотків у статутному капіталі ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» (12612725 штук акцій номінальною вартістю 0,25 грн.), тобто ВАТ «Дружковський машинобудівний завод» є пов'язаною з позивачем особою в розумінні п.1.26 ст.1 Закону.

 Предметом договору від 29.05.2006 року №28/1, укладеного між ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» (Покупець) та ВАТ «Дружковський машинобудівний завод» (Постачальник) є передача Постачальником, в обумовлені цим договором строки, товарів Покупцю. Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити за товар узгоджену суму. П.п.4.1, 4.2, 4.3 передбачено порядок розрахунків Покупця: ціна товару за одиницю вказана в специфікаціях по договору, розрахунки по цьому договору здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Порядок оплати по кожній конкретно погодженій партії товару обумовлюється в специфікаціях. Наприклад, в специфікації №162 від 27.11.2008 року до договору від 29.05.2006 року №28/1 зазначено: ціни вказані на умовах EXW, форма оплати - протягом 30 календарних днів, з моменту відвантаження.

 На виконання умов Договору ВАТ «Дружковський машинобудівний завод» згідно рахунку - фактури відвантажило на адресу ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» товарно - матеріальні цінності, в рахунках - фактурах окремим рядком вказано суму транспортно - заготівельних витрат, які були надані при транспортуванні продукції до ВАТ «Свердловський машинобудівний завод».

 Згідно п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Таким чином, в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем віднесено до складу валових витрат вартість транспортно - заготівельних витрат, отриманих, але не сплачених на кінець звітного періоду по пов'язаній особі ВАТ «Дружковський машинобудівний завод» в сумі 184 358, 70 грн.

Посилання позивача на п.26 наказу №182 від 18.12.2006 року по ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» «Про облікову політику», згідно якого оцінку активів та зобов'язань в операціях з пов'язаними сторонами визначати по методу балансової вартості відповідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №23, та під балансовою вартістю розуміти облікову ціну вартості запасів (а.с.210 т.5), та на відповідь ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» №01/67-А від 12.04.2005 року на запит ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» від 352/22 від 28.03.2005 року, в якій зазначено, що на підставі норм п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси» первинною вартістю запасів, придбаних ВАТ «Дружківський машинобудівний завод», є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат, одним з елементів витрат є транспортно - заготівельні витрати, що виникли при придбанні товарів, і в накладній та рахунку - фактурі на відпуск матеріальних цінностей зазначається відпускна ціна з урахуванням транспортно - заготівельних витрат ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» (а.с.235 т.5), на увагу не заслуговує, оскільки це не спростовує висновків відповідача.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних осіб», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №303 від 18.06.2001 року, до операцій пов'язаних сторін, зокрема, належать придбання або продаж готової продукції (товарів, робіт, послуг), придбання або продаж інших активів; п.п.6.4 п.6 - оцінка активів або зобов'язань в операціях пов'язаних осіб здійснюється, зокрема, методом балансової вартості; п.10 - по методу балансової вартості оцінка активів або зобов'язань здійснюється по балансовій вартості, яка визначається згідно відповідному положенню (стандарту) бухгалтерського обліку.

П. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, передбачає, що запаси - це, зокрема, активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, п.6 - для цілей бухгалтерського обліку включають, зокрема, товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу, п. 8 - придбані (отримані) або виготовлені запаси зараховуються на баланс підприємства по первинній вартості.

Згідно п.9 зазначеного Положення, первинною вартістю запасів, отриманих за плату, є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат, зокрема, транспортно - заготівельних витрат, які представляють собою витрати на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту за вантажно-розвантажувальні роботи та транспортування запасів всіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно - заготівельних витрат, яка узагальнюється на окремому субрахунку обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду та сумою вибулих запасів (використані, реалізовані, безвідплатно передані та інші) за звітний місяць.

Відповідно до п. 7.4.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Згідно п. 1.20.1. цього Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору (в даному випадку - специфікаціями до договору).

В п.3.2 договору №28/1 від 29.05.2006 року, укладеного між ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» в особі генерального директора ОСОБА_1, діючого на підставі Статуту, - «Постачальник», з однієї сторони, та ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» в особі першого заступника Голови правління - директора заводу ОСОБА_2, діючого на підставі Статуту, - «Покупець», з другої сторони, зазначені базисні умови поставки узгодженої партії товару приймаються сторонами у відповідності з правилами «ІНКОТЕРМС-2000», конкретні умови та строки поставки по кожній партії товарів сторони узгоджують в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною, п.1.2 - кількість, ціни та асортимент товару визначається специфікаціями, які є складовими та невід'ємними частинами договору (а.с.222 т.5).

В специфікації №162 до договору, визначено, що ціни зазначені на умовах EXW, форма оплати: впродовж 30 календарних днів з моменту відвантаження, товарно - заготівельні роботи (завантаження, розвантаження) не більше 5 % від суми специфікації (а.с.228 т.5).

Згідно п. 9.1. ІНКОТЕРМС -2000 (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати), які введені в дію з 01.01.2000 року, "E"-термін покладає на продавця мінімальні зобов'язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця. З іншого боку, як часто відбувається на практиці, продавець може допомагати

покупцю завантажити товар на транспортний засіб, наданий останнім. Хоча термін EXW краще відображував би це явище, якби коло зобов'язань продавця охоплювало й відвантаження, автори визнали за бажане збереження традиційного принципу мінімальних зобов'язань продавця за умовами терміна EXW, щоб їх можна було застосовувати тоді, коли продавець не хоче приймати ніяких зобов'язань щодо

відвантаження товару. Якщо покупець бажає покласти на продавця ці додаткові обов'язки, це має бути обумовлено в договорі купівлі - продажу.

Однак зазначені положення нормативних актів позивачем стосовно виниклого спору неправильно тлумачаться, а тому суд не вбачає підстав для задоволення його вимог в цій частині.

В акті перевірки також зазначено: «на порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР із змінами та доповненнями ВАТ «Свердловський машинобудівельний завод» за період з 01.01.06 р. по 31.12.08 р. включено до складу валових витрат витрати (оплата простоїв), які не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства на загальну суму 3104123,92 грн.», також зазначено, що простої в роботі ВАТ «Свердловський машинобудівельний завод» за період з 01.01.06 р. по 31.12.08 р. були не виключними випадками, а мали постійний характер, і якщо платник податку не здійснює господарську діяльність у контексті Закону №334/94-ВР, у нього немає підстав відносити будь-які витрати до складу валових витрат.

Суд вважає вказаний висновок обґрунтованим.

Відповідно до п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

П. 5.6 ст.5 зазначеного Закону визначає особливості визначення складу витрат на оплату праці, згідно п.п. 5.6.1, з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно ст.34 КЗпП України, простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

 Заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст.94 КЗпП України).

Законом України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

ДПА України в своєму листі від 29.07.2004 року №14211/7/15-1117 «Щодо віднесення до складу валових витрат на оплату праці» зазначила, що єдиним нормативним документом, що визначає склад коштів, які включаються до фонду оплати праці, є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Міністерства статистики України від 13.01.2004 №5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713.

Згідно п.1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до п.п.2.2.12 п.2.2 зазначеної Інструкції, до складу фонду додаткової заробітної плати входить оплата за невідпрацьований час, зокрема, оплата простоїв не з вини працівника.

Згідно ч.1 ст.113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до п.п.5.6.1 ст.5 Закону України про прибуток до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших видів заохочень та виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат на виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно - правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно з п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону, до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в п.п.5.6.1 цієї статті, у розмірах і в порядку, встановлених законом.

 Тобто до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці та суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування, нараховані на виплати з оплати праці.

Проте п.5.1 ст.5 Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Тобто законодавством чітко встановлено зв'язок валових витрат з виробництвом, валові витрати виникають у процесі господарської діяльності (підготовка, організація, ведення виробництва), направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Судом встановлено, що простої на підприємстві позивача мали постійний, регулярний характер, під час яких господарська діяльність не здійснювалася, а тому витрати на оплату простоїв не пов'язані з веденням господарської діяльності, оскільки підприємство не здійснювало повноцінну господарську діяльність, що правильно розцінено відповідачем, як не здійснення господарської діяльності у контексті Закону України про прибуток, а тому законні підстави для віднесення цих витрат до складу валових витрат у позивача відсутні.

Доводи позивача, наведені у позовній заяві не спростовують висновків відповідача.

Таким чином, суд вважає, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат витрати на оплату простоїв не з вини працівника

Крім того, в акті перевірки зазначено: «підприємством на порушення п.1 ст.3 Закону №265/95 від 06.07.95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями при продажу товарів в готівковій формі проводились розрахункові операції через РРО без роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, на загальну суму проданих товарів 9 545,41 грн.».

Суд вважає, що вказані висновки відповідачем зроблено обґрунтовано.

Відповідно до п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи  реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно п.3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614 «Про затвердження нормативно - правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за №105/5296, касовий чек повинен містити обов'язкові реквізити, зокрема, назву господарської одиниці, адресу господарської одиниці.

 Установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів, у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також дотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим (п.п.2.1 п.2 Положення).

Судом встановлено, що в ході перевірки позивача встановлено, що підприємством на порушення п.1 ст.3 зазначеного Закону, при продажу товарів в готівковій формі проводились розрахункові операції через РРО з роздрукуванням невідповідних розрахункових документів.

 Документальним дослідженням видаткових фіскальних чеків, встановлено, що роздруковані на РРО з фіскальним номером 1213001166 та 1213000859 касові чеки не містять обов'язкових реквізитів розрахункових документів, а саме: адресу господарської одиниці - «м. Свердловськ, вул. Заводська, 1», індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 001779412139.

 Таким чином, суд вважає, що відповідач правильно дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.1 ст.3 вказаного Закону України №265/95.

Згідно ст.17 зазначеного Закону, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Тому суд вважає, що відповідачем у відповідності до п.1 ст.17 Закону України №265/95 до підприємства правомірно застосовано штрафну (фінансову) санкцію у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів за не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункових операцій на загальну суму проданих товарів 9545,41 грн.

Доводи позивача не спростовують висновків відповідача в цій частині.

Також не заслуговують на увагу і посилання позивача на пропуск відповідачем строку, встановленого ст. 250 ГК України для застосування вказаної штрафної санкції.

Згідно ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими особами державної вади або органами місцевого самоврядування адміністративно - господарські санкції, тобто заходи організаційно - правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Виходячи зі змісті ст. 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 2 ГК України учасники відносин у сфері господарювання поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи  місцевого самоврядування наділені господарською компетенцією.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податкові органи у числі інших повноважень, здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки та інші обов'язкові платежі, а тому у даних правовідносинах податкові органи не є суб'єктами, наділеними господарською компетенцією, а також не здійснюють безпосередньо організаційно-господарські повноваження щодо суб'єкта господарювання.

Крім того, згідно зі ст. 3 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участю суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Таким чином, штрафи, передбачені ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які застосовані відповідачем у даному випадку не є адміністративно - господарськими санкціями, а тому положення ст. 250 ГК України про те, що адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання впродовж шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, на виниклі правовідносини не поширюються.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи нарахування та сплату пені, штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

 Згідно зі ст. 15 за винятком п. 15.1.2, та ст.17 цього Закону податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом (або іншими Законами) не пізніше закінчення 1095 дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Сплата штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Таким чином, застосовані відповідачем штрафні санкції у відповідності до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не є адміністративно-господарською санкцією у розумінні норм ГК України, а тому відсутні підстави щодо застосування до спірних правовідносин строків застосування санкцій, передбачених ст. 250 ГК України.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.10.2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 20.10.2009 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ,суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог позивача Відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівний завод» до відповідача Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганської області:

- про визнання недійсним і протиправним та про скасування податкового повідомлення - рішення №0000972342/0 від 15 квітня 2009 року, прийняте Державною податковою інспекцією в місті Свердловську Луганської області у відношенні Відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівний завод» на суму 1 560 548,00 (один мільйон п'ятсот шістдесят тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 00 коп.) грн.

- про визнання протиправним та про скасування рішення про застосування (штрафних) фінансових санкцій № 0000482343 від 16 квітня 2009 року, прийняте Державною податковою інспекцією в місті Свердловську Луганської області у відношенні Відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівний завод» на суму 47 897,05 (сорок сім тисяч вісімсот дев'яносто сім гривень 05 коп.) грн. -

відмовити за необґрунтованістю у повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову викладено в повному обсязі та підписано 20 жовтня 2009 року.

Головуючий:суддя О.П.Островська