Ухвала суду № 50601149, 18.12.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Чернівці 17 грудня 2013р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Давній В. П.

суддів Олійника М.В. , Горецької С.О.

при секретарі Кучер С.І.

учасники судового провадження:

прокурор Слюсарук Р.Л.

обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисники ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5Н

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3, ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2013 року в кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 12013270150000035,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України з середньою освітою, не працюючий, неодружений, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, -

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.119, ч.3 ст.187 КК України та йому призначено покарання: за ч.1 ст.119 три роки позбавлення волі; за ч.3 ст.187 КК України десять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили продовжена - тримання під вартою. Зараховано в строк відбування покарання тримання його під вартою з 11.01.2013р.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, житель м. Чернівці,

Провадження №11-кп/794/203/13р. Головуючий в І інстанції: Дячук О.О.

Категорія ст.187 ч.3 КК України Суддя - доповідач: Давній В.П.

вул. Бульвар Героїв Сталінграду, 1270, громадянин ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, не працюючий, не одружений, раніше не судимий, -

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.119, ч.3 ст.187 КК України та йому призначено покарання: за ч.1 ст.119 три роки позбавлення волі; за ч.3 ст.187 КК України десять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили продовжена - тримання під вартою. Зараховано в строк відбування покарання тримання його під вартою з 11.01.2013р.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати на проведення експертиз в сумі по 508 грн.55 коп. з кожного на користь держави.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними в тому, що вони 10.01.2013р. біля 19 год., перебуваючи в стані алкогольного спяніння, діючи за попередньою змовою між собою, з метою вчинення нападу для заволодіння чужим майном, наперед заготовивши маски для обличчя, ремінці для звязування потерпілих, ножі для їх залякування та, одівши маски на обличчя, проникли через незамкнені вхідні двері до житлового будинку подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_5, який розташований в по вул. Головній, 28 с. Камяна Сторожинецького району Чернівецької області. Перебуваючи в житловому будинку, лякаючи потерпілих ножами і погрожуючи застосуванням щодо них насильством, стали вимагати від потерпілих видачу їм наявних грошей. Після чого, реагуючи на вчинений ОСОБА_7 опір, обвинувачені вивели його в приміщення кухні будинку, де ОСОБА_1 став наносити ОСОБА_7 удари руками по тілу та голові, від чого ОСОБА_7 впав на підлогу, а обвинувачені, звязавши лежачому руки та ноги, залишили потерпілого звязаним в лежачому положенні. ОСОБА_2 повернувся в кімнату до потерпілої ОСОБА_5 і наказав їй віддати всі наявні гроші, нащо потерпіла передала йому гроші в сумі 1700 грн. та золоті сережки вартістю 650 грн. та золоту обручку вартістю 550 грн., знявши їх попередньо з себе. В подальшому, ОСОБА_1, який також зайшов до кімнати, звязавши руки і ноги потерпілій ОСОБА_5, залишивши її звязаною, почав разом з ОСОБА_2 обшукувати житло потерпілих, але нічого не знайшовши та забравши три пляшки спиртного напою, з місця злочину втекли, заволодівши майном потерпілих на загальну суму 2900 грн. Крім того, тілесні ушкодження, нанесені обвинуваченими потерпілому ОСОБА_7 призвели до його смерті.

На вказаний вирок суду обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких, не оспорюючи вини, просять вирок суду змінити та помякшити призначене покарання. Обґрунтовують свої вимоги тим, що суд не в достатній мірі врахував всі обставини справи, у звязку з чим безпідставно не застосував ст.ст.69, 69-1 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_4 також подали апеляційні скарги, в яких, не оспорюючи вини, просять вирок суду змінити, помякшити призначене покарання і також просять виключити з вироку вказівку про конфіскацію всього майна, посилаючись на те, що квартира, в якій проживає ОСОБА_2, перебуває в спільній частковій власності.

Заслухавши доповідь головуючого судді, прокурора та потерпілу, які вважають, що апеляції обвинувачених та їх захисників задоволенню не підлягають, обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їх захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підтримали подані ними апеляційні скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку районного суду злочинів відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, а діям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дана вірна юридична оцінка та ніким не оспорюється.

Оскільки в поданих апеляціях апелянти не оспорюють обсяг обвинувачення та правильність кваліфікації дій обвинувачених, колегія суддів, керуючись ст.404 КПК України, не наводить доказів на підтвердження висновків суду першої інстанції, які не оспорено в апеляціях.

Що стосується призначеного судом остаточного покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2,то колегія суддів вважає, що воно є необхідним та достатнім для їх виправлення, перевиховання та попередження вчинення ними нових злочинів, і підстав для застосування до них більш мякого покарання не вбачає виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає, що суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винних та обставини, які помякшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд при обранні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 врахував помякшуючу обставину щире каяття та сприяння досудовому слідству, а також врахував їх позитивні характеристики, те, що ОСОБА_1 раніше в силу ст.89 КК України не судимий, потребує по життєвого лікування, злочини, у вчиненні яких вони визнані винними, відносяться до категорії середньої тяжкості та особливого тяжких, вчинив вони їх в стані алкогольного спяніння.

Тобто, судом враховано всі ті обставини, на які посилаються апелянти та призначено покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах санкції статей 187 ч.3 КК України та 119 ч.1 КК України.

Крім того, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до нього вимог ст.69-1 КК України. Вказана стаття передбачає призначення покарання за наявності обставин, що помякшують покарання у розмірі не більше двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті. Обовязковою умовою застосування ст.69-1 КК України є відсутність обставин, що обтяжуючих покарання. Вироком суду було встановлено, що злочини ОСОБА_1 вчинив в стані алкогольного спяніння, даний факт він не заперечував і судом був визнаний як обтяжуюча обставина.

Отже, за таких умов, колегія суддів вважає вимоги захисника ОСОБА_3 необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що призначене судом покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є необхідним та достатнім для їх виправлення, перевиховання та попередження вчинення ними нових злочинів, і підстав для застосування до них більш мякого покарання не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 392, 404,405,407 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3, ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2013 року, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними у вчинення злочинів, передбачених ст.119 ч.1, ст. 187 ч.3 КК України без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий В.П.Давній

Судді М.В. Олійник

ОСОБА_8

Копія згідно з оригіналом: