Постанова № 5060108, 05.10.2009, Луганський окружний адміністративний суд

 Категорія 2.11.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2009 року Справа № 2а-24106/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Горпенюк О.А.

та

представників сторін

від позивача - бухгалтер

Карпинська Л.В. (довіреність від 22.07.2009 б/н)

адвокат

Тараненко О.Г. (договір про надання юридичних послуг

від 02.07.2009 № 02/07/09-3, свідоцтво про право на

зайняття адвокатською діяльністю від 15.03.2006 № 822)

від відповідача - головний державний податковий інспектор

юридичного відділу

Меркулова М.В. (довіреність від 05.08.2009 № 26975/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Техніка»

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

від 02 липня 2008 року № 0000132360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року в сумі 32163,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2009 року мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Техніка» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 02 липня 2008 року № 0000132360/0, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року в сумі 32163,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

18 квітня 2008 року мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Техніка» подало до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року (вх. № 9515 від 18 квітня 2008 року) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (вх. № 9517 від 18 квітня 2008 року), відповідно до яких позивачем була визначена сума податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за березень 2008 року в сумі 34000,00 грн.

Відповідачем в період з 09 по 13 червня 2008 року проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за березень 2008 року, за результатами якої складений акт від 19 червня 2008 року № 1439/236-24193386. В акті перевірки зазначено, що в порушення підпунктів 7.7.3 та 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок в банку за березень 2008 року на суму 32163,00 грн. За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми відшкодування ПДВ за березень на 32163 грн.

За даними перевірки залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (лютий 2008 року) за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (березень 2008 року), складає 1837,00 грн., замість визначеної позивачем суми 34000,00 грн., тому сума бюджетного відшкодування на банківський рахунок платника завищена на 32163,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що позивачем у податковій декларації за лютий 2008 року занижено податкове зобов'язання на суму 29975,00 грн. внаслідок порушення підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», безпідставно застосована ставка ПДВ у розмірі «0» відсотків до бази оподаткування при експорті товарів за контрактом № 11/06-07/ВЭ від 11 червня 2007 року, оскільки неналежним чином підтверджений факт експорту товарів за межі митної території України - вантажні митні декларації № 702020000/8/001130 від 07 лютого 2008 року та № 702020000/8/001205 від 11 лютого 2008 року оформлені з порушенням, а саме відсутня відмітка про фактичне вивезення товарів за межі митної території України (відсутній штамп митниці «Задекларовані у цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі. Дата перетину__», а також не заповнений рядок 17 вантажних митних декларацій «Країна призначення»).

Позивач вважає, що зазначені доводи не можуть бути підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні, оскільки відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування. Експорт товарів за зазначеними вантажними митними деклараціями, тобто фактичне переміщення товарів через митний кордон України, відбулося, що підтверджується листом митного поста «Алчевськ» Луганської митниці від 25 червня 2008 року № 24/1105, у якому зазначено, що вантаж за ВМД № 702020000/8/001130 від 07 лютого 2008 року та № 702020000/8/001205 від 11 лютого 2008 року перетнув митний кордон України 11 лютого 2008 року та 13 лютого 2008 року відповідно.

Пункт 6.2 статті 6 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» пов'язує право платника застосувати ставку оподаткування «0» відсотків від бази оподаткування саме з експортом товарів. Факт експорту товарів за ВМД № 702020000/8/001130 від 07 лютого 2008 року та № 702020000/8/00120 від 11 лютого 2008 року із зазначенням конкретних дат перетину митного кордону підтверджений позивачем і не викликає ніякого сумніву.

Вантажні митні декларації № 702020000/8/001130 від 07 лютого 2008 року та № 702020000/8/001205 від 11 лютого 2008 року оформлені позивачем належним чином, відповідно до вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби від 09 липня 1997 року № 307 з відповідними змінами і доповненнями. В акті перевірки не наведено конкретних порушень вимог цієї Інструкції при заповненні позивачем ВМД.

З огляду на це позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 02 липня 2008 року № 0000132360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року в сумі 32163,00 грн. не відповідає вимогам пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому підлягає визнанню недійсним.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Алчевська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 21 липня 2009 року № 25277/10 (арк. справи 33-34). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку з тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2008 року № 0000132360/0 відповідає вимогам чинного законодавства.

Зокрема, в запереченнях проти позову, відповідач зазначає, що мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Техніка» в порушення пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» застосовувало ставку податку «0» відсотків до бази оподаткування, при неналежним чином оформлених митних вантажних декларацій, в результаті чого занижені податкові зобов'язання з ПДВ на суму 29975,00 грн. та завищена сума бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за березень 2008 року на суму 32163,00 грн.

Відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» операції з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», за винятком, звільнених від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування.

Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Вантажні митні декларації № 702020000/8/001130 від 07 лютого 2008 року та № 702020000/8/001205 від 11 лютого 2008 року, що були надані для перевірки малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Техніка», оформлені з порушенням, а саме: на вантажно-митних деклараціях відсутня відмітка про фактичне вивезення товарів за межі митної території України (відсутній запис «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі», засвідчений підписом відповідальної особи митного органу й гербовою печаткою митного органу).

Відповідно до наказу ДПА України від 21 березня 2002 року № 163/121 «Про затвердження Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України» для одержання експортного (бюджетного) відшкодування податку на додану вартість суб'єкт зовнішньоекономічної діяльної, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території звертається до митного органу, що здійснив митне оформлення експорту цих товарів, із заявою про надання підтвердження про фактичне вивезення (пересилання) експортованих ним товарів за межі митної території України.

До заяви додається оригінал п'ятого основного аркуша («примірник для декларанта») ВМД форми МД-2 (МД-3), оформленої цим митним органом під час митного оформлення експорту товарів.

Одержавши таку заяву, митний орган, до якого із заявою звернувся цей суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, здійснює реєстрацію заяви та розглядає її протягом п'яти робочих днів.

Протягом цього періоду митний орган завіряє доданий до заяви оригінал п'ятого, основного аркуша («примірник для декларанта») ВМД форми МД-2 (МД-3) та вчиняє запис «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної територій України в повному обсязі» та зазначається дата фактичного вивезення. Цей запис засвідчується підписом відповідальної посадової особи митного органу й гербовою печаткою митного органу та п'ятий-основний аркуш («примірник для декларанта») ВМД повертається заявникові.

Позивач не звернувся до митного органу, що здійснив митне оформлення експорту цих товарів, із заявою про надання підтвердження про фактичне вивезення експортованих ним товарів за межі митної території України, що підтверджується відсутністю запису «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі» та дати фактичного вивезення за ВМД № 702020000/8/001130 від 07 лютого 2008 року та № 702020000/8/001205 від 11 лютого 2008 року.

Таким чином, відповідач вважає, що мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Техніка» в порушення підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» у перевіряємому періоді при експорті металоконструкцій застосовувало ставку податку «0» відсотків до бази оподаткування, при неналежним чином оформлених митних вантажних деклараціях, в результаті чого в порушення підпунктів 7.7.3 та 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за березень 2008 року на суму 32163,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, з 09 по 13 червня 2008 року Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області проведено виїзну позапланову документальну перевірку малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Техніка» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за березень 2008 року, за результатами якої складений акт від 19 червня 2008 року № 1439/236-24193386 (арк. справи 7-16).

Проведеною перевіркою встановлено, що податкові зобов'язання малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Техніка» за лютий 2008 року, серед іншого, складаються з експортних операцій.

За даними перевірки експортні операції за лютий 2008 року складають у сумі 149873,21 грн., або 85,29% від загального обсягу поставки. Основними видами товарів, по яких декларуються суми до відшкодування, металоконструкції - плита опірна 349.30.25.10-8.

У періоді, що перевіряється, реалізація металоконструкцій за межі митної території проводилася у рамках контракту № 11/06-07/ВЭ від 11 червня 2007 року з «FERREXIM» S.R.O. (Покупець) 93030, Словаччина, с. Бач, 126.

На виконання умов контракту мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Техніка» (Продавець) відвантажує металоконструкції (плита опірна 349.30.25.10-8) розмір 250х300х10мм - виготовлені з планки гаражної (сталь Зсп ГОСТ 380-94, гарячекатаний листовий метал) шляхом порізки, штамповки, зенкування, використовуються для конструювання пасивних захисних пристроїв автодоріг.

Згідно умов контракту Продавець зобов'язується поставити товар на умовах FСА - м. Алчевськ (Україна) в редакції (Инкотермс 2000).

Малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Техніка» до експортних операцій було застосовано ставку податку «0» відсотків до бази оподаткування.

Перевіркою встановлено, що малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Техніка» неправомірно застосовано ставку податку «0» відсотків до бази оподаткування по експортним операціям, у зв'язку з тим, що експорт металоконструкцій засвідчений неналежно оформленими митними вантажними деклараціями, а саме, - до перевірки малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Техніка» надані вантажні митні декларації № 702020000/8/001130 від 07 лютого 2008 року та № 702020000/8/001205 від 11 лютого 2008 року, які оформлені з порушенням, а саме: на даних вантажно-митних деклараціях відсутня відмітка про фактичне вивезення товарів за межі митної території України (відсутній штамп митниці «Задекларовані у цій ВМД товари вивезені за межі митної території України в повному обсязі. Дата перетину__), а також не заповнений рядок «17» вантажно-митних декларацій «Країна призначення», у зв'язку з чим малому приватному виробничо-комерційному підприємству «Техніка» необхідно було застосовувати ставку податку «20» відсотків до бази оподаткування.

Таким чином, малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Техніка» занижено податкове зобов'язання у податковій декларації з ПДВ за лютий 2008 року на ПДВ у сумі 29975, 00 грн., чим порушено підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (арк. справи 12, 12 зворотній бік).

На підставі акта виїзної позапланової документальної перевірки від 19 червня 2008 року № 1439/236-24193386 у відповідності із підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» Алчевська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області винесла податкове повідомлення - рішення від 02 липня 2008 року № 0000132360/0, яким зменшила малому приватному виробничо-комерційному підприємству «Техніка» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року в сумі 32163,00 грн. (арк. справи 17).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Згідно із пунктом 6.2 статті 6 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» регламентовано, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2002 року № 243 «Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що для вiдшкодування бюджетної заборгованостi з податку на додану вартiсть платник податку, який здiйснив операцiю з вивезення (пересилання) товарiв за межi митної територiї України (експорт), подає разом з iншими передбаченими законодавством документами оригiнал п'ятого основного аркуша («примiрник для декларанта») вантажної митної декларацiї форми МД-2 (МД-З), що є її складовою частиною, оформленого митним органом пiд час здiйснення митного оформлення експорту товарiв, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарiв за межi митної територiї України, який засвiдчується пiдписом вiдповiдальної посадової особи i гербовою печаткою митного органу. Такий напис вчиняється митним органом, що здiйснював митне оформлення експорту товарiв, виключно пiсля одержання з митного органу, розташованого на митному кордонi України, через який здiйснювалося вивезення товарiв, офiцiйного повiдомлення про фактичне вивезення товарiв за межi митної територiї України у повному обсязi.

Як встановлено судом при розгляді справи, вантажні митні декларації № 702020000/8/001130 від 07 лютого 2008 року та № 702020000/8/001205 від 11 лютого 2008 року (арк. справи 54-57) оформлені з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2002 року № 243 «Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції», а саме на даних вантажно-митних деклараціях відсутній напис митного органу, що здiйснював митне оформлення експорту товарiв, про фактичне вивезення експортованих товарiв за межi митної територiї України, який засвiдчується пiдписом вiдповiдальної посадової особи i гербовою печаткою митного органу.

Вищевикладене підтверджує правомірність висновків акта виїзної позапланової документальної перевірки від 19 червня 2008 року № 1439/236-24193386 щодо заниження малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Техніка» податкових зобов'язань у податковій декларації з ПДВ за лютий 2008 року у сумі 29975, 00 грн., чим порушено підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», та необхідність застосовування ставки податку «20» відсотків до бази оподаткування, та правомірність податкового повідомлення - рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 02 липня 2008 року № 0000132360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року в сумі 32163,00 грн., винесеного на підставі зазначеного акта перевірки.

Враховуючи вимоги підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2002 року № 243 «Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції», а також частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості доказів (обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору), суд не може прийняти у якості допустимих доказів на підтвердження фактичного вивезення за вантажними митними деклараціями № 702020000/8/001130 від 07 лютого 2008 року та № 702020000/8/001205 від 11 лютого 2008 року експортованих товарів за межі митної території України жодних доказів, окрім оригіналу п'ятого основного аркуша («примірник для декларанта») вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-З), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом вiдповiдальної посадової особи i гербовою печаткою митного органу.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 05 жовтня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 70, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 12 жовтня 2009 року.

Суддя   Т.І. Чернявська