Ухвала суду № 50595070, 20.08.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22ц/790/5246/13 Головуючий1 інстанції ОСОБА_1

Справа № 2025/6090/2012 Доповідач Кіпенко І.С.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Кіпенка І.С.,

суддів - Шаповал Н.М., Кіся П.В.,

при секретарі Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приват Банк про припинення дій, що порушує право на відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання недійсним кредитного договору та зобовязання здійснити перерахунок, -

встановила:

31.10.2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ Приват Банк.

Після уточнень позовних вимог просив суд визнати недійсним розділ 5 кредитно - заставного договору від 27.02.2008 року, укладений між ним та ЗАТ КБ Приват Банк, а також визнати частково недійсним додаток № 1 «Графік погашення заборгованості» за вказаним кредитним договором. Також просив визнати незаконним збільшення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок погашення заборгованості за спірним кредитним договором відповідно до процентної ставки, яка існувала на момент укладання кредитного договору та розірвати кредитно-заставний договір від 27.02.2008 року.

В обґрунтування позову вказував, що 27.02.2008 року між ним та ЗАТ КБ Приват Банк, правонаступником якого є ПАТ КБ Приват Банк було укладено Договір про надання кредиту у розмірі 62839,80грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,6 % на рік з кінцевим терміном повернення 26 лютого 2013 року. Вказував на ненадання до укладення зазначеного кредитного договору, в однозначній, чіткій та зрозумілій формі інформації про умови кредитування, та збільшення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором, тобто порушення Закону України «Про захист прав споживачів».

В судовому засіданні першої інстанції позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - ПАТ КБ Приват Банк надав письмові заперечення, в яких зазначив, що перед укладанням договору кредиту позивачу була надана вся попередня інформація про кредит, з якою позивач погодився та підписав договір кредиту, отримав кошти, а тому в задоволені позовних вимог необхідно відмовити.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не відповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Інші особи що приймали участь у розгляді справи, рішення суду не оскаржили.

Судова колегія, перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судова колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, - безпідставні.

З матеріалів справи вбачається, що предметом і підставою позову визначених позивачем, є визнання недійсним розділу 5 кредитно - заставного договору від 27.02.2008 року, укладеного між ним та ЗАТ КБ Приват Банк, частково недійсним додатку № 1 «Графік погашення заборгованості» до договору, незаконним збільшення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок погашення заборгованості за спірним кредитним договором відповідно до процентної ставки, яка існувала на момент укладання кредитного договору та розірвати кредитно-заставний договір від 27.02.2008 року.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Отже, з урахуванням викладеного можна зробити висновок, що застосування Закону України "Про захист прав споживачів" до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору.

Судовим розглядом встановлено, що 27.02.2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ Приват Банк, правонаступником якого є ПАТ КБ Приват Банк було укладено Договір про надання кредиту у розмірі 62839,80грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,6 % на рік з кінцевим терміном повернення 26 лютого 2013 року. Позичальник в свою чергу, відповідно кредитного договору, зобов'язався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором.

Таким чином, після укладення договору між сторонами виникли кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору, Закон України "Про захист прав споживачів" не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» (далі - Закон).

Зазначеним Законом ЦК України доповнено ст. 1056-1 «Проценти за кредитним договором», відповідно до ч. 2 та ч. 3 якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Судом установлено, що відповідно до п.п. 6.3.1 кредитного договору № Ш81АК56230187 від 27.02.2008 року, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні.

ПАТ КБ «ПриватБанк» було прийнято рішення та видано наказ від 05.01.2009 року, затверджений головою правління ПриватБанку про підняття відсоткової ставки за кредитним договором № Ш81АК56230187 від 27.02.2008 року з 9,6 % до 21 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Скориставшись своїм правом, банк збільшив в односторонньому порядку відсоткову ставку за вищезазначеним договором, про що повідомив позивача.

З врахуванням наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели або могли привести до неправильного вирішення справи, оскільки рішення судом першої інстанції постановлено відповідно до вимог закону.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: