Ухвала суду № 50594583, 08.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/4633/15 Головуючий 1-ї інст. Черних Є.А.

Справа № 611/421/15-ц Суддя доповідач Бровченко І.О.

Категорія: встановлення юридичного факту

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Бровченко І.О.,

суддів колегії ОСОБА_1, ОСОБА_2,

при секретарі Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Барвінківського районного суду Харківської області від 12 травня 2015 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа - ОСОБА_4, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що постанова № 13946/1 від 06 грудня 2001 року державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції порушує її право спільної сумісної власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва № 2-94-2720 від 19 січня 1994 року про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду.

Свої вимоги заявниця мотивувала тим, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано дійсним договір від 30 жовтня 1999 року, яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнали своїм спільним сумісним майном ? частини квартири АДРЕСА_2, яка на час укладання договору від 30 жовтня 1999 року належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва від 14 січня 1994 року про право власності на житло, видане Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду.

Визнано ? частину квартири № 13 по вул. Метробудівників у будинку № 40 в м. Харкові, яка належала ОСОБА_4 на час укладання між ними договору від 30 жовтня 1999 року - спільним сумісним майном ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Постановою державного виконавця № 13946/1 від 06 грудня 2001 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 у тому числі і на частину квартири № 13 по вул. Метробудівників у будинку № 40 в м. Харкові та заборонено ОСОБА_4 здійснювати відчуження будь-якого майна яке йому належить.

Враховуючи, що постанова державного виконавця про арешт мана боржника порушує її право власності на частину квартири, керуючись ст. ст. 234, 256-258 ЦПК України, заявниця просила заяву задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 12 травня 2015 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа - ОСОБА_4, про встановлення факту, що має юридичне значення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якої задовольнити її вимоги щодо порушення її права власності постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вважає, що суддею Барвінківського районного суду Харківської області при вирішенні питання про відкриття провадження порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі з посиланням на норми ст. ст. 114, 256 ЦПК України суддя Барвінківського районного суду Харківської області виходив з того, що справа не підсудна Барвінківському районному суду Харківської області, оскільки встановлення факту, що має юридичне значення стосується нерухомого мана.

Проте, у зв'язку з неправильним застосуванням норми процесуального права при відмові у прийнятті заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, з таким висновком погодитись не можна.

З заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається, що заявниця фактично оскаржує постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка порушує її право власності на частину квартири.

Частиною 1 ст. 257 ЦПК України передбачено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Згідно ч. 4 ст. 256 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду

Відмовляючи у відкритті провадження у справі з посиланням на вимоги ст. 114 ЦПК України суддею районного суду не було прийнято до уваги вказаних вимог процесуального права.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, ухвала судді Барвінківського районного суду Харківської області від 12 травня 2015 року, яка є предметом апеляційного оскарження, не може бути визнана обґрунтованою й такою, що постановлена з додержанням вимог процесуального закону, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України скасувати це судове рішення та передати питання про відкриття провадження у справі до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч. 1 ст. 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу судді Барвінківського районного суду Харківської області від 12 травня 2015 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвала апеляційного суд набирає законної сили негайно і оскарженню в касаційному порядку не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий

Судді: