Вирок № 50559391, 14.09.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/5492/15-к

н.п. 1-кп/415/454/15

ВИРОК

Іменем України

14.09.15 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Соболь Ю.В.

прокурора Сичова В.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015130240000162 від 22 січня 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Степанокерт, Азербайджана, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 29.07.1994 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст. 140 ч.3 КК України (1960 року) до 5 років позбавлення волі; 21.04.1999 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 81 ч.3, 206 ч. 2, 42 КК України ( 1960 року) до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 20.05.2003 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі; 09.09.2005 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі; 15.08.2008 року Кремінським районним судом Луганської області за ст. 286 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі; 31.12.2008 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 296 ч.1 КК України до штрафу 1700 гривень; 10.03.2010 року Артемівським районним судом Донецької області за ст. 186 ч.2, 71, 71 ч.2, 72 ч.3 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі; 21.06.2011 року Стахановським міським судом, Луганської області за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 02.01.2013 року на підставі постанови Брянківського міського суду Луганської області від 25.12.2012 року відповідно до ст. 82 КК України з заміною на виправні роботи на не відбутий строк 1 рік 4 місяці 25 днів з утриманням 10% заробітної плати в дохід держави, судимого 25.12.2014 року Лисичанським міським судом за ст. 185 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном на 1 рік, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Наприкінці липня 2014 року, більш точні дату та час досудового розслідування та судового розгляду встановити не вдалося, ОСОБА_1, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, маючі умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав холодильник марки «NORD» моделі 416-4, вартістю 500 гривень, який належить ОСОБА_2, чим завдав йому майнової шкоди на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що в липні 2014 року він перебуваючи за адресою АДРЕСА_2, викрав у ОСОБА_2 холодильник марки «Норд». Майнова шкода відшкодована шляхом повернення потерпілому викраденого майна. В скоєному щиро кається та просить його пробачити.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що наприкінці липня 2014 року у нього був викрадений холодильник «Норд» з квартири АДРЕСА_2. Оскільки холодильник йому повернутий, на даний час претензій до обвинуваченого не має, просив суд призначити останньому покарання на розсуд суду, однак на призначенні покарання, пов'язаного з направленням обвинуваченого в місця позбавлення волі не наполягав.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений та потерпілий, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, повністю доведена, а його дії органами досудового розслідування за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковані вірно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.21 «а»,23 ), у побуті за місцем мешкання характеризується позитивно (а.с. 22,24), раніше судимий,(а.с. 25), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини та повне відшкодування завданої майнової шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України з урахуванням вимог ч. 2 ст. 63 КК України, яке являється найбільш суворим видом покарання з числа передбачених за вчинений злочин оскільки останній, будучі особою, що має незняті та непогашені в установленому законом порядку судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, знову вчинив умисний злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що його обтяжують, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, а також те, що за місцем проживання характеризується позитивно, в повному обсязі відшкодував завдану майнову шкоду, враховуючи думку потерпілого який не наполягав на призначенні обвинуваченому суворого виду покарання з направленням для відбування в місця позбавлення волі, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням максимального іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 п.п. 2,3,4 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1

Враховуючи, що обвинувачений скоїв даний злочин до винесення вироку Лисичанського міського суду від 25 грудня 2014 року, згідно якого він визнаний винним за ст.185 ч.2 КК України і йому призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України, з іспитовим строком на 1 рік, при призначенні покарання слід застосувати правила ст.70 ч.4 КК України за принципом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_2 не пред'явлений, що не позбавляє права останнього відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судово-товарознавчої експертизи (а.с.39-42 ), витрати у сумі 614 гривень 40 копійок (а.с.43) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ: холодильник у корпусі білого кольору, марки «NОRD», модель 416-4, що згідно розписки знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 (а.с.45) - підлягає поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_2

Керуючись ч. 3 ст. 349,ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Лисичанського міського суду від 25.12.2014 року більш суворим за даним вироком, призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

-періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 614 (шістсот чотирнадцять ) гривень 40 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речовий доказ: холодильник у корпусі білого кольору, марки «NОRD», модель 416-4, що згідно розписки знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 - повернути власнику - потерпілому ОСОБА_2.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: М.М. Старікова