Рішення № 50536682, 15.09.2015, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/1463/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нанічкіної Н.М.,

при секретарі Завадській А.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: виконавчий комітет Марганецької міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про зобовязання ОСОБА_3 прибрати на відстань 1 м від межі з домоволодінням № 16-а по вул.Толстого в м.Марганець Дніпропетровської області усі господарчі споруди, забезпечити водовідведення з домоволодіння № 16 по вул.Толстого в м.Марганець відповідно до будівельних норм та правил, а також забутувати пустоту у самочинно виритому погребі, частина якого виходить на земельну ділянку домоволодіння № 16-а по вул.Толстого в м.Марганець, відповідно до державних будівельних норм та правил.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником житлового будинку № 16-а з господарчими будівлями по вул.Толстого в м.Марганець Дніпропетровської області. По сусідству з його домоволодінням знаходиться житловий будинок №16, власником якого, згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, є ОСОБА_3

У 2014 році ОСОБА_3 безпосередньо на межі їхніх земельних ділянок побудувала капітальну нежитлову споруду, улаштувала навіс над подвірям з ухилом в бік його будинку та улаштувала погреб на його земельній ділянці.

Його неодноразові звернення до відповідача з приводу переносу господарчої споруди на передбачену законом відстань, прибирання погребу з його території та навісу, з якого і талий сніг, і дощова вода стікають під його будинок, не дали позитивних результатів.

У квітні 2015 року він звернувся до виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області з заявою, просив провести обстеження та зробити висновок щодо порушення ОСОБА_3 норм земельного законодавства. Комісією було проведено виїздну перевірку та встановлено порушення ОСОБА_3 вимог ч.9 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.З.25* Державних будівельних норм 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень», а саме: «Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м.». Комісією зобовязано відповідача улаштувати по межі водвідвідний лоток або бетонний бордюр для захисту від стікання води, перенести частину свого погребу на територію власного домоволодіння, прибрати господарчу будівлю на нормативну відстань від межі. Але ОСОБА_3 не усунула порушення.

Позивач вважає, що порушуються його права власника. Самочинно побудовані відповідачем споруди та виритий погріб завдають його власності шкоди.

Під час судового розгляду позивач надав заяву, в якій, керуючись п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України, просив залишити без розгляду позовні вимоги щодо забутовки пустоти у самочинно виритому погребі. В іншій частині просив вимоги задовольнити.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Пояснила, що вона припис виконкому Марганецької міської ради щодо усунення порушень виконала, і не чинить перешкод позивачу у користуванні ним своїм майном. Прибрати будівлю з межі вона не може, оскільки її чоловік хворіє, а самотужки розібрати споруду вона не спроможна.

Третьою особою надано суду клопотання про розгляд справи за відсутності її представника. Рішення суду залишає на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.5 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно доч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.16 ЦК України, одним із способів захисту порушеного права є припинення дії, яка порушує це право.

Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 є власником житлового будинку № 16-а з господарчими будівлями по вул.Толстого в м.Марганець Дніпропетровської області (а.с.5). Право власності на житловий будинок він набув на підставі договору купівлі-продажу від 03 червня 2014 року.

Домоволодіння № 16 по вул.Толстого в м.Марганець Дніпропетровської області, власником якого є ОСОБА_3, межує з домоволодінням № 16-а.

ОСОБА_3 улаштовано на власній території навіс, металеві опори якого встановлені біля межі. Дах навісу улаштований з ухилом в сторону земельної ділянки домоволодіння № 16-а, що належить позивачу (а.с.30, 31, 36, 37, 41, 42).

По західній межі домоволодіння № 16 по вул.Толстого в м.Марганець відповідачка побудувала господарчу споруду висотою близько 2,3 м та довжиною близько 10 м. Капітальна частина споруди, яка розташована на межі, виконана з цегли, інша частина з сітки «рабиця», навіс над спорудою виконаний з шиферу (а.с.27,28, 39, 40).

08.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області з проханням провести обстеження та зробити висновок щодо порушення ОСОБА_3 норм земельного законодавства.

Комісією було проведено виїздну перевірку та встановлено наступне: «ОСОБА_3, яка мешкає по вулиці Толстого, будинок №16, улаштувала на власній території навіс, металеві опори якого встановлені біля межі. Дах навісу улаштований з ухилом в сторону його земельної ділянки, але по краю навісу зроблений водовідвідний лоток і дощова вода з даху навісу стікає по ньому на територію обох домоволодінь. Подвіря ОСОБА_3 укладене бетонною тротуарною плиткою та також має ухил в сторону його домоволодіння, захисний бордюр або водовідвідний лоток на межі між домоволодіннями відсутній. Таким чином вода від талого снігу може стікати під житловий будинок заявника та замочувати грунт біля фундаменту заявника. Крім того, по західній межі свого домоволодіння ОСОБА_3 побудувала господарчу споруду висотою близько 2,3 м та довжиною близько 10 м. Капітальна частина споруди, яка розташована на межі, виконана з цегли, інша частина з сітки «рабиці», навіс над спорудою виконаний з шиферу. Дозвільні документи на зазначену споруду відсутні. Таким чином, ОСОБА_3 порушені вимоги ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - «9. Виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом», та п.З.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень» «Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. Кошурніковій Л.М. направлений лист з вимогою проведення необхідних заходів по усуненню вищезазначених порушень» (а.с.7).

Судом встановлено, сторонами не оспорюється та підтверджено матеріалами справи, що на час розгляду цивільної справи ОСОБА_3 не усунула порушень, виявлених комісією виконкому Марганецької міської ради у квітні 2015 року, що встановлено представниками виконкому міської ради при виїзді на місце розташування домоволодінь № 16 та № 16-а по вул.Толстого в м.Марганець Дніпропетровської області. Листом від 14.09.2015 року № С-696 ОСОБА_1 повідомлено про те, що ОСОБА_3 не забезпечено влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівлі навісу на територію суміжної ділянки. Крім того, ОСОБА_3 не прибрала господарчу споруду по західній межі свого домоволодіння на нормативну відстань від межі (а.с.60).

Відповідно до ст.ст.316, 317 та 319 Цивільного кодексу України та ст.150 Житлового кодексу Української РСР, особа має право володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать вимогам закону. При цьому, відповідно до ст.321 ЦК та 41 Конституції України таке право є непорушним.

Згідност.379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придані для постійного проживання в них. При цьому, житло є специфічним обєктом права власності, тому свобода використання житла його власниками обмежується нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та непорушення прав інших осіб.

Відповідно до ч.5 ст.319 ЦК України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості повітря.

Разом з цим, згідно з частинами 1, 2 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобовязана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб чи завдати шкоди довкіллю.

Відповідно до ст.91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобовязані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Окрім цього, відповідно до частин 1, 2 ст.103 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення, тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобовязані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). При цьому, необхідність дотримання правил добросусідства покладаєтьсяякнавласниківземельних ділянок, так і на землекористувачів.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до п.3.25* Державних будівельних норм 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень» для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачкою ОСОБА_3 дійсно порушено право власника суміжної земельної ділянки та землекористувача, а також п.3.25* Державних будівельних норм 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень», а саме: не забезпечено влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівлі її навісу на територію суміжної ділянки, що належить позивачу; збудовано господарчу споруду по західній межі домоволодіння № 16 по вул.Толстого в м.Марганець Дніпропетровської області на нормативну відстань від межі 1,0 м.

Обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права відповідає вимогам ст.16 ЦК України, пункт 3 частини 2 якої одним із способів захисту порушеного права передбачає припинення дій, які порушують це право

Тому, суд вважає вимоги позивача законними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки підтверджені представленими по справі доказами: письмовими доказами, фотографіями, поясненнями сторін.

Вимоги щодозабутування пустоти у самочинно виритому погребі, частина якого виходить на земельну ділянку домоволодіння № 16-а по вул.Толстого в м.Марганець Дніпропетровської області, підлягає залишенню без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.

На підставі ст.13, 16, 316, 317, 319, 321, 379 Цивільного кодексу України, ст.91, 103, 152 Земельного кодексу України, керуючись 10, 11, 15, 16, 60, 214, 215, п.5 ч.1 ст.207 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: виконавчий комітет Марганецької міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_3 прибрати на відстань 1 м від межі з домоволодінням № 16-а по вулиці Толстого в м.Марганець Дніпропетровської області усі господарчі споруди, забезпечити водовідведення з домоволодіння № 16 по вул.Толстого в м.Марганець Дніпропетровської області відповідно до будівельних норм та правил.

Позовні вимоги в частині забутування пустоти у самочинно виритому погребі, частина якого виходить на земельну ділянку домоволодіння № 16-а по вул.Толстого в м.Марганець Дніпропетровської області, - залишити без розгляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Марганецький міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.М.Нанічкіна

Вступну та резолютивну частину рішення суду проголошено 15 вересня 2015 року. Повний текст рішення виготовлено 18 вересня 2015року.

Суддя: Н. М. Нанічкіна