Вирок № 50530798, 14.09.2015, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2136/15-к

Провадження № 1-кп/163/81/15

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2015 року м.Любомль Любомльський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Мосієвича І.В.

при секретарі Костюк Р.М.

з участю прокурора Лісовецького О.П.,

захисника ОСОБА_1,

перекладача ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Любомль кримінальне провадження №22015030000000088 про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, підданого Королівства Бельгія, уродженця Республіки Гани, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України,

в с т а н о в и в :

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він

з метою незаконного переправлення громадян Гани ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_4, через державний кордон України, 18.07.2015 прибув автобусом у м. Київ та поселився в готелі «Кооператор» за адресою: вул. Саксаганського, 53/80. Наступного дня він зустрівся з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які прибули у м. Київ з території Російської Федерації, оплатив їх проживання у вказаному готелі до 22.07.2015 та пообіцяв сприяння у незаконному перетинанні державного кордону України на підставі ідентифікаційних карт, які належать його родичам, підданим Королівства Бельгія ОСОБА_7 та ОСОБА_9.

В цей же період часу, він зателефонував вказаним родичам в Бельгію та попросив їх через компанію міжнародних поштових пересилань "DNL Exspress" переслати на його ім'я за адресою: АДРЕСА_2, їх власні ідентифікаційні картки, відповідно, НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7 та НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_9, що останні і зробили.

Отримавши від представника компанії "DNL Exspress" вказані ідентифікаційні карти, він повідомив ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що вони перетинатимуть державний кордон України на підставі ідентифікаційних карток підданих Королівства Бельгії, відповідно, НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7 та НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_9, видаючи їх за власні документи.

22.07.2015, приблизно о 15 год. 00 хв., він, реалізовуючи свій злочинний намір, на залізничному вокзалі в м. Києві, використавши власну ідентифікаційну картку НОМЕР_3 та ідентифікаційні картки НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7 та НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_9, за власний кошт придбав у залізничній касі собі, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 квитки на пасажирський потяг з м. Києва до м. Варшави Республіки Польща, визначивши таким чином час, спосіб і місце незаконного переправлення їх через державний кордон України.

Цього ж дня, приблизно о 15 год. 40 хв., вони, пасажирським потягом міжнародним сполученням «Київ-Варшава», виїхали до державного кордону України з Республікою Польща.

23.07.2015, близько 02 год. 40 хв., при здійсненні паспортного контролю в пункті пропуску через державний кордон України «Ягодин-залізнична станція», ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи відповідно до порад ОСОБА_3, пред'явили прикордонному наряду «перевірка документів», як підставу для перетинання державного кордону України, ідентифікаційні картки підданих Королівства Бельгії, відповідно, НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7 та НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_9, а у ході усного опитування працівниками ДПС України видавали себе за осіб, вказаних в ідентифікаційних картках.

Однак, в ході проведення прикордонно-паспортного контролю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була викриті та затримані працівниками ДПС України.

У суд обвинувальний акт надійшов з угодою між підозрюваним ОСОБА_3 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби України, здійснення процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та підтримання державного обвинувачення прокуратури Волинської області про визнання винуватості.

Згідно із цією угодою ОСОБА_3 повністю визнає вчинення інкримінованого йому злочину за фактичними обставинами, погоджується із кваліфікацією його дій за ч.2 ст.332 КК України.

Сторони підтверджують, що ознайомлені з наслідками укладення даної угоди та наслідками її невиконання.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_3 буде призначене покарання на підставі ч.2 ст.332 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у вигляді 60894 гривень штрафу.

Спеціальна конфіскація, передбачена санкцією ч. 1 ст. 332 КК України, у виді конфіскації транспортних засобів та інших засобів вчинення злочину застосуванню не підлягає у зв'язку з невикористанням під час вчинення кримінального правопорушення таких предметів.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, віднесений до категорії тяжких злочинів. Міра покарання, погоджена сторонами угоди, виходить за межі санкції ч.2 ст.332 КК України, однак обґрунтована наявністю сукупності пом'якшуючих обставин, які разом із відомостями про особу обвинуваченого дають підстави для застосування ч.1 ст.69 КК України.

Судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, в тому числі, щодо права на судовий розгляд та щодо обмежень у правах, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди відповідно до ст.476 КПК України.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди судом вивчені матеріали кримінального провадження, згідно з якими скарги обвинуваченого під час досудового розслідування не подавались.

Таким чином, судом встановлено, що умови угоди відповідають положенням ст.471 КПК України, не суперечать іншим вимогам КПК України та КК України, зокрема, ч.1 ст.69 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.

В підготовчому засіданні прокурор вважає за необхідне затвердити угоду, обвинувачений і його захисник проти цього не заперечують і погодились на призначення узгодженого покарання.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди.

Долю речових доказів слід вирішити згідно зі ст.100 КПК України.

Під час досудового розслідування щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави. Клопотання про скасування чи зміну такого заходу сторонами не заявлено, тому його слід вважати продовженим до часу набрання законної сили вироком суду і за згодою обвинуваченого звернути в дохід держави в порядку виконання вироку суду після набрання ним законної сили.

Керуючись ст.ст.373, 374, 475 КПК України, суд

у х в а л и в :

Угоду про визнання винуватості від 27.08.2015 року у кримінальному провадженні №22015030000000088, укладену прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби України, здійснення процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та підтримання державного обвинувачення прокуратури Волинської області та підозрюваним ОСОБА_3, затвердити.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, і на підставі ч.1 ст.69 КК України призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 60894 (шістдесят тисяч вісімсот дев'яносто чотири) гривні.

Речові докази: ідентифікаційні картки НОМЕР_4 на ім'я підданого колорлівства Бельгії ОСОБА_9 та НОМЕР_2 на ім'я підданого Королівства Бельгії ОСОБА_7 повернути їх власникам або уповноваженим на це особам; квитанції № 32 від 07.08.2015 року № 98 від 10.08.2015 року № 14 від 11.08.2015 року, № 153 від 14.08.2015 року №110 від 17.08.2015 року № 68 від 20.08.2015 року № 62 від 25.08.2015 року № 74 від 26.08.2015 року про внесення ОСОБА_3 застави в розмірі 60900 гривень., - залишити при матеріалах кримінального провадження; паспорт підданого королівства Бельгії серії НОМЕР_5 виданого на ім'я ОСОБА_3 повернути останньому у повне користування.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - заставу в розмірі 60900 (шістдесят тисяч дев'ятсот) гривень.

Після набрання вироком законної сили із внесеної ОСОБА_3 застави в розмірі 60900 (шістдесят тисяч дев'ятсот) гривень, яка зарахована на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Волинській області код ЄДРПОУ 26276277 депозитний рахунок №37315003000983, МФО803014, звернути в дохід держави в рахунок виконання покарання у вигляді штрафу у розмірі 60894 (шістдесят тисяч вісімсот дев'яносто чотири) гривні, решту коштів у розмірі 4 (чотири) гривні повернути ОСОБА_3.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий : суддя І.В. Мосієвич