Постанова № 50529370, 14.12.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 р. Справа № 2-а-4603/10/0270

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

при секретарі судового засідання: Димчишиній Тетяні Вікторівні,

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Тростянецького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до: ОСОБА_2

про: стягнення допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Тростянецький районний центр зайнятості з позовом до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 2246 грн. 55 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.11.2008 році ОСОБА_2 звернувся за послугами до Тростянецького районного центру зайнятості (далі Тростянецький РЦЗ) внаслідок чого 11.11.2008 року йому надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. 08.07.2009 року ОСОБА_2 відмовився від послуг Тростянецького РЦЗ. 08.09.2009 року ОСОБА_2 повторно звернувся до Тростянецького РЦЗ з метою пошуку роботи, а тому його перереєстровано з поновленням статусу безробітного, з виплатою допомоги по безробіттю. Внаслідок проведеної Тростянецьким РЦЗ перевірки встановлено факт перебування в трудових відносинах ОСОБА_2 у ІІІ кварталі 2009 року з ПАТ "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство". Отже, в період перебування на обліку в Тростянецькому РЦЗ та отримуючи допомогу по безробіттю ОСОБА_2 працював в ПАТ "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство". 30.09.2010 року видано наказ про повернення ОСОБА_2 виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 2246 грн. 55 коп.

Враховуючи, що відповідачем кошти в сумі 2246 грн. 55 коп. в добровільному порядку не повернуті, позивач звернувся до суду з позовом про їх примусове стягнення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного адміністративного позову, проте письмових заперечень суду не надав.

Заслухавши пояснення сторін повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Громадянин ОСОБА_2 зареєстрований у Тростянецькому РЦЗ, як такий, що шукає роботу, про що свідчить його відповідні заяви.

11.08.2008 року відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". 08.09.2009 року він повторно звернувся та отримав статус безробітного.

З акту розслідування обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, відповідно до Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 22 вересня 2010 року № 15, вбачається, що матеріальна допомога, яка виплачувалась ОСОБА_2, відповідно до Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виплачувалась в період одночасного перебування його на обліку в центрі зайнятості і роботи на підприємстві ПАТ "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" (а.с. 10). Так, в акті зазначено, що ОСОБА_2 працював на ПАТ "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" у періоди з 01.07.2009 р. по 37.07.2009 р., 03.08.2009 р. по 31.08.2009 р., з 01.09.2009 р. по 30.09.2009 р., тобто в період перебування на обліку в РЦЗ, де отримував дохід.

Таким чином, на підставі досліджених вище документів судом встановлено факт перебування відповідача у трудових відносинах із підприємством ПАТ "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство". Крім того, визнана обставина ніяким чином не спростовувалась відповідачем.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Частиною 1 статті 22 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Окрім цього, розмір зазначеної допомоги визначається ст. 23 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.

Абзац 1 ч. 3 цієї статті Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 11.03.2008 року №125/116, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

З системного аналізу встановлених в судовому засіданні обставин адміністративної справи та положень чинного законодавства, судом встановлено, що кошти по безробіттю, виплачені ОСОБА_2 центром зайнятості, отримані ним протиправно, на підставі недостовірних відомостей, а тому вони підлягають стягненню на користь Тростянецького РЦЗ Вінницької області.

Як свідчить наказ директора Тростянецького РЦЗ від 30.09.2010 року та лист-повідомлення від 01.10.2010 року вих. номер 01-25/4546, центром зайнятості вживалися заходи щодо повернення виплачених відповідачеві коштів на підставі подання недостовірних відомостей про перебування в трудових відносинах, однак вони не дали успішного результату.

З обґрунтування позову Тростянецького районного центру зайнятості (а.с. 8), судом встановлено, що сума коштів по безробіттю, виплачених ОСОБА_2 за період з 01.07.2009р. по 07.07.2009 р. та з 08.09.2009 р. по 06.01.2010 р. становить 2446 грн. 55 коп.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи встановлені з матеріалів адміністративної справи обставини та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд, вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 2246 грн. 55 коп. допомоги по безробіттю є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Законом України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, Закону України Про зайнятість населення, Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з громадянина ОСОБА_2 допомогу по безробіттю в сумі 2246,55 грн. (дві тисячі сорок шість гривень п'ятдесят п'ять копійок) на користь Тростянецького РЦЗ: р/р № 37173002000893 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, ЄДРПОУ 20088072.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови оформлено: 17.12.10

СуддяЗагороднюк Андрій Григорович