Постанова № 5052227, 12.01.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                                                                    Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

12.01.2009 Справа № 22-а-1697/08

Попередній № справи 2-7/7479-2008А                     Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Єланської О.Е. , Курапової З.І. секретар судового засідання          Галайдіна Г.І.                               за участю представників сторін:

прокурор Прокуратури Залізничного району м.Сімферополя не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник позивача Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя на постанову Господарський суд Автономної Республiки Крим (суддя ) від 18.09.08 у справі № 2-7/7479-2008А

за позовом Прокурор Залізничного району м.Сімферополя (вул. К.Лібкнехта 2-а,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя (вул. Гагаріна, 14 А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до           Підприємства Сімферопольська виправна колонія № 102 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (пров. Елеваторний, 4, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95040)

Про стягнення 36 939,33 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2008р. по справі № 2-7/7479-2008А адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим до Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК про стягнення 36939,33 грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача фінансові санкції у сумі 26605,37 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду в частині відмови від позову мотивована тим, що наданими відповідачем платіжними дорученнями № 190, № 191, № 182 та № 189 від 04.07.2008р. підтверджується сплата ним у добровільному порядку суми заборгованості зі сплати внесків за березень 2008р. у загальному розмірі 10834,96 грн., що на 501,00 грн. більше ніж сума задекларованих внесків за березень 2008р., про що свідчить рядок «призначення платежу»у зазначених платіжних дорученнях. В той же час, оскільки доказів сплати фінансових санкцій у розмірі 26605,37 грн. відповідачем не надано і наявність вказаної заборгованості не заперечувалось відповідачем, в цій частині позов було задоволено.

Не погодившись з даною постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим звернулось до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій постанову Господарського суду АРК від 18.09.2008р. по даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 9726,47 грн. скасувати та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апелянт вважає, що спірне рішення в частині відмови від позову постановлено з порушенням матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Прокурор, позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 12.01.2009 року, не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача та прокурора.

При повторному розгляді справи в порядку ст.. 195 КАС України судова колегія встановила наступне.

Підприємство Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК зареєстровано в Управління фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим як платник збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (реєстраційний номер 13-01-43-а).

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“ №1058 від 09.07.03р. (далі –Закон №1058) платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст.14 Закону.

До обов’язків страхувальника ст.17 Закону відносить, зокрема, нарахування, обчислення і сплату у встановлені строки і в повному обсязі страхових внесків.

Згідно зі ст.1 Закону страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування і збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені відповідно до законодавства, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено ст. 20 даного Закону, п. 4 якої встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків (п. 5 ст. 20 Закону).

Ст. 46 Конституції України і ст. 72 Закону України №1058 визначає, що бюджет Пенсійного фонду України формується, зокрема, за рахунок сплати підприємствами, установами, організаціями і громадянами страхових внесків і інших соціальних виплат.

Несвоєчасна сплата коштів платниками страхових внесків призводить до дефіциту коштів і може спричинити несвоєчасну виплату пенсій. Крім того, в разі несплати страхових внесків відповідні періоди трудової діяльності не зараховуються до страхового стажу для призначення пенсії, що порушує права громадян на соціальне забезпечення, передбачене ст.46 Конституції України.

Відповідно до ч.106 Закону суми страхових внесків, своєчасно не нараховані і/або не сплачені страхувальником у строки, визначені ст.20 Закону, у тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст.20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі –недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені і застосуванням фінансових санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем склалася прострочена заборгованість по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за березень 2008р. в сумі 10333,96 грн. Зазначена сума недоїмки обчислена страхувальником самостійно у відповідному розрахунку який подається щомісячно до органу ПФУ, та підтверджується погодженою вимогою № Ю-738С від 06.05.08 на суму 10333,96 грн.

Судова колегія вважає, що надані відповідачем платіжні доручення від 04.07.08р. № 182,189,190,191 про сплату на рахунок Управління грошових коштів в розмірі 10834,96грн. із зазначенням призначення платежу «Страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за березень 2008р.»суд першої інстанції помилково вважав належними та допустимими доказами сплати внесків саме за березень 2008р., оскільки відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону №1058 за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню ї фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені і фінансових санкцій.

Судова колегія погоджується з доводами апелянта про те, що Закон України № 1058 є спеціальним законом, що регулює відносини у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Так, згідно преамбулі Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.03 р. вказаний Закон, розроблений згідно Конституції України і Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і сплату пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, які формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених вказаним Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду і фінансування за рахунок його коштів витрат на сплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їх сімей та іншим особам, передбаченим вказаним Законом.

Ч. 1 ст. 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003р. визначає, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно – правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або, в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються платники страхових внесків, їх права і обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками (ч. 2 ст.. 5 Закону).

Судовою колегією встановлено, що згідно облікових даних картки особливого рахунку страхувальника відповідач має заборгованість по платежах до Пенсійного фонду України, яка склалася за період до березня 2008р. Отже, на підставі ч.5 ст.106 Закону №1058 сума 9727,47 грн. згідно платіжних доручень № 189 та №191 від 04.07.08р. зарахована в рахунок погашення суми боргу за липень 2007р., а сума 1107,49 грн. згідно платіжних доручень №182,190 від 04.07.08р. зарахована в рахунок погашення суми за лютий частково, березень, частково квітень 2008р.

Відповідно до уточнених відомостей, наданих позивачем по справі, станом на 18.09.08р. сума боргу відповідача відповідно до вимоги № Ю-738С від 06.05.08р. на суму 10333,96 грн. була частково сплачена в частині 607,49грн. та складає 9726,47 грн.

Вказане є підставою для задоволення апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим та прийняття нової постанови про задоволення позову частково, за виключенням стягнення з відповідача на користь позивача 607,49 грн.

Ч. 2 ст. 205 КАС України визначає, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

          Враховуючи викладене, керуючись частиною 1 статті 195, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 3 частини 1 статті 202, частиною 2 статті 205 статтями 207,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                               ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим задовольнити.

2.          Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2008р. по справі № 2-7/7479-2008А скасувати.

3.          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК (95040, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 4, ідентифікаційний код 08680299) на користь Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим (95026, м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 14а, р/р 25606010045501 в КДР ЗАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ідентифікаційний код 20727038) заборгованість у сумі 36331,84 грн., в тому числі по фінансовим санкціям у сумі 26605,37 грн. та страховим внескам у сумі 9726,47 грн.

В іншій частині позову (про стягнення 607,49 грн.) відмовити.

          Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               О.Е.Єланська підпис                               З.І.Курапова З оригіналом згідно Помічник судді                                                                       О.П.Долженко