Ухвала суду № 5052196, 09.07.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

09.07.2009                               Справа № 2-19/7268-08А/5002

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Горошко Н.П. , Єланської О.Е.                      секретар судового засідання          Антонова Н.В. за участю представників сторін:

представник позивача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" - не з'явився, до початку судового засідання надав клопотання про відкладення розгляду справи.

представник відповідача - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим - не з'явився, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, про причину не явки суд не повідомив.

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооператива "Ізумрудний" на постанову Господарський суд Автономної Республiки Крим (суддя ) від 16.10.08 по справі №2-19/7268-08А/5002

за позовом           Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" (вул. Свободна, 33, Ізумрудне, Джанкойський район, Автономна Республіка Крим,96116)

до           Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Дзержинського, 30, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду АР Крим від 16.10.2008р. по справі № 2-19/7268-2008А позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний»до Джанкойської ОДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 000038/23-1/0 від 21.01.2006р., № 000037/23-1/0 від 21.01.2006р., № 00043/23-1/0 від 23.01.2006р. та № 000931/23-1/0 від 23.12.2005р. задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ № 000931/23-1/0 від 23.12.2005р. В іншій частині позовних вимог у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду в частині задоволення позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ № 000931/23-1/0 від 23.12.2005р. мотивована тим, що позивач не є особою, яка використовує водні ресурси, тому застосування до нього фінансових санкцій з боку відповідача є безпідставним.

В решті позовних вимог суд погодився з висновками Джанкойської ОДПІ про порушення позивачем вимог п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки на операції з поставки підакцизних товарів, навіть власного виробництва, дія вказаного пункту не розповсюджується.

Не погодившись з вказаною постановою в частині відмови в позові, СВК «Ізумрудний»звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Господарського суду АР Крим в частині, що стосується податкових повідомлень-рішень № 000038/23-1/0 від 21.01.2006р., № 000037/23-1/0 від 21.01.2006р. та № 00043/23-1/0 від 23.01.2006р., а також прийняти нову постанову про визнання вищевказаних податкових повідомлень-рішень недійсними.

Апелянт вважає, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, а саме: п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та суперечить обставинам справи. На думку апелянта, суд не мотивував своє непогодження з висновками експерта по даній справі, а також необґрунтовано не прийняв до уваги думку спеціалістів відносно сенсового значення речення, яким викладена правова норма «11.29»(Лист Тавричного національного університету ім.. В.І. Вернадського від 0.09.2006р. № 902-06.06/2033).

Крім того, апелянт вважає, що судом порушено застосування п.п. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. в частині застосування до позивача штрафних санкцій.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний".

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 09.07.2009 року о 15 годині 25 хвилин.

До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з поважною причиною - похоронами головного економіста.

Відповідач в судове засідання не з'явився про день та час судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, про причини не явки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників особи при розгляді адміністративної справи, документи, що підтверджують поважну причину відсутності представника позивача, суду не надані.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалась в судове засідання, але в суд не з’явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників сторін.

При розгляді справи в порядку ст.. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

20.12.2005р. Джанкойською ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний»з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.06.2005р., за результатами якої складено акт перевірки № 891/23-1/00233709.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2004р. на суму 1200грн. та занижено податок на прибуток за 2004р. на суму 1820грн., порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 291984грн. та зменшено бюджетне відшкодування на суму 21763грн., порушення ст. 2 п. 2.1, п. 4.1 ст. 4, п. 7.2 ст. 7 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для нестатків гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, ДПА України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України від 01.10.1999р. № 231/539/118/219 зі змінами і доповненнями від 23.01.2002р. № 47/20/37/28, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 19.10.1999р. під № 711/4004, внаслідок чого донараховано збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2004, 2005р.р. на суму 134,6грн., порушення п.п. 4.2.9 «б»п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено заниження нарахування податку з доходів фізичних осіб за 2005р. у сумі 312,13грн.

Вказаний акт перевірки було покладено в основу податкових повідомлень-рішень Джанкойської ОДПІ № 000038/23-1/0 від 21.01.2006р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 42293,00грн., № 000037/23-1/0 від 21.01.2006р. про застосування і стягнення ПДВ на суму 583968,00грн., № 000043/23-1/0 від 23.01.2006р. про збільшення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 20530,00грн., № 000931/23-1/0 від 23.12.2005р. про нарахування збору за спеціальне водокористування в сумі 373,00грн.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний»є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

П. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, визначає, що до 1 січня 2008 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.10.2004р. по 30.06.2005р. позивач відображав операції по реалізації підакцизних товарів, виготовлених на власному обладнанні, у спеціальних сільськогосподарських Деклараціях з ПДВ № 2, вважаючи, що вказані дії відповідають п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями.

На думку позивача, словосполучення «крім підакцизних товарів»стосується виключно продукції, виготовленої на давальницьких умовах, у зв’язку з чим на операції по реалізації підакцизної продукції, виготовленої з власної сільськогосподарської сировини, розповсюджується дія п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проаналізувавши положення вказаної норми, судова колегія не погоджується з доводами апелянта і вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на операції по реалізації підакцизної продукції взагалі, як виготовленої з власної сільськогосподарської сировини, так і на давальницьких умовах, дія п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»не розповсюджується.

В силу ч. 2 ст. 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86 КАС України)

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86 КАС України).

Враховуючи, що висновок експерта ТОВ «Кримське експертне бюро»№ 99/06 від 02.02.2007р. по даній справі суперечить положенням п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», судова колегія вважає, що вказаний висновок не може бути взятий до уваги як належний і допустимий доказ у справі.

Судова колегія не погоджується також з доводами апелянта про порушення судом першої інстанції п.п. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. в частині застосування до позивача штрафних санкцій.

Так, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 даного Закону визначає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

В свою чергу, згідно з п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 даного Закону у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З даного пункту вбачається, що він застосовується не лише у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, але і у випадку, якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, що і мало місце в даному випадку.

Судова колегія не погоджується з доводами апелянта про те, що відповідач не здійснив донарахування зобов’язань з ПДВ, а лише переніс суми нарахованих зобов’язань з декларації № 2 на декларацію № 3.

При цьому судова колегія виходить з того, що реалізація товарів власного виробництва, що є акцизним товаром згідно до ст. 1 Закону України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" (коди товарів згідно з Українською класифікацією товарів ЗЕД яка ґрунтується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів , 2240 та 2206), позбавляла позивача права передбаченого пунктом 11.29. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" на залишення у своєму розпорядженні сум податку на додану вартість з операцій продажу цих товарів. В зв'язку з цим, позивач повинен був операції по реалізації підакцизних товарів , виготовлених із власної сировини включити у податкову декларацію № 3 по ПДВ по якій здійснюються розрахунки з бюджетом.

За таких обставин, судова колегія вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Джанкойської ОДПІ № 000038/23-1/0 від 21.01.2006р., № 000037/23-1/0 від 21.01.2006р., № 00043/23-1/0 від 23.01.2006р. та не вбачає підстав для скасування постанови суду в цій частині.

Одночасно, судова колегія погоджується також з висновками щодо наявності підстав для визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 000931/23-1/0 від 23.12.2005р. про нарахування збору за спеціальне водокористування в сумі 373,00грн., оскільки відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для нестатків гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, ДПА України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України від 01.10.1999р. № 231/539/118/219 зі змінами і доповненнями від 23.01.2002р. № 47/20/37/28, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 19.10.1999р. під № 711/4004, платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни –суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Проте, доказів того, що позивач використовує водні ресурси для потреб гідроенергетики і водного транспорту, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                        УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний»залишити без задоволення, а постанову Господарського суду АР Крим від 16.10.2008р. по справі № 2-19/7268-2008А –залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 липня 2009 р.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               Н.П.Горошко підпис                               О.Е.Єланська З оригіналом згідно Головуючий суддя                                                                       В.А.Омельченко