Постанова № 5052128, 02.09.2009, Закарпатський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-2094/09/0770

рядок статзвіту 2.11.3

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 год.55 хв. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Андрійцьо В.Д.

при секретарі судового засідання -Повханич Г. П.

за участі:

представника позивача Греци Я. В. (дов. від 23.04.2009 року);

представника відповідача Борсенка О. В. ( дов. №753/9/10 від 15.01.2009 року );

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "П плюс" до Державної податкової інспекції в м.Ужгород Закарпатської облатсі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 17.03.2009 року №0000752341/0 798/23-1/34022687/6932 та № 0000822341/0 799/23-1/34022687/6933 , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "П плюс" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м.Ужгород Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення від 17.03.2009 року №0000752341/0 798/23-1/34022687/6932, яким йому визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 20457,30 грн., в тому числі за основним платежем 16449,00 грн. та за штрафними ( фінансовими) санкціями 4008,30 грн. та податкового повідомлення рішення від 17.03.2009 р. № 0000822341/0 799/23-1/34022687/6933, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5959,00 грн. та застосовано штрафні ( фінансові ) санкції в сумі 2979,00 грн., мотивуючи тим, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про те, що товарно матеріальні цінності, які в його бухгалтерському обліку обліковувались на рах. 281 « товари на складі» використані не в господарській діяльності із за відсутності договорів оренди, зберігання чи власних складських приміщень. Окрім того, зазначає також, що відповідачем неправомірно зменшено йому суму валових витрат у розмірі 28742,67 грн., що включає суму ПДВ, сплачену при придбанні легкового автомобіля, оскільки, останнім не враховано того, що віднесення ним суми податку на додану вартість, сплачену у складі вартості придбаного автомобіля до валових витрат було здійснено у відповідності до вимог п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст.7 ЗУ « Про податок на додану вартість».

У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги, з мотивів викладених у запереченнях, не визнав, зокрема пояснивши, що оскільки у позивача були відсутні підтверджуючі документи, які б засвідчували факт зберігання товарно матеріальних цінностей на складі станом на 30.09.2008 року на суму 37055,00 грн., то перевіркою правомірно встановлено, що такі використані не в господарській діяльності.

Окрім того,зазначив, що відповідачем правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки питання формування валових витрат та оподаткування податком на прибуток врегульовані спеціальним законодавчим актом, а саме ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому у спірних правовідносинах слід керуватися саме його нормами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що в період з 30.01.2009 року по 18.02.2009 року відповідачем було здійснено планову виїзну перевірку ТОВ «П плюс К»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.02.2006 року по 30.09.2008 року, за результатами якої було складено Акт № 519/23-1/10/34022687 від 04.03.2009 року ( а. с. 7-41).

Як вбачається з даного Акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «П плюс К»п. п. 5.2.1. п. 5.2, п. п. 5.3.9 п.5.3, п. п. 5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»та донараховано податок на прибуток на загальну суму 17907 грн. , п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2008 року на суму 5959,00 грн.

В ході проведення документальної перевірки встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку, а саме відомості»обліку отримання та видачі товарно матеріальних цінностей»по рахунку 281»товари на складі»у позивача станом на 30.09.2008 р., обліковуються залишки товарно матеріальних цінностей на загальну суму 37055,00 грн. Під час перевірки позивачем не представлено договорів оренди складських приміщень, договорів поро відповідальне зберігання товарно матеріальних цінностей та відомостей щодо наявності власних складських приміщень, тобто не представлено підтверджуючих документів які б засвідчували факт зберігання ТМЦ, а тому такі використані не в господарській діяльності.

Окрім того, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «П плюс К»у звязку з придбанням автомобіля «Шкода»віднесено до валових витрат 28742,67 грн. податку на додану вартість сплаченого продавцю, чим порушено п. п. 5.3.3 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого не включається до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів ( робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

На підставі вищезазначеного акту і були прийнятті спірні податкові повідомлення рішення від 17.03.2009 року №0000752341/0 798/23-1/34022687/6932, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 20457,30 грн., в тому числі за основним платежем 16449,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4008,30 грн. та № 0000822341/0 799/23-1/34022687/6933, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5959,00 грн. та застосовано штрафні ( фінансові ) санкції в сумі 2979,00 грн.

Стосовно спірного податкового повідомлення рішення від 17.03.2009 року №0000752341/0 798/23-1/34022687/6932, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 20457,30 грн., в тому числі за основним платежем 16449,00 грн. та за штрафними ( фінансовими) санкціями 4008,30 грн. суд констатує наступне.

Так, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначені види, межі та порядок віднесення витрат до складу валових витрат платника податків. Зокрема, вичерпний перелік витрат платника податків, що не відносяться до складу валових витрат, передбачений п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону. При цьому відповідно до п. 5.10 встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

В зв'язку з цим необхідно зазначити, що аналіз п. 5.3 ст. 5, а також інших норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»свідчить про те, що положення вказаного Закону не містять обмежень у віднесенні до складу валових витрат платників податку, пов'язаних із здійсненням статутної діяльності.

В той же час при визначенні можливості віднесення таких витрат до складу валових витрат підприємства необхідно враховувати таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для подальшого їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, платник податку має право на включення до складу валових витрат будь-яких витрат, понесених ним у зв'язку зі здійсненням власної господарської діяльності.

Для визначення терміна "господарська діяльність" необхідно звернутись до п. 1.32 ст. 1 Закону про прибуток, згідно з яким господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, комплексний аналіз п. 1.32 ст. 1 і п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»свідчить про те, що платник податку має право на віднесення до складу валових витрат, які понесені ним у зв'язку з веденням діяльності, яка здійснювалась безпосередньо таким платником податку, є для нього регулярною, постійною та суттєвою і направлена на одержання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У судовому засіданні встановлено, що спірні товарно матеріальні цінності на суму 37055,00 грн. позивачем в повному обсязі були використані виключно в господарській діяльності, а саме вони були реалізовані контрагентам, що підтверджується відповідними первинними документами. Так, відповідно до рахунку фактури № 24 від 07.10.2008 року ( а. с. 68) та ВМД № 300060009/8/010567 від 07.10.2008 року ( а. с. 69) пиломатеріали, що обліковуються на рах. 281 ( період, що перевірявся) були продані фірмі «HALASI FAARUHAZ” . Аналогічно, у січні 2009 року пиломатеріали, які так само обліковувалися на рах. 281 були реалізовані на внутрішньому ринку відповідно до накладних № 01 від 22.01.2009 року, № 02 від 23.01.2009 року та № 03 від 26.01.2009 року.

Ні у судовому засіданні, ні при проведені перевірки, відповідачем не доведено, що спірні товарно матеріальні цінності були використані позивачем на потреби, що не повязані з господарською діяльністю.

Суд негативно розцінює доводи відповідача, щодо правомірності прийнятого ним рішення, мотивуючи не представленістю підтверджуючих документів які б засвідчували факт зберігання ТМЦ на складі, що свідчить про невикористання їх в господарській діяльності, оскільки Закон не повязує суть господарської діяльності з умовами зберігання продукції, наявністю чи відсутності складських приміщень. Ключовим при визначенні господарської діяльності в розумінні п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є те, чи спрямована діяльність платника на отримання доходу. Зворотного відповідачем не доведено.

Що стосується податкового повідомлення рішення від 17.03.2009 р. №0000822341/0 799/23-1/34022687/6933, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5959,00 грн. та застосовано штрафні ( фінансові ) санкції в сумі 2979,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 7.4.2 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку. сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля ( крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Підпунктом 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не включається до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів ( робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Тобто, згідно з п. п. 7.4.2 п.7.4. ст.. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»суми податку на додану вартість, нараховані ( сплачені) при придбанні легкового автомобіля, повинні бути віднесені до складу валових витрат, однак цього не можна робити згідно з п. п. 5.3.3 п.5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, обидва вищезазначені Закони припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат при здійсненні господарських операцій з придбанням легкового автомобіля та можливість віднесення сплачених сум податку на додану вартість по цій операції до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.

Згідно п. п. 4.4.1 п.4.4 ст.4 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Як встановлено судом, позивач у ІІ кварталі 2008 року придбав легковий автомобіль. Сума податку на додану вартість, сплачена у складі вартості цього автомобіля на користь постачальника становить 28742,67 грн. до податкового кредиту зазначена сума податку на додану вартість позивачем не віднесена, а включена до валових витрат підприємства у ІІІ кварталі 2008 року на підставі п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Таким чином, за правилами п. п. 4.4.1 п.4.4 ст.4 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідач, здійснюючи перевірку формування позивачем валових витрат по операції, повязаній з придбанням легкового автомобіля, повинен був застосувати положення п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», а не визначати суму податкового зобовязання з податку на прибуток.

Така ж позиція міститься у листі ДПА України від 13.09.2005 р. № 10803/5/15-216, в якому зазначено про наявність конфлікту інтересів у ситуації, повязаній з віднесенням платниками податків сплачених сум податку на додану вартість до валових витрат при придбанні легкового автомобіля та листі ДПА України від 07.06.2006 р. № 6482/5/16-1516, в якому вказано, що за такими операціями сума податку на додану вартість не відноситься до податкового кредиту, а підлягає включенню до валових витрат підприємства.

За наведеного, суд приходить до переконання, що спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а отже позов є підставним та підлягає до повного задоволення.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України слід присудити понесені позивачем документально підтверджені, у вигляді сплати судового збору (квитанція № КП 929/1 від 26.03.09 р.) судові витрати у розмірі 3 ( три ) грн. 40 (сорок) коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "П плюс" - задоволити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області від 17.03.2009 року:

- №0000752341/0 798/23-1/34022687/6932, щодо визначення Товариству з обмеженою відповідальністю “П плюс К» податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 20457,30 грн., в тому числі за основним платежем 16449,00 грн. та за штрафними ( фінансовими) санкціями 4008,30 грн.;

- № 0000822341/0 799/23-1/34022687/6933, щодо зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю “П плюс К» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5959,00 грн. та застосування штрафних (фінансових ) санкцій в сумі 2979,00 грн.

3. Присудити до стягнення з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “П плюс К ” ( м. Ужгород, пров. Університетський ,9/3, код за ЄДРПОУ - 34022687) понесені судові витрати у розмірі 3 ( три ) грн. 40 ( сорок ) коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Андрійцьо В.Д.

Повний текст постанови складено та підписано 02.09.2009 року

Суддя: Андрійцьо В.Д.

УКРАЇНА

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

88017 м.Ужгород,вул.Загорська, 30, тел./факс:(0312) 64-07-62, Email:inbox@adm.zk.court.gov.ua

_______________

№ 2-а-2094/09/0770

Товариство з обмеженою відповідальністю "П плюс К"

пров.Університетський,9/13,Ужгород,

Закарпатська область,88000

Закарпатський окружний адміністративний суд направляє Вам копію постанови від 26.08.2009 року.

Додаток: копія постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.08.2009 року на 6 арк.

Суддя Андрійцьо В.Д.

УКРАЇНА

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

88017 м.Ужгород,вул.Загорська, 30, тел./факс:(0312) 64-07-62, Email:inbox@adm.zk.court.gov.ua

_______________

№ 2-а-2094/09/0770

ДПІ в м.Ужгород

вул. Духновича 2, Ужгород,Закарпатська область,88000

Закарпатський окружний адміністративний суд направляє Вам копію постанови від 02.09.2009 року.

Додаток: копія постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.09.2009 року на 6 арк.

Суддя Андрійцьо В.Д.