Постанова № 5051581, 12.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2009 № 4/264

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Борисенко І.В.

Шипка В.В.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Гарантія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2009

у справі № 4/264 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Акціонерно-комерційний банк "Золоті вороті"

до ВАТ "Гарантія"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 209761,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача – Відкритого акціонерного товариства “Страхове товариство “Гарантія” 201.683,71 грн. заборгованості за страховими актами від 20.10.2008 р., 05.12.2008 р., 15.12.2008 р., 15.01.2009 р., 16.02.2009 р., 8.077,52 грн. пені, а всього 209.761,23 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 р. у справі № 4/264 (далі – Рішення суду) позові задоволено повністю, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Страхове товариство “Гарантія” (01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3, код ЄДРПОУ 14229456) на користь Акціонерно-комерційного банку “Золоті ворота” (61166, м. Харків, пр. Леніна, 36, код ЄДРПОУ 20015529) 201.683 грн. 71 коп. боргу, 8.077 грн. 52 коп. пені, 2.097 грн. 61 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення суду та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі позивач (скаржник) посилається на те, що:

- позивачем не була надано жодного документа з переліку, вказаного у пункті 7.2 Договору; проте ним було подано заяву про настання страхового випадку. На підставі цієї заяви представник ВАТ «СТ «Гарантія» було помилково складено страхові акти на загальну суму 201.683,71 грн.;

- відповідно до договору та частини 1 статті 6 Закону України «Про страхування» сторони окрім договору керуються Правилами добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності за непогашення кредиту) від 25 жовтня 2006 року (далі - Правила). Пунктом 11.5 Правил передбачено, що у випадку якщо Договором страхування передбачено обов'язок страхувальника здійснити певні дії як передумови виплати страхового відшкодування Страховиком, то в цьому разі страхова виплата здійснюється після вчинення відповідною стороною договору страхування всіх необхідних дій;

- відповідно до частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання;

- відповідно до частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку.

З урахуванням наведеного апелянт стверджує, що, склавши страхові акти, ВАТ «СТ «Гарантія» розпочало виконання свого зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування позивачу. Проте, враховуючи, що виконання цього зобов'язання було обумовлене виконанням другою стороною своїх зобов'язань, зокрема, виконанням обов'язку передати вказані у договорі документи, скаржником було зупинене виконання свого зобов'язання з виплати страхового відшкодування до моменту виконання позивачем обов'язку передати скаржнику всі необхідні документи.

Оскільки на момент винесення оскаржуваного рішення і по сьогодні позивач не виконав свій обов'язок щодо передачі скаржнику всіх необхідних документів, зупинення відповідачем виконання свого зобов'язання по сплаті страхового відшкодування, на думку скаржника, було законним і місцевий суд мав відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” і порушено апеляційне провадження у справі № 4/264, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.10.2009 р.

Представник скаржника у судовому засіданні 12.10.2009 р. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив Рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 12.10.2009 р. заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 03.12.2007 р. між Акціонерно-комерційним банком “Золоті ворота” (Страхувальник) та Відкритим акціонерним товариством “Страхове товариство “Гарантія” (Страховик) було укладено генеральний договір страхування кредитів (у тому числі відповідальності за непогашення кредиту).

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про страхування” видами добровільного страхування, зокрема, є страхування кредитів (у тому числі відповідальності за непогашення кредиту). Від імені ВАТ “Страхове товариство “Гарантія” договір уклав директор Харківської філії ВАТ “Страхове товариство “Гарантія” Биков В.П.

Згідно зі ст. 95 Цивільного кодексу України керівники філії діють на підставі наданої їм довіреності.

Відповідно до довіреності № 40/03/08 від 03.03.2008 р., виданої ВАТ “Страхове товариство “Гарантія” директору Харківської філії ВАТ “Страхове товариство “Гарантія” Бикову В.П., цій особі надано право, зокрема, здійснювати виплати страхового відшкодування, вчиняти необхідні дії і представляти інтереси товариства при настанні страхових випадків. В довіреності зазначено, що Биков В.П. повинен здійснювати страхування фінансових ризиків за погодженням з генеральною дирекцією.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є страхування майновий інтересів Страхувальника, пов’язаних з ризиком фінансових витрат в результатів невиконання позичальником своїх зобов’язань по договорам про надання споживчого кредиту в частині повного або часткового повернення отриманого кредиту та/або нарахованих за ним процентів, та/або нарахованої комісійної винагороди.

Відповідно до п. 2.1 договору об’єктом страхування за договором є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов’язані з можливими збитками, які можуть бути спричинені в результаті невиконання позичальником своїх зобов’язань щодо повного або часткового повернення кредиту та/або нарахованих за ним процентів та/або нарахованої комісійної винагороди в термін, передбачений кредитним договором.

Пунктом 3.2 договору визначено, що страховим випадком за цим договором є невиконання (неналежне виконання) разом або окремо позичальником своїх обов’язків перед страхувальником, передбачених кредитним договором, а саме:

- 3.2.1 повернення або часткове повернення позичальником кредиту у встановлені кредитним договором строки;

- 3.2.2 невиплата позичальником в повному обсязі і в установлені кредитним договором строки процентів за користування кредитом;

- 3.2.3 невиплата позичальником в повному обсязі і в установлені кредитним договором строки комісійної винагороди.

Згідно з п. 5.4 договору страховий платіж (премія) за індивідуальною страховою сумою (по окремому кредитному договору) визначається на підставі даних реєстру. Загальний страховий платіж по реєстру за відповідний звітний період визначається в сумі (сукупності) страхових платежів за індивідуальними страховим сумами та вказується в реєстрі.

Відповідно до п. 6.1.3 договору Страховик зобов’язаний у разі настання строкового випадку, передбаченого п. 3.2. договору, виплатити Страхувальнику страхове відшкодування. Страхове відшкодування виплачується на умовах, визначених розділом 7 договору.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що разом із заявою про страховий випадок Страхувальник надає Страховику документи, необхідні для прийняття рішення про випалу страхового відшкодування, а саме: копію Кредитного договору, копію Графіка погашення Кредиту, виписку з особового рахунку Позичальника про рух коштів та інші необхідні документи за письмовою вимогою Страховика.

Згідно з п. 7.3 договору сторони домовились, що тільки після отримання всіх необхідних документів Страховик протягом 3 (трьох) робочих днів складає Акт про страхову подію, підписаний Страховиком, екземпляр якого направляє Страхувальнику, або приймає рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що також протягом 3 (трьох) робочих днів повідомляє Страхувальника.

Пунктом 7.4 договору визначено, що в разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування Страховик здійснює таку виплату протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання сторонами Акту про страхову подію.

За несвоєчасну виплату страхового відшкодування Страховик сплачує страхувальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 990 ЦК України та ст. 25 Закону України “Про страхування” страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви Страхувальника або іншої особи, визначеної у договорі, і страхового акта. Страховий акт складається Страховиком у формі, що встановлюється страховиком.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами були підписані страхові акти від 20.10.2008 р. на суму 30.993,05 грн., від 05.12.2008 р. на суму 40.162,38 грн., від 15.12.2008 р. на суму 53.784,66 грн., від 15.01.2009 р. на суму 56.459,93 грн., від 16.02.2009 р. на уму 61.522,90 грн.

Як зазначалось вище, відповідно до довіреності № 40/03/08 від 03.03.2008 р., виданої ВАТ “Страхове товариство “Гарантія” директору Харківської філії ВАТ “Страхове товариство “Гарантія” Бикову В.П. надано право, зокрема, здійснювати виплати страхового відшкодування, вчиняти необхідні дії і представляти інтереси товариства при настанні страхових випадків. В довіреності зазначено, що Биков В.П. повинен здійснювати страхування фінансових ризиків за погодженням з генеральною дирекцією.

Таким чином, приймаючи рішення про здійснення страхової виплати, Биков В.П. діяв згідно з повноваженням, що були надані йому юридичною особою.

Станом на день прийняття оскаржуваного Рішення суду (як і на час слухання справи в апеляційному порядку) прострочена заборгованість за зазначеними актами була частково погашена, загальна сума заборгованості відповідача за страховими актами від 20.10.2008 р., 05.12.2008 р., 15.12.2008 р., 15.01.2009 р., 16.02.2009 р. складає 201.683,71 грн.

Колегія суддів відзначає, що у разі настання страхового випадку страховик згідно з ст. 990 ЦК України та ст. 25 Закону України “Про страхування” здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної у договорі, і страхового акта. Страховий акт складається страховиком у формі, що встановлюється страховиком.

Статтею 991 ЦК України та ст. 26 Закону України “Про страхування” визначений перелік підстав для відмови страховика від здійснення страхової виплати.

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк, не більший передбаченого правилами страхування, та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відповідно до п. 7.3 генерального договору страхування кредитів (у тому числі відповідальності за непогашення кредиту) № 7-1-01/06 після отримання заяви або повідомлення Страхувальника про страховий випадок Страховик:

- з’ясовує обставини страхового випадку, складає страховий акт та визначає розмір своєї відповідальності та розмір збитку;

- робить розрахунок суми страхового відшкодування;

- здійснює страхову виплату в строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 11.3 Правил добровільного страхування кредитів ВАТ „СТ. „Гарантія” (від 25.10.2006 р., копія – у справі) Страховик протягом 30 робочих днів після одержання всіх необхідних документів та узгодження із всіма зацікавленими особами остаточного розміру завданого збитку, приймає рішення про страхову виплату або відмову в здійсненні страхової виплати. При цьому Страховик має право відстрочити прийняття рішення про страхову виплату або про відмову у виплаті в разі особливо складних обставин страхового випадку, при цьому термін такої відстрочки не повинен перевищувати шести місяців.

Відповідно до п. 11.4 Правил приймаючи рішення про здійснення страхової виплати, Страховик має право запросити у Страхувальника необхідні документи і якщо Страхувальник їх не надав відмовити у виплаті страхової суми.

Всі ці дії страховик повинен був здійснити до прийняття рішення про здійснення страхової виплати, тобто до складання акту про страхову подію.

Відповідно до п. 12.1 Правил за наслідками розслідування обставин страхового випадку Страховик, відповідно до цих Правил, приймає рішення про виплату страхового відшкодування або приймає рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня отримання всіх необхідних документів, що підтверджують (або не підтверджують) факт настання страхового випадку.

Підпунктом 12.1.1 Правил встановлено: якщо Страховим приймає рішення про виплату страхового відшкодування, то в цьому разі складається акт про страхову подію згідно з цими Правилами, який є формою рішення про виплату страхового відшкодування. Вказаний акт підписують сторони договору страхування, після чого на протязі 5 (п’яти) робочих днів здійснюється виплата страхового відшкодування.

Як встановлено колегією суддів, страховик (відповідач), підписавши страхові акти, узгодив суму, що підлягає відшкодуванню, та прийняв рішення про здійснення страхової виплати та частково її сплатив.

Посилання апелянта на те, що вказані акти були в подальшому скасовані Відкритим акціонерним товариством „Страхове товариство „Гарантія”, правомірно не прийняті судом до уваги, оскільки як чинним законодавством, так і Правилами не передбачена можливість страховика відмовитись від сплати страхового відшкодування після прийняття рішення про його сплату, скасувавши страховий акт.

Як слідує з матеріалів справи та з пояснень представників сторін, рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (в т. ч. згідно з Правилами) відповідачем також не приймались.

Апеляційному суду, як і суду першої інстанції, також не надано належних доказів направлення відповідачем на адресу позивача листів від 01.04.2009 р. № 677/09 та від 06.05.2009 р. № 938/09 з вимогами надати відповідачеві копій кредитних договорів, меморіальних ордерів, договорів поруки та/або застави, анкет позичальників, графіків реального погашення кредитів, довідок про доходи, виписок з особових рахунків позичальників.

Крім того, у листі від 01.04.2009 р. № 677/09 не зазначено, що вказані документи вимагались щодо позичальників, вказаних в заяві про страховий випадок від 15.10.2008 р.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що сума боргу складає 201.683,71 грн., а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 10.2 договору за несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення.

Отже, порушення відповідачем п. 10.2 Договору є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплату неустойки.

Відтак, позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

За розрахунком суду за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 8.077,52 грн.

З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що позивач допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи, довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України підставно покладено на відповідача.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 4/264 від 21.07.2009 р. прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати під час розгляду справи судом першої інстанції правомірно покладено на позивача.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 4/264 від 21.07.2009 р. – без змін.

2. Матеріали справи № 4/264 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Євсіков О.О.

Судді Борисенко І.В.

Шипко В.В.