Рішення № 5051529, 12.10.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.09 Справа № 17/188

За позовом Повного товариства Комерційно –фінансової фірми “Економ–Сервіс”, м. Полтава

до Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна Луганської області

про стягнення 2 065 грн. 50 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача –Багмат П.Д., довіреність № б/н від 27.07.2009;

від відповідачів –не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2065,50 грн.

Від представника відповідача до канцелярії суду 09.10.2009 надійшла заява про визнання позову в повному обсязі та розгляд справи без участі представника відповідача.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

На підставі виставленого позивачем рахунку-фактури №СФ-314 від 04.04.2008 позивач поставив відповідачу товар (дріт ніхромовий, д.9,0 мм.) на загальну суму 2065,50 грн. згідно накладної № РН-0000206 від 04.04.2008.

У зв’язку з тим, що поставлений товар оплачений відповідачем не був, позивачем була направлена відповідачу вимога № 32/74 від 07.07.2009 про сплату 2065,50 грн. боргу.

Однак, відповідачем оплати отриманого товару здійснено не було, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення суми боргу.

Відповідач запереченням на позовну заяву № 252-ю від 07.10.2009., зданим до канцелярії суду 09.10.2009, позов визнає в повному обсязі.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 639 ЦК України, яка регулює вимоги щодо форми договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на оплату товару позивач виписав рахунок-фактуру №СФ-314 від 04.04.2008 на суму 2065,50 грн.

Позивач поставив відповідачу товар (дріт ніхромовий, д.9,0 мм.) на загальну суму 2065,50 грн., що підтверджено матеріалами справи, зокрема, видатковою накладною № РН-0000206 від 04.04.2008, підписаною обома сторонами.

У відповідача виникло зобов’язання по повній оплаті вартості поставленого позивачем товару, факт одержання якого ним визнаний.

Позивачем за матеріалами справи не надано документів, які б свідчили про узгодження строків оплати товару.

Статтею 530 ЦК України, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 32/74 від 07.07.2009 про сплату 2065,50 грн. боргу, докази надсилання якої містяться в матеріалах справи (а.с.14), однак, вона відповідачем задоволена не була.

Оскільки позивачем було надіслано відповідачу вимогу, яку ним отримано 20.07.2009, то обов’язок виконання зобов’язання виник у відповідача через сім днів з дня отримання вимоги, а саме, з 28.07.2009.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 2065,50 грн. є обґрунтованим, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача згідно зі статтею 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства додатковою відповідальністю „Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна Луганської області, вул. Залізнична, буд. 1, ідентифікаційний код 34502350 на користь Повного товариства Комерційно –фінансової фірми “Економ–Сервіс”, м. Полтава, вул. Котляревського, буд. 1/27, оф.612, ідентифікаційний код 23560523, заборгованість у сумі 2065,50 грн., витрати по оплаті держмита у сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 19.10.2009.

Суддя О.С.Фонова