Рішення № 50510041, 07.09.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/20670/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Процько Я.В. Провадження № 22-ц/789/1172/15 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія - 2

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

при секретарі : Танцюра О.В., Коваль О.І.

з участю сторін - представника апелянта - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" - Татарука Л.Р., відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 липня 2015 року по справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, -

ВСТАНОВИЛА:

в грудні 2014 року Державне територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що дім колійного обхідника, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться на балансі відокремленого підрозділу «Чортківська дистанція колії» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» і відображений в самостійному балансі підрозділу; відноситься до виробничого фонду ВП «Чортківська дистанція колії». В травні 2014 року уповноважений представник Міністерства Інфраструктури України звернувся із заявою до Реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області з метою проведення державної реєстрації права власності за Державою Україна в особі Міністерства Інфраструктури, на дім колійного обхідника. Однак, згідно рішення державного реєстратора № 13324307 від 26 травня 2014 року в реєстрації права власності на згаданий вище об'єкт відмовлено. Підставою для відмови стала самочинна прибудова до дому колійного обхідника під літерами «А1» та «А2», котру вчинили відповідачі. Права на проведення такої добудови вони не мали, земельна ділянка, на якій здійснено будівельні роботи, для цього їм не відводилась.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 липня 2015 року в позові Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна - відмовлено за пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що при ухвалені рішення суд першої інстанції помилково в даному випадку застосував вимоги ст. ст. 256, 257 ЦК України та прийшов до переконання, що ними пропущений строк позовної давності, оскільки вони є власниками спірного будинку колійного обхідника, а позовна давність не поширюється на вимоги власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов'язані з позбавленням володіння.

У судовому засіданні представник Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" - Тарарук Л.Р. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 апеляційної скарги не визнали, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з 14 серпня 2008 року (момент формування інвентаризаційної справи на Дім колійного обхідника) розпочалось обчислення трирічного строку позовної давності в межах якого позивач мав можливість звернутись до суду з позовом про захист порушених прав в результаті пошкодження свого майна, однак у дані строки він не подав позовної заяви в суд, чим пропустив строки позовної давності.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, оскільки судом порушено норми матеріального права, зокрема відповідно до пункту 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" встановлено, що за змістом статті 391 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов'язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі.

Тому, відповідно до ст. 309 ч. 1 п. 1 ЦПК України рішення суду слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна відмовити з інших підстав.

Відповідно до ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Пунктом 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" передбачено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Також, відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Державне територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку та Витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності № 10-15-15543 від 06.02.2013р. дім колійного обхідника, що розташований в АДРЕСА_2 знаходиться на балансі відокремленого підрозділу "Чортківська дистанція колії" Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця».

З матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження органу приватизації (Тернопільське бюро приватизації житла Львівської залізниці) № 40/20 від 29.07.1999р. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 передано у приватну спільну власність в рівних долях квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 30 липня 1999 року (а.с.57-61).

26 жовтня 2001 року виконавчий комітет В. Березовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області виніс рішення № 51, яким надав дозвіл ОСОБА_3 на добудову до власної квартири АДРЕСА_1 (а.с.64).

ОСОБА_2 у 1997 році на підставі рішення спільного засідання профкому та адміністрації Тернопільської дистанції колії було надано в користування житлове приміщення в будинку АДРЕСА_1, про що був укладений договір найму житлового приміщення між ним та Тернопільською дистанцією колії в особі її начальника Харлана В.І.

В даній квартирі зареєстровані та проживають: відповідач - ОСОБА_2, його дружина - ОСОБА_9 та діти - ОСОБА_10, ОСОБА_11

Рішенням засідання комісії залізниці по розгляду заяв про надання позик від 01.08.2008р., затвердженим начальником залізниці Мостовим М.В., було надано ОСОБА_2 безвідсоткову позику в розмірі 125000 грн. терміном на 15 років для переобладнання (реконструкцію) житлового будинку АДРЕСА_1 і проведення водогону, що засвідчено у Витязі з протоколу № 15 від 01.08.2008 року. На ці кошти відповідачем було цілком переобладнано будинок, встановлено опалення, проведено водогін та газопостачання, встановлено новий дах, вікна, підлогу, окрім цього вкладено значну суму власних коштів для приведення приміщення до придатного та належного для проживання стану.

Цільове використання коштів ОСОБА_2 неодноразово перевірялося при перевірці КРУ, під час якого він надавав пояснення про здійснення ним покращення умов проживання (а.с.90).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в позові Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 слід відмовити, оскільки відповідачі є власниками і користувачами житлового приміщення АДРЕСА_1, а не виробничого приміщення під номером 14а, якого балансоутримувачем є відокремлений підрозділу "Чортківська дистанція колії" Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця».

Також, не співпадає зазначений у позовній заяві розмір приміщень, що підлягають знесенню з огляду на те, що відповідачу ОСОБА_3 та його сім'ї було надано і передано у приватну власність житлове приміщення загальною площею 28 кв.м, а позивач просить знести приміщення загальною площею 19,3 кв.м, залишивши відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 житлове приміщення загальною площею 21,4 кв.м.

Крім цього, позивач просить суд зобов'язати ОСОБА_2 знести самочинно збудоване майно, на яке тією ж залізницею виділялися кошти для ремонту та реконструкції у вигляді позики в 125000 грн., не дивлячись на те, що в ньому зареєстровані і проживають окрім ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_9 та діти - ОСОБА_10, ОСОБА_11, які відповідачами по справі не притягнуті.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, колегія суддів вважає, що в позові Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким в позові Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна відмовити з інших підстав.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.М. Храпак