Ухвала суду № 50503096, 09.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1445/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

09 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представинка позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Сидоришина М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати вимоги відповідача про сплату боргу №Ф-0000781700 від 14.07.2014 та №Ф-1551-02 від 14.04.2015, а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000791700 від 29.07.2014.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 03 липня 2015 року адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував вимоги про сплату боргу №Ф-0000781700 від 14 липня 2014 року та №Ф-1551-02 від 14 квітня 2015 року, що сформовані Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією; визнав протиправним та скасував рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000791700 від 29 липня 2014 року.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі, відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також не надання належної оцінки доказам наявним в матеріалах справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Аргументуючи доводи апеляційної скарги відповідач вказує на те, що проведеною перевіркою встановлено, що сума доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який розраховується єдиний внесок складає 380041,33 грн., а сума єдиного внеску - 81612,67 грн. Оскільки платником самостійно сплачено 11173,05 грн. то сплаті підлягає різниця в розмірі 70439,62 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних міркувань.

Відповідно до статті 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом з матеріалів справи встановлено, що в період з 16.06.2014 по 07.07.2014 працівниками Літинського відділення Хмільницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За наслідками перевірки 14.07.2014 складений акт №5/17-2634118636, згідно з висновками якого ФОП ОСОБА_4 допустив, зокрема, порушення вимог п.п. 4 ч. 1 ст.4, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині неправильного нарахування суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період, що перевірявся.

На підставі вказаного акта перевірки 14.07.2014 контролюючий орган виставив позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0-0000781700 на суму 70439,62 грн. та прийняв рішення №0000791700 від 29.07.2014 про застосування штрафних санкцій в сумі 3522 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Також на підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000811700 від 29.07.2014, №0000821700 та №0000831700 від 30.07.2014.

В подальшому відповідач сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-1551-02 від 14.04.2015 на суму 73951,83 грн., у яку ввійшла недоїмка в розмірі 70429,83 грн. та штраф у розмірі 3522 грн.

Відповідно до акта перевірки під час перевірки достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок за 2013 рік, встановлено, що позивач отримав дохід, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 380041,33 грн., а не 56390 грн. як зазначено у податкових деклараціях платника.

З огляду на наведене контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем суми єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% за 2013 рік., що становить 70439,62 грн.

Незгода позивача із зазначеними вимогами та рішенням про застосування штрафних санкцій позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності оскаржених податкових вимог та рішення про застосування штрафних санкцій не доведено.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною 11 статті 8 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових вимог та рішення про застосування штрафних санкцій є висновок контролюючого органу, який знайшов своє відображення в акті перевірки від 14.07.2014 № 5/17-2634118636 про заниження позивачем суми єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% за 2013 рік., що становить 70439,62 грн. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що під час перевірки достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок за 2013 рік, встановлено, що позивач отримав дохід, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 380041,33 грн., а не 56390 грн. як зазначено у податкових деклараціях платника.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно рішення Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 10.10.2014 №15499/Н/02-32-10-02-12 про результати розгляду первинної скарги позивача від 19.08.2014 на податкові повідомлення-рішення Хмільницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області: №0000811700 від 29.07.2014 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 42723 грн. та 21361,5 грн. штрафних санкцій; №000831700 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі завищення бюджетного відшкодування 39676 грн., в сумі штрафних санкцій 9919 грн.; №0000821700 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб в сумі основного платежу 53395,72 грн., в сумі штрафних санкцій 26697,86 грн., згідно з наказом Хмільницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області № 373 від 08.10.2014 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, що стали предметом оскарження за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За висновками зазначеної перевірки висновки планової перевірки, висвітлені в акті від 14.07.2014 № 5/17-2634118636, частково спростовані, зокрема, у зв'язку з наданням позивачем додаткових документів не встановлено завищення чи заниження валових витрат, відображених в додатку 5 податкової декларації

Таким чином, за результатами розгляду скарги позивача рішенням Головного управління Міндоходів у Вінницькій області скасоване податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі основного платежу 53395,72 грн.

Враховуючи наведені обставини, а також відсутність факту завищення витрат, заниження оподатковуваного доходу, не можуть вважатись законними та підлягають скасуванню вимоги відповідача про сплату боргу №Ф-0000781700 від 14.07.2014 та №Ф-1551-02 від 14.04.2015, а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000791700 від 29.07.2014.

Відповідно до статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідач правомірність оскаржених вимог та рішення не довів, доводи позивача не спростував.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, пункту 1 частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 вересня 2015 року.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Курко О. П.

Сапальова Т.В.