Ухвала суду № 50502875, 10.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 р. Справа № 821/1484/15-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Жука С.І.судді -Запорожана Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2009 року відкрите акціонерне товариство «Херсонський завод карданних валів» (далі ВАТ «ХЗКВ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, у теперішній час Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі ДПІ у м. Херсоні) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.07.2009 №0003292301/0 про збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на 532 063 грн., у тому числі за основним платежем на 238 023 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 294 040 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами виїзної планової документальної перевірки відповідач дійшов висновків, що позивач незаконно не включив до складу валових доходів кошти, отримані від продажу векселя на суму 300 000 грн.; не мав права відносити до складу витрат вартість послуг з ремонту, придбаних у приватних підприємств, маючи власну ремонтну бригаду; не мав права відносити до складу витрат 2007 року вартість придбаних ремонтних робіт у МПВП «Струм» та ПП «Станкомплект» на загальну суму 45 837 грн., оскільки вказані витрати здійснено у 2006 році і відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону 334/94-ВР зазначені витрати є витратами інших податкових періодів. На підставі цих висновків відповідач прийняв оскаржуване рішення. На думку позивача, наведені висновки суперечать чинному законодавству.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на правомірність оскаржуваного рішення.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року. Відмовлено ВАТ «ХЗКВ» у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2015 року скасовано постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 21.07.2009 №0003292301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 330 934,21 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 103 940,47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 226 993,74 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року, Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про повну відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У 1 та 4 кварталах 2007 року позивач отримав кошти від ТОВ «Мега-Моторс» у сумі 300 000 грн. у якості оплати вартості простого векселя, емітованого ТОВ «Цукровий завод ім. Халтуріна» за №763310250529.

Зазначений вексель був складений емітентом 05.02.2002 р. з кінцевою датою погашення зобов'язань у сумі 350 000 грн. 05.02.2005 р., придбаний позивачем у ВАТ «Холдингова компанія «АвтоКраз» за договором від 19.12.2005 р. за № К 409/1 за 200 000 грн. та переданий позивачу за актом прийому-передачі векселів від 12.01.2006 р.

Позивач придбаний вексель №763310250529 за договором від 12.07.2006 р. № К-192/1 реалізував ТОВ «Мега-Моторс» за 300 000 грн. і передав покупцеві за актом прийому-передачі від 12.07.2006 р.

Відповідач вважає, що вексель за №763310250529, емітований ТОВ «Цукровий завод ім. Халтуріна», на момент придбання позивачем був з простроченим терміном погашення, не мав юридичного статусу, і тому фінансові операції з укладення та виконання договорів з купівлі та продажу цього векселю слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам суспільства. У зв'язку з цим, відповідач робить висновок, що вексель не має статусу ні цінного паперу, ні товару, а кошти отримані від ТОВ «Мега-Моторс» є коштами безповоротної фінансової допомоги, яка включається до складу валових доходів відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач стверджує, що погашення емітованих векселів згідно із законом провадиться протягом трьох років з моменту закінчення строку погашення, вказаного у самому векселі, незалежно від строку погашення, зазначеного у векселі. Враховуючи, що строк погашення векселя за №763310250529 був визначений 05.02.2005 р., позивач вважає, що строк позовної давності щодо погашення зобов'язань по векселю спливає 05.02.2008 р. Таким чином позивач спростовує висновок відповідача, що придбаний вексель не є цінним папером.

Вирішуючи вказане спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що позивач придбав у ВАТ «Холдингова компанія «АвтоКраз» дійсний вексель, емітований ТОВ «Цукровий завод ім. Халтуріна» за №763310250529, на момент купівлі та наступного продажу якого не минув строк позовної давності щодо цього цінного паперу. Враховуючи, що вексель є цінним папером, позивач, на думку суду, був зобов'язаний у відповідності з Законом №334/94-ВР забезпечувати окремий облік фінансових операцій та результатів цих операцій, а також відображення їх в податковому обліку та звітності. При проведенні перевірки відповідач не довів наявність у позивача прибутків від операцій з цінними паперами протягом 2007 року, за цей період позивачем отримано збиток від операцій з цінними паперами у сумі 5464,7 тис. грн. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що отримані доходи від перепродажу цінних паперів у сумі 300 000 грн. мають частково перекрити збиток від операцій з цінними паперами та не спричиняють збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток за перевірені податкові періоди.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні вказується, що вексель за №763310250529, емітований ТОВ «Цукровий завод ім. Халтуріна», на момент придбання позивачем був з простроченим терміном погашення, не мав юридичного статусу, у зв'язку з чим кошти, отримані від ТОВ «Мега-Моторс» у сумі 300 000 грн., є коштами безповоротної фінансової допомоги, яка включається до складу валових доходів відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 14 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно з Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930 позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. До простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, у тому числі положення щодо позовної давності.

Відповідно до п.7.6.1 п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач придбав у ВАТ «Холдингова компанія «АвтоКраз» дійсний вексель, емітований ТОВ «Цукровий завод ім. Халтуріна» за №763310250529, оскільки на момент купівлі та наступного продажу цього векселю не минув строк позовної давності для пред'явлення вимог щодо його погашення.

Також, апелянт погоджується з наявністю у позивача збитків (у розмірі 5464,7 тис. грн.) від операцій з цінними паперами протягом 2007 року.

Таким чином, доходи від перепродажу векселя на суму 300 000 грн. частково перекривають збитки від операцій з цінними паперами та не спричиняють збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток за перевірені податкові періоди, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Вирішуючи питання про правомірність доводу податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат вартості робіт, послуг по обслуговуванню, ремонту, монтажу та демонтажу обладнання, будівельних, зварювальних робіт та інше, отриманих від приватних підприємців на загальну суму 1 848 245 грн., суд першої інстанції встановив наступне.

ДПІ у м. Херсоні вважає, що приватні підприємці надавали послуги та виконували роботи по тим напрямках, які мали виконувати працівники бригади, що знаходиться на утриманні позивача, а вартість утримання відноситься до валових витрат позивача. Тому, віднесення витрат по оплаті вартості виконаних робіт приватними підприємцями у сумі 1 848 245 грн. до складу валових витрат є порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач стверджує, що спірні роботи і послуги по обслуговуванню, ремонту, монтажу та демонтажу обладнання, будівельні, зварювальні роботи та інше приватними підприємцями надавались по тим напрямам, які фактично не могли виконувати його працівники в силу необхідного для здійснення цих робіт та послуг специфічних навичок та досвіду.

Суд першої інстанції погодився з думкою відповідача, що позивач при здійсненні оплати вартості наданих послуг та виконаних робіт сторонніми виконавцями не мав право відносити їх вартість до складу валових витрат у разі, якщо ці послуги та роботи надали працівники підприємства, які знаходяться на утриманні позивача. Віднесення цих витрат до складу валових витрат приводить по подвійного включення цих витрат до податкової декларації позивача і суперечить принципу формування складу валових витрат, закладеному у ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Однак, на думку суду, головною умовою для висновку про подвійний облік валових витрат є наявність доказів про виконання однієї і тієї ж роботи сторонніми особами та працівниками позивача. Відповідач таких доказів суду не надав, тому, вказаний висновок відповідача не відповідає фактичним обставинам господарської діяльності позивача.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні вказується, що позивач має значну кількість власних ремонтно-будівельних працівників і щорічно відносить до валових витрат витрати на їх утримання. Тому, на думку апелянта, ремонтні роботи, що виконувались сторонніми СГД, фактично є частиною власної господарської діяльності ВАТ «ХЗКВ», відповідно, віднесення до валових витрат сум, сплачених стороннім СГД як виконавцям ремонтних робіт, суперечить п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та призводить до незаконного подвоєння валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.3.1.2.1 акта перевірки (а.с.53-57 т. 1) ДПІ у м. Херсоні не заперечує, що суб'єкти господарської діяльності, перелічені в цьому підпункті, виконували для позивача будівельно-ремонтні роботи, які останній використовував у своїй господарській діяльності.

Жодного доказу подвійного віднесення до складу валових витрат вартості робіт, виконаних сторонніми СГД, ДПІ у м. Херсоні не надала. Так, в справі не має документів, які б вказувала, що сторонні СГД виконували ту саму роботу, що і ремонтні працівники позивача, або, що ремонтним працівникам позивача оплачувалась та робота, яка виконувалась за них сторонніми СГД, а потім ці витрати на оплату праці відносились до валових витрат.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з необґрунтованістю доводів ДПІ у м. Херсоні про незаконне віднесення позивачем до складу валових витрат 1 848 245 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні вказується, що позивач в порушення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшив валові витрати на 191 256,83 грн., пов'язані з нарахуванням процентів за користування кредитом банку.

Вказаний довід апеляційної скарги є незрозумілим, адже суд першої інстанції погодився з неправомірністю збільшення позивачем валових витрат на 191 256,83 грн.

Також, в апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні вказується, що позивач збільшив вартість основних фондів 1 та 3 групи податкового обліку, що призвело до необґрунтованого завищення валових витрат на 586 670,16 грн.

Зазначений довід ДПІ у м. Херсоні також є незрозумілим в якості апеляційного, оскільки суд першої інстанції погодився з необґрунтованим завищенням позивачем валових витрат на 586 670,16 грн.

Заперечень стосовно іншим висновкам суду першої інстанції або розрахункам, зробленим судом першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 21.07.2009 №0003292301/0 позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 532 063 грн., у тому числі за основним платежем на 238 023 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 294 040 грн.

Таким чином, розмір штрафних санкцій перевищує 123% від суми заниження податкового зобов'язання, що майже в 2,5 рази більше максимуму (50%), встановленого Законом.

Колегія суддів зазначає, що і з цієї підстави доводи апелянта про повну обґрунтованість оскаржуваного рішення не можуть бути прийняті до уваги.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.І. Жук Суддя: Д.В. Запорожан