Постанова № 50502874, 09.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 520/3694/13-а

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Петренко В.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Алексєєвої Т.М.,

за участю представника апелянта Київської районної адміністрації Одеської

міської ради - Баранова Д.О.,

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника третіх осіб ОСОБА_8, ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_6, Київської районної адміністрації Одеської міської ради на постанову Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третіх осіб - ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання нечинними розрахунку ідеальних часток, скасування розпоряджень та визнання їх протиправними, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року позивач звернулась з адміністративним позовом до відповідачів, в якому, після неодноразових уточнень, просила визнати не чинним розрахунок ідеальних часток від 26.05.1996 року здійснений Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» щодо домоволодіння АДРЕСА_1; визнати не чинним розрахунок ідеальних часток від 01.08.2002 року здійснений Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» щодо домоволодіння АДРЕСА_1; визнати не чинним розрахунок ідеальних часток від 23.08.2002 року здійснений Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» щодо домоволодінняАДРЕСА_1; визнати протиправним та скасувати акт прийому в експлуатацію збудованих (реконструйованих) будівель по АДРЕСА_1, затверджений розпорядженням Київської районної адміністрації від 05.08.2002 року за № 1260; визнати протиправним та скасувати розпорядження Київської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про прийняття в експлуатацію будівель по АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_6» № 1260 від 05.08.2002 року; визнати протиправним та скасувати розпорядження Київської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про затвердження розрахунку ідеальних часток у домоволодінні АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_6» № 1437 від 30.08.2002 року; визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради про видачу свідоцтва про право власності № 2-25040 від 17.09.2002 року на 23/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Київської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про затвердження розрахунку ідеальних часток у домоволодінні АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_6» за №1437 від 30.08.2002року. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради про видачу свідоцтва про право власності № 2-2540 від 17.09.2002року на 23/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1. В решті вимог адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_6 та Київська районна адміністрація Одеської міської ради надали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права: ОСОБА_6 просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження в адміністративній справі закрити, а Київська районна адміністрація Одеської міської ради просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 згідно договору дарування від 13 червня 1994 року отримала від ОСОБА_7 у власність 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, що складався в цілому з житлового будинку загальною площею 37,7 кв.м, вбиральні під літ. «К», сараю під літ. «Е», який розташований на земельній ділянці 671 кв.м (т.1, а.с. 5).

Інша 1/2 частини спірного житлового будинку з надвірними спорудами належала третій особі - ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.06.1982 року за № 2-3905 (т.1, а.с. 50).

З матеріалів справи вбачається, що 17.09.2002 року ОСОБА_6, отримав свідоцтво про право власності, в якому зазначено, що він є власником 23/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 13).

Зазначене свідоцтво про право власності було видане Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент міського господарства Одеської міської ради, замість свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.06.1982 року № 2-3905 на підставі технічного паспорту від 02.08.2002 року та розпорядження УЖКГ Одеського міськвиконкому від 17.09.2002 року № 1986.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи, надісланих суду КП «БТІ» Одеської міської ради (т.1, а.с. 61-64), Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради (т.1, а.с. 114-128) підтверджується, що ОСОБА_6, будучи власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.06.1982 року за № 2-3905, здійснив самовільне будівництво житлового будинку літ. «А1» загальною площею 104,2 кв.м, веранди літ. «Л1», прибудови літ. «Л», сараю літ. «Б».

Розпорядженням Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 1260 від 05.08.2002 року «Про прийняття в експлуатацію будівель по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_6» було затверджено акт прийняття в експлуатацію вищезазначених збудованих (реконструйованих) ОСОБА_6 приміщень за вищезазначеною адресо. (т.1, а.с. 62-63).

02.08.2002 року КП «ОМБТІ та РОН» видали довідку про розрахунок ідеальних часток у домоволодінні по АДРЕСА_1, відповідно до якої у фактичному користуванні ОСОБА_6 перебуває 23/25 домоволодіння, а у фактичному користуванні ОСОБА_2 - 2/25 домоволодіння (т.1, а.с. 64).

Крім того, 23.09.2002 року КП «ОМБТІ та РОН» виконали розрахунок ідеальних часток у домоволодінні АДРЕСА_1, відповідно до якої у фактичному користуванні ОСОБА_6 перебуває 23/25 домоволодіння, а у фактичному користуванні ОСОБА_2- 2/25 домоволодіння (т.1, а.с. 117).

Даний розрахунок було затверджено розпорядженням Київської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про затвердження розрахунку ідеальних часток у домоволодінні АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_6» за №1437 від 30. 08. 2002 року (т.1, а.с. 115).

На підставі вищезазначених документів було прийнято розпорядження Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Одеської міської ради від 17.09.2002 року № 1986 про видачу свідоцтва про право власності на 23/25 домоволодіння АДРЕСА_1.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині скасування розпоряджень «Про затвердження розрахунку ідеальних часток у домоволодінні АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_6» за №1437 від 30. 08. 2002 року, та розпорядження УЖКГ Одеського міськвиконкому від 17.09.2002 року № 1986 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки при прийнятті вищезазначених розпоряджень ОСОБА_2 згоди на перерахунок ідеальних часток не давала, а тому прийняттям даних розпоряджень Київська районна адміністрація Виконавчого комітету Одеської міської ради та УЖКГ Одеського міськвиконкому порушили права позивачки. В задоволенні решти частини позовних вимог судом відмовлено та позивачкою не оскаржено.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з огляду на наступне.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 зводяться до того, що спір, який виник з приводу розміру часток, які змінились внаслідок виконання ним прибудови, повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Надаючи правову оцінку твердженням апелянта, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У пункті 1 частини першої статті 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Виходячи із загального розуміння правового спору, публічно-правовий спір - це відносини, які виникають внаслідок реального або уявного порушення прав, свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин, що виникають між органами влади і їх посадовими чи службовими особами, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства та юридичними чи фізичними особами.

Юрисдикція адміністративних судів визначається за: суб'єктом правовідносин (обов'язковим їх учасником є суб'єкт владних повноважень); змістом правовідносин (це відносини, що виникають у зв'язку із здійсненням владних управлінських функцій, а також у зв'язку з формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму).

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

Доводи апеляційної скарги відповідача - Київської районної адміністрації Одеської міської ради, зводяться до того, що затвердження розрахунку часток не відноситься безпосередньо до володіння, користування та розпорядження майном власника тому судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин норми ст. 113 ЦК УРСР 1963 року, на момент прийняття оскаржуваного розпорядження врегульованої процедури затвердження розрахунку часток не існувало в зв'язку з чим вважають, що при прийнятті розпоряджень про затвердження розрахунку ідеальних часток у спірному домоволодінні ними жодним чином не порушено норми закону. Крім того, відповідач зазначає, що Інструкція «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127 в редакції, що була чинною на момент здійснення КП «ОМБТІ та РОН» розрахунку ідеальних часток у житловому будинку не містить положень, щодо порядку здійснення перерахунку часток у домоволодінні, зокрема щодо складанні акту між співвласниками. Крім того, розпорядженням Київської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради "Про прийняття в експлуатацію будівель по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 "№ 1260 від 05.08.2002 року було затверджено акт прийняття в експлуатацію Міжвідомчої комісії і зазначене розпорядження судом не скасовано і є чинним.

Переглядаючи судове рішення в межах апеляційних скарг, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Порядок виникнення і користування часткою у праві спільної часткової власності був передбачений і чинними на час виникнення спільної часткової власності статтями 113, 115, 117-119 ЦК України 1963 року.

Зокрема ст. 119 ЦК 1963 року передбачала, коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.

Таким чином, зміна часток може бути виражена в різній формі, в тому числі і в акті, складеному працівниками МБТІ.

Крім того, Пленум Верховного Суду України у п. 12 своєї постанови ,,Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 року (з наступними змінами) також роз'яснив, що при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої Ради і за згодою решти учасників спільної власності.

Судовим розглядом справи встановлено, що ОСОБА_2 у вказаному домоволодінні, на підставі договору дарування від 13.06.1994 року належало 1/2 частка житлового будинку з надвірними спорудами. ОСОБА_6 був власником 1/2 частки того ж домоволодіння, на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 02.06.1982 року.

Розпорядженням Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 1260 від 05.08.2002 року «Про прийняття в експлуатацію будівель по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_6» було затверджено акт прийняття в експлуатацію вищезазначених збудованих (реконструйованих) ОСОБА_6 приміщень за вищезазначеною адресо. (т.1, а.с. 62-63).

Після чого ОСОБА_6 замовив у КП "ОМБТІ та РОН" поточну інвентаризацію, копії технічних паспортів і перевірку для зміни часток у праві власності. В результаті проведення вказаних робіт працівниками БТІ встановлено, що тепер спірне домоволодіння збільшилося та оскільки ОСОБА_6 користується значно більшою частиною спірного домоволодіння, було здійснено перерахунок часток у праві власності на це домоволодіння.

В зв'язку з чим КП "ОМБТІ та РОН" склали висновок про зміну ідеальних часток у праві власності на спірне домоволодіння, і передали зазначені документи до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, яка розпорядженням від 30.08.2002 року №1437 затвердила нові ідеальні частки співвласників спірного домоволодіння.

Доказів того, що поліпшення та збільшення частки у спірному домоволодінні ОСОБА_6 не відповідають установленим правилам і нормам, чи порушують права позивачки до суду не надано. Крім того, ОСОБА_2 погодилась з тим, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні її позовних вимог, щодо скасування розпорядження Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 1260 від 05.08.2002 року «Про прийняття в експлуатацію будівель по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_6», апеляційну скаргу на рішення суду в цій частині не надавала, а в судовому засіданні підтвердила, що не оспорює право власності і не заперечує проти збільшення частини будівлі ОСОБА_6, а лише не погоджується з розрахунком часток у спірному домоволодінні.

Таким чином, з огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що розрахунок ідеальних часток ніяким чином не відноситься до володіння, користування і розпорядження майном, а є похідним документом від прийнятого в експлуатацію будівництва а дії КП "ОМБТІ та РОН" та Київської районної адміністрації Одеської міської ради, відповідають Тимчасовому положенню про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року, та Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127 в редакції, що була чинною на момент здійснення КП «ОМБТІ та РОН» розрахунку ідеальних часток у житловому будинку.

Крім того, судова колегія зазначає, що Інструкція «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127 в редакції, що була чинною на момент здійснення КП «ОМБТІ та РОН» розрахунку ідеальних часток у житловому будинку, не містить положень, щодо складання акту, про встановлення фактичного користування будівлями та спорудами у домоволодінні, та що даний акт повинен бути засвідчений підписами співвласників, як це зазначено у рішенні суду першої інстанції.

З огляду на вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_6, Київської районної адміністрації Одеської міської ради - задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2015 року - в частині задоволених позовних вимог скасувати.

У задоволенні позовних вимог, щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Київської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про затвердження розрахунку ідеальних часток у домоволодінні АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_6» № 1437 від 30.08.2002 року та визнання протиправним та скасування розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради про видачу свідоцтва про право власності № 2-25040 від 17.09.2002 року на 23/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 - відмовити.

В іншій частині постанову Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2015 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 14.09.2015 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик