Постанова № 504950, 25.12.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.12.2006

Справа №2-13/17107-2006А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді Жукової А.І.

при секретарі Ковальчук К.В.

за участю:

від позивача: Соколова Л.М. – представник, дов. від 10.02.2005 року

від відповідача: Михайлов О.А. – гол. спец., дов. від 15.09.2006 року

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Джанкойського підприємства «Бюро дорожнього нагляду», м. Джанкой вул. Імені Октябрьської, 74

до Джанкойської міської ради, м. Джанкой вул. К. Маркса, 15

Про визнання недійсним рішення.

Суть спору: Джанкойське підприємство «Бюро дорожнього нагляду» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якій просить визнати недійсним рішення Джанкойської міської ради 120.

Ухвалою судді Господарського суду АР Крим Гаврилюк М.П. 04.10.2006р. за цим позовом порушено провадження у справі № 2-5/17107-2006А.

Відповідно до резолюції виконуючого обов’язки голови ГС АР Крим Ковтун Л.О. справу передано на розгляд судді Жуковой А.І., справі привласнено новий номер 2-13/17107-2006А.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням № 120 Джанкойська міська рада зобов’язала позивача у строк до 01.10.2006 року внести у місцевий бюджет орендну плату за фактичне використання земельної ділянки з 23.09.2005 року по 21.07.2026 року у сумі 14673,43 грн.

Позивач вказує на те, що у цей період договір оренди земельної ділянки не був укладений, тому він не являвся орендарем землі; не є він також і платником земельного податку.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами, що він має право на відшкодування збитків у разі порушення земельного законодавства. При цьому відповідач посилається на пункт 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”.

Провадження по справи здійснювалось відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач відмовилися від послуг перекладача.

Відповідно до внесених змін до Кодексу Адміністративного судочинства України (від 08.09.2005р. № 2875-ІУ) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.

Позивач у судовому засіданні заявив про відмову у фіксуванні судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статті 130 Кодексу Адміністративного судочинства України перед початком слухання справи позивачу були вручені пам'ятки про права та обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до п.6, 8 ст.3 КАС України адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відповідно до ч.ч.1, ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 29.09.2000 року між Державним підприємством „Бюро дорожнього надзору”, яке у подальшому було перетворено в Джанкойське підприємство „Бюро дорожнього надзору” – позивачем та Джанкойською міською радою – відповідачем, на підставі рішення виконавчого комітету № 512 від 29.09.2000 року був заключне договір на право тимчасового використання землею (у тому числі на умовах оренди). Згідно з договором позивач отримав в тимчасове використання строком на 5 років земельну ділянку загальною площею 1,14 га, яка розташована по вул. Удовицького, 9/11 для здійснення торговельної діяльності.

Позивач є підприємством комунальної форми власності, засновником якого є відповідач – Джанкойська міська рада. Майно позивачу передано засновником в повне господарське ведення.

17.05.2000 року з метою розширення міської торгової сеті та сфери послуг позивачу відповідачем було надано дозвіл на ведення господарської діяльності, яка пов’язана з організацією плодоовочевого ринку по реалізації сільгоспродуктів, продуктів харчування по вул. Удовицького 9/11.

09.09.2005 року позивач закінчив роботи по складанню технічної документації земельну ділянку по вул. Удовицької, 9/11 звернувся к відповідачу с проханням передати цю ділянку в постійне використання або в оренду строком на 49 років.

23.09.2005 року відповідачем на 19 сесії 4 скликання було прийнято рішення № 874 про передачу позивачу в оренду земельну ділянку по вул. Удовицького 9/11 загальною площею 1,14 га строком на 5 років для комерційного використання із земель Джанкойської міської ради.

21.07.2006 року рішенням № 120 Джанкойська міська рада зобов’язала позивача у строк до 01.10.2006 року внести у місцевий бюджет орендну плату за фактичне використання земельної ділянки з 23.09.2005 року по 21.07.2006 року у сумі 14673,43 грн.

Джанкойська міська Рада є органом місцевого самоврядування, який представляє відповідні територіальні громади, здійснює від їх імені і в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України і іншими законами.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади – мешканців села, селища, міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх органи.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 26 вказаного Закону надано перелік питань виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, до яких також віднесено вирішення у відповідності з законом питань регулювання земельних відносин.

Ст. 2 Закону України «Про плату за землю», вказує на те, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, при цьому виходить з наступного.

Статтею 5 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ч. 1. ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки після проведення відповідних землевпорядчих та інших робіт, передбачених діючим законодавством.

Відносини щодо оренди землі врегульовані Законом України «Про оренду землі». Стаття 1 цього Закону визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за угодою сторін у договорі оренди.

До моменту укладання договору оренди та його державної реєстрації позивач не був орендарем вказаної земельної ділянки, отже він не був суб’єктом плати за землю у вигляді орендної плати та мав перед позивачем обов’язків щодо сплати орендних платежів.

Крім того, з матеріалів справи витікає, що тривале переоформлення земельної ділянки в орендне користування сталося не з вини позивача, оскільки позивачем представлені докази того, що ним були вжиті необхідні заходи, спрямовані на укладання договору оренди вказаної земельної ділянки.

Крім орендної плати, іншою формою плати за землю відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» є земельний податок.

Згідно ст. 1 Закону України "Про плату за землю" податок – це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками; ставка податку – це законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки.

Абзацом 5 ч. 1 п. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та п. 6 постанови КМУ "Про роз'яснення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який перейшов на сплату єдиного податку, не є платником ряду податків та зборів (обов'язкових платежів), в тому числі, плати (податку) за землю за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Джанкойське підприємство «Бюро дорожнього нагляду» знаходиться на спрощеній системі оподаткування – є платником єдиного податку.

Джанкойська міська рада не є органом, який за вимогами діючого законодавства має повноваження на здійснення контроля за правильністю та своєчасністю сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), що передбачені ст. ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування".

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не представив суду належних доказів того, що Рішення Джанкойської міської ради № 120 від 21.07.2006 року є законним та обгрунтоіаним.

За вказаних обставин, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.

Судовий збір у сумі 3,40 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена відповідно до статті 163 КАС України та підписана 09.01.2007 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним рішення Джанкойської міської ради № 120 другої сесії 5 скликання від 21.07.2006 року “Про розгляд звернення підприємства “Бюро дорожнього нагляду”.

3. Стягнути з Державного бюджету України (отримувача: Держбюджет м. Сімферополь, р/р 31118095600002 у банку отримувача: Управлення Держказначейства в АРК, МФО 824026, код ЗКПО 22301854) на користь Джанкойського підприємства «Бюро дорожнього нагляду», м. Джанкой вул. Імені Октябрьської, 74; банківські реквізити суду не відомі) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України у Севастопольський апеляційний господарський суд.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Жукова А.І.