Постанова № 50486659, 14.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2015 р. Справа№ 910/18258/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2015

у справі № 910/18258/15 (суддя - Смирнова Ю.М.)

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Авенір-Інвест"

про визнання добросовісним набувачем,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/18258/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Сатурн» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Авенір-Інвест" про витребування з незаконного володіння одержаного ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Сатурн» майна - квартири №2, загальною площею 65,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, будинок 7; визнання за ПАТ «Банк «Київська Русь» права власності на квартиру №2, загальною площею 65,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, будинок 7.

Так, 11.08.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Сатурн» до ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання добросовісним набувачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 у прийнятті зустрічної позовної заяви було відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви у справі № 910/18258/15.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв ухвалу з порушенням норм процесуального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, на думку апелянта, дійшов неправомірного висновку про те, що викладені у зустрічній позовній заяві вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовому захисту права, визначеного законом, через що відмовив у прийнятті заяви.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 апеляційна скарга ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 14.09.2015.

У судове засідання 14.09.2015 представники сторін та третьої особи не з'явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, направленням на належні адреси учасників апеляційного провадження ухвали від 07.09.2015.

В свою чергу, ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (далі - Постанова Пленуму) встановлює, що належною адресою є адреса, яка повідомлена суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Так, пункт 3.9.1. Постанови Пленуму визначає, що в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно частини 3 пункту 3.12. Постанови Пленуму неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 102 ГПК України строк для перегляду ухвали місцевого господарського суду, а також той факт, що рішення судом першої інстанції у даній справі ще не ухвалено, її розгляд за первісним позовом відкладено на 16.09.2015 (згідно даних з ЄДР судових рішень), Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки ухвали Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників учасників апеляційного провадження, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції відмовив в прийнятті зустрічної позовної заяви ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн". В ухвалі місцевий господарський суд зазначив, що позовна вимога зустрічного позову не підлягає розгляду в господарських судах, оскільки вимога щодо встановлення факту не може бути самостійним предметом позову, а є елементом встановлення обставин справи.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду в цій частині з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, позивач просить суд визнати ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" добросовісним набувачем об'єкта нерухомого майна - квартири №2, загальною площею 65,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, будинок 7. При цьому в апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що зустрічний позов є взаємно пов'язаним з первісним позовом по справі № 910/18258/15, а відтак підлягає прийняттю до провадження на підставі ч. 1 ст. 60 ГПК України.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта та вважає їх обґрунтованими, враховуючи наступне.

Так, інститут підвідомчості, за допомогою якого визначаються повноваження судів різних судових систем і розподіляються справи між ними, відіграє велику роль в забезпеченні реального доступу до правосуддя.

За змістом положень чинного ГПК України поняття "підвідомчість" розкривається через перелік категорій справ, які підпадають під юрисдикцію господарських судів.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 7 травня 2002 р. N 8-рп/2002 Конституційний Суд України констатував, що юрисдикція судів - це повноваження судів вирішувати спори про право та інші правові питання. В цьому ж рішенні сказано, що згідно з частинами другою, третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Під терміном "підвідомчість" у п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" розуміється визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

У пунктах 2, 3 вищезазначеної Постанови Пленуму N 10 зазначається, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4 1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності.

Враховуючи викладене, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

При цьому, частково обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що звертаючись до суду з вимогою про визнання добросовісним набувачем, відповідач фактично просить встановити певний юридичний факт.

Разом з цим, судом першої інстанції не було враховано, що вимога про встановлення факту, який має юридичне значення, може безпосередньо розглядатися та встановлюватися господарськими судами у випадку існуванні та розгляду між сторонами спору про право цивільне.

Зокрема, зі змісту статті 12 ГПК України вбачається, що господарському суду підвідомчі справи у спорах, за виключенням справ, визначених у п.п. 2,3 ч. 1 ст. 12 ГПК України. Отже, господарський суд розглядає справи у позовному провадженні, для якого характерно наявність спору про право між сторонами.

Разом з тим, господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право. Отже, розгляд вимоги відповідача про визнання добросовісним набувачем нерухомого майна безперешкодно може бути здійснений господарським судом у спорі про визнання права власності та витребування цього самого нерухомого майна з чужого незаконного володіння (про що просить у власному позові первісний позивач). При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що предметом доведення у даному спорі (враховуючи його специфіку) в будь-якому разі має бути встановлення факту та обставин правомірності володіння та користування спірним майном, в тому числі відповідачем.

Таким чином, судом першої інстанції не було враховано, що зустрічний позов відповідача подавався не окремо, а саме в межах справи № 910/18258/15, оскільки взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним у даному випадку обумовлена наявністю між сторонами спору щодо одного й того самого об'єкту нерухомості, а саме: квартири №2, загальною площею 65,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, будинок 7.

Так, частиною 1 статті 60 ГПК передбачено, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Обставини, які свідчать про взаємну пов'язаність зустрічного позову з первісним (зокрема, за підставами цих позовів та/або поданими доказами; у зв'язку з тим, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову тощо), а так само докази, що підтверджують саме ці обставини, повинні зазначатися у зустрічній позовній заяві (пункт 5 частини другої статті 54 ГПК).

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення відповідного права чи законного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.06.2013 у справі №6-32цс13, правовий висновок по які є обов'язковим в силу ст. 111-28 ГПК України для інших судів загальної юрисдикції).

Крім того суд апеляційної інстанції враховує, що Вищим господарським судом України у постанові від 11.11.2014 по справі № 916/1994/14 Господарського суду Одеської області було залишено в силі рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, якими було задоволено зустрічний позов саме про визнання відповідача добросовісним набувачем.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови в прийнятті зустрічної позовної заяви ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Сатурн» з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 статті 104 ГПК України, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню. В свою чергу, матеріали зустрічної позовної заяви з доданими до неї документами направляються до місцевого господарського суду для розгляду.

Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом цієї апеляційної скарги, слід здійснити суду першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 60, 62, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 у справі № 910/18258/15 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви у справі № 910/18258/15 скасувати.

3. Матеріали апеляційного оскарження у справі № 910/18258/15 та зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання добросовісним набувачем, з відповідними додатками направити до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк