Постанова № 50486292, 15.09.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.09.2015р. справа №908/3364/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О. Стойка О.В., Зубченко І.В.при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: Прокурор від позивача 1 від позивача 2 від відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Максимовій О.Ю. Горгуль Н.В (службове посвідчення № 016182 від 12.04.2013р.); Лавринець І.П. (довіреність № 57 від 05.06.2015р.); Лавринець І.П. (довіреність № 57 від 05.06.2015р.), Шайкевич І. О. (довіреність № 99 від 14.09.2015р.); Станкова Г.Ф (довіреність № 22 від 02.02.2015р.) Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод», м. Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької областівід17.07.2015р. (повний текст підписано 22.07.2015р.)у справі№ 908/3364/15 (суддя Топчій О.А.)за позовомПрокурора Комунарського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі: 1) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя; 2) Комунального підприємства «Водоканал», м. Запоріжжя;до Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод», м. Запоріжжяпростягнення 116 431,25 грн.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Комунарського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м. Запоріжжя (Позивач 1) та Комунального підприємства «Водоканал», м. Запоріжжя (Позивач 2) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод», м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення 116 431,25 грн. разом з заявою про накладення арешту на нежитлову будівлю з інв. №039, яка належить Публічному акціонерному товариству «Запорізький автомобілебудівний завод» на праві приватної власності та знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 8.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.07.2015р. по справі №908/3364/15 позовні вимоги про стягнення 116 431,25грн. були задоволені в повному обсязі, тоді як в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Рішення суду першої інстанції було вмотивоване доведеністю факту скиду Відповідачем понаднормативних забруднень у систему каналізування м. Запоріжжя, що зумовлює стягнення заявлених сум зважаючи на вимоги відповідних Правил, які розповсюджуються на правовідносини в силу чинності укладеного між сторонами договору №63/2 від 31.12.2009р., та правильність розрахунку суми вимог; в частині незадоволення заяви про забезпечення позову, рішення суду вмотивоване не наданням жодних доказів чи належних обґрунтувань, що невжиття такого заходу, як накладення арешту на нежитлову будівлю, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Публічне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод», м. Запоріжжя, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2015р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що полягає у неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а саме: неврахування того, що у місці відбору проби здійснює скид стічних вод, окрім Відповідача, ще і субабонента; необґрунтованості розрахунку додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, а також невідповідності складеного Акту відбору стічних вод ДСТУ ISO 5667-10:2005 та методиці КНД 211.1.0.009.; безпідставності висновку про відсутність у Позивача обов'язку з проведення арбітражного аналізу; відсутність належним чином затвердженого тарифу для розрахунку розміру плати.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Марченко О.А. Зубченко І.В.

Розпорядженням секретаря Другої судової палати від 31.08.2015р. у зв'язку із перебуванням суддів Зубченко І.В., Марченко О.А. у відпустці, їх у складі судової колегії було змінено на суддів Радіонову О.О. та Стойку О.В. відповідно.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.09.2015р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 15.09.2015р. о 11.40год.

Розпорядженням секретаря Другої судової палати від 14.09.2015р. у зв'язку із перебуванням судді Радіонової О.О. у відпустці, її у складі судової колегії було замінено на суддю Зубченко І.В.

Судові засідання апеляційної інстанції здійснювались за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судових засіданнях підтримав доводи і вимоги апеляційного скарги у повному обсягу.

Прокурор у судових засіданнях наголошував на законності оскаржуваного рішення та необґрунтованості апеляційних вимог з підстав, викладених у наданому через канцелярію суду відзиві № 73-3747 вих15 та поясненнях по справі № 73-3748 вих15 від 21.08.2015р.

Представники Позивачів 1, 2 заперечували проти апеляційних вимог з підстав, викладених у письмових відзивах.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи 31.12.2009р. між Комунальним підприємством "Водоканал" (Водоканал) та Закритим акціонерним товариством з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівельний завод" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Запорізький автомобілебудівний завод") (Абонент) укладено договір № 63/2 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації (а.с.а.с.89-92 т.2)

Відповідно до п. 1.1 договору Водоканал забезпечує Абоненту подачу питної води на господарські-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам по проспекту Леніна, 8. При цьому Сторони керуються Законами України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002р. № 2918-111, "Про житлово - комунальні послуги" від 24.06.2004р. № 1875-IV, діючими "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008р. (далі - Правила користування...»), "Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", затверджених Наказом Держбуду України від 19.02.2002р. № 37 (далі - Правила №37), «Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів", зареєстрованої Міністерством юстиції України 26.04.2002р. № 402/6690 (далі - Інструкція), "Правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізування м. Запоріжжя", затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради №167 від 29.05.2003р. (далі - Правила №167 а.с.а.с.139-153 т.1), "Правилами експлуатації та технічними вимогами до приладів обліку питної, технічної води, промислових та госпфекальних стоків" від 20.12.1993 р. ( «Правила експлуатації…»), ГОСТом на воду питну 2874-82, ДБН 360-92, СНІП 2.04.02-84, "Правилами технічної експлуатації систем комунального водопостачання і каналізації населених пунктів України КДП 204-12 Укр. 242-95".

Відповідно до розділу 2 договору (в редакції Додаткової угоди №10 від 01.11.2012р. - а.с.а.с.85,86 т.1) договір діє з 01.01.10. до 31.12.2013р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією зі сторін. Заважаючи на відсутність в матеріалах справи звернень сторін чи заяви про розірвання Договору, місцевим судом встановлено, що цей Договір був автоматично пролонгований на той саме строк і на тих самих умовах, та є чинним, що Скаржником не заперечується.

Пунктом 3.2.9 договору сторони визначили, що при перевищенні складу забруднюючих речовин в стічних водах Абонента, які скидаються в систему каналізації, в порівнянні з ДК, абонент вносить плату за скид понаднормативних забруднень Водоканалу, у відповідності з Правилами №37, Правилами №167, Інструкцією. При цьому, згідно п.5.2.2. договору період, за який стягується плата за скид абонентом понаднормативних забруднень складає три календарних місяця (поточний місяць та два попередніх).

11.02.2014р. на підставі договору та на виконання п.п. 2.1, 2.2. Правил №37, п.п. 2.1.15.1, 2.2.4. Правил №167 лабораторією відділу охорони навколишнього середовища Комунального підприємства "Водоканал", яка згідно свідоцтва про атестацію № 45 від 01.07.2009р. (дійсне до 01.07.2014р. а.с.121 т.1) атестована на проведення вимірювань хімічних, фізико-хімічних і бактеріологічних показників стічних вод, з 9 год. 20 хв. до 10 год. 35 хв., через контрольні точки "КК-1", "КК-7", "КК-8" проведено контрольний відбір проб стічних вод Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівельний завод", що надходили до міської каналізації у період з грудня 2013 року по лютий 2014 року, для проведення аналізу їх якості та перевірки дотримання допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах.

Відповідно до п.7.9.12 Правил №167, загальні відомості щодо проб стічних вод (назва, місце, дата відбору) заноситься в Зведений журнал контролю за якістю стічних вод Підприємств та очисних споруд міста. Окремо заповнюється «Журнал арбітражних проб», з вказівкою назви Підприємства, дати, місця відбору проб, № арбітражного посуду та дати знищення проби за підписом завідуючої лабораторії.

Як встановлено матеріалами справи, відбір проб стічних вод було проведено представниками Водоканалу Бех Є.В., та Чернегою А.Г., в присутності представника Відповідача інженера Засуцької О.М., про що складено акт відбору проб стічних вод від 11.02.2014р. (а.с.103 т.1), в якому відображені контрольні точки відбору, номери посуду для основного аналізу, а також зазначено, що представником Відповідача відібрано паралельну пробу, а Комунальним підприємством "Водоканал" відібрано арбітражну пробу, які були законсервовані з доданням 2,5 куб. см. концентрованої азотної кислоти. Зміст вказаного акту відповідає вимогам додатку №3 Правил №167 (а.с.153 т.1).

Акт відбору проб стічних вод від 11.02.2014р. підписано представником Відповідача Засуцькою О.М. без зауважень.

На підставі вказаних номерів посуду, відібрана проба була зареєстрована в зведеному журналі (а.с.а.с.109-111 т.1) та в робочому журналі Комунального підприємства "Водоканал" (а.с.а.с.112-115 т.1) з зазначенням номеру проби, номеру посуди, об'єму проби та матеріалу тари, в яку була відібрана проба.

За результатами проведення основного хімічного аналізу лабораторією Водоканалу було виявлено перевищення рівня вмісту забруднюючих речовин в стічних водах товариства у контрольній точці КК-7, а саме заліза загального -1,9 мг/дм3 при допустимій концентрації (ДК) - 0,65 мг/дм3, визначеної рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради №476 від 19.11.2009р. та вказаної у якості додатку до договору (а.с.75 т.1). Апеляційний суд наголошує, що матеріали справи не містять додатків до свідоцтва про атестацію №45, які б визначили галузь атестації лабораторії Водоканалу, зокрема - щодо виміру заліза загального. Наявні в матеріалах справи додатки (а.с.а.с.123-138 т.1) стосується свідоцтва про атестацію №15, строк чинності якого визначений з 19.05.2014р. до 19.05.2019р. (а.с.122 т.1) - поза межами строку відбору проб та проведення аналізу, за результатами якого було нараховані заявлені до стягнення кошти.

За результатами проведення вказаного аналізу було складено протокол якості скиду стічних вод. (а.с. 104 т.1) у відповідності до вимог додатку №4 Правил №167 (а.с.153 т.1)

При проведенні аналізів для дослідження «заліза загального» працівники лабораторії Комунального підприємства «Водоканал» керувалися «Методикою виконання вимірювань (МВВ) «Поверхневі, підземні та зворотні води. Методика виконання вимірювань масової концентрації заліза загального фото колориметричним методом з роданідом» МВВ № 081/12-0175-05 (Методика), затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 219 від 21.06.2005р.(а.с.а.с.20-30 т.2).

Телефонограмою від 13.02.2014р. Комунальне підприємство «Водоканал» повідомило Публічне акціонерне товариство «ЗАЗ» про факт перевищення рівня вмісту забруднюючих речовин, а також направило претензію на суму 116431,25грн.(а.с.2 т.2)

21.02.2014р. Відповідач надіслав на адресу Позивача лист вих. №0/54 (а.с.3 т.2), в якому повідомив, що лабораторією охорони навколишнього середовища Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» проведено паралельний аналіз якості води у відібраних пробах та встановлено, що концентрація усіх забруднюючих речовин знаходиться в допустимих межах, а концентрація заліза загального складає 0,39 мг/дм3 (а.с.128 т.2), що не перевищує гранично допустимого значення концентрації (ДК) - 0,65 мг/дм3 та запропонував Позивачу розглянути комісійно результати аналізів, отриманих лабораторіями Комунального підприємства "Водоканал" та Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» для прийняття коректного рішення по результатам дослідження якості стічних вод, відібраних 11.02.2014р. При цьому, застосована лабораторією Відповідача методика КНД 211.1.4.040-95 (а.с.а.с.119-127 т.2) за своєю галуззю застосування встановлює алгоритм визначення заліза у очищених стічних водах.

Листом вих. № 2083 від 27.02.2014р.(а.с.6 т.2) Комунальне підприємство "Водоканал" повідомило Відповідача, що договором та Правилами №167 не передбачений запропонований Абонентом механізм розгляду лабораторних досліджень, виконаних лабораторіями шляхом утворення комісій задіяних сторін.

25.02.2014р. листом № 0/56 (а.с.7 т.2) Абонент звернувся до Водоканалу з проханням доручити, разом з Відповідачем провести аналіз арбітражної проби, що знаходиться на зберіганні в лабораторії 2-го Позивача, у відповідності п. 7.9.24 Правил №167 згідно із додаткової угоди № 12 від 15.10.2013р. до діючого Договору.

Листом від 25.02.2014р. № 1933 (а.с.9 т.2) Позивач 2 повідомив Відповідача про надання згоди на проведення арбітражної проби та залишило право вибору лабораторії за Відповідачем, зазначивши, що при досягненні згоди атестованих лабораторій на проведення вказаного аналізу, повідомити Комунальне підприємство "Водоканал" про час та місце проведення аналізу.

04.03.2014р. Відповідач на адресу Водоканалу направляє лист № 66 від 04.03.2014 р.(а.с.20 т.2), в якому просить Комунальне підприємство «Водоканал» не знищувати після закінчення строку зберігання арбітражної проби, та просить надати можливість провести повторний аналіз цієї проби лабораторією відповідача для визначення можливих причин розбіжностей результатів та ведення, при необхідності, корегуючих дій. При цьому, Абонент зазначає, що жодна з лабораторій, до яких він звертався (а.с.а.с.133-138 т.2) не надала згоди (а.с.а.с.139-141 т.2) на проведення арбітражного аналізу.

04.03.2014р. Позивач 2 листом №2310 від 04.03.2012р. (а.с.21 т.2) повідомив Відповідача, що згідно п. 7.9.10 Правил №167 термін зберігання арбітражної проби складає 20 діб 04.03.2014 р. є двадцять першою добою зберігання арбітражної проби, у зв'язку з чим проба знищена, про що зроблено відповідний запис у Журналі обліку та зберігання арбітражних проб.

За таких обставин, на підставі акту відбору стічних вод від 11.02.2014р., протоколу аналізу стічних вод від 11.02.2014р., згідно з Правилами №167 та умовами Договору, Комунальне підприємство "Водоканал" розрахована додаткова плата за перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах Відповідачем, розмір якої склав 116 431,25грн. (а.с.19 т.2), та подано відповідну претензію №2762 від 19.03.2014р. (а.с.2 т.2).

Відповідач своїм лист № 0/174 від 23.04.2014р.(а.с.144 т.2) не погодився з претензією, зазначив, що оплати за скид наднормативних забруднень в міську каналізацію не здійснив, що стало підставою для звернення до суду прокурора з відповідним позовом.

За таких обставин місцевим господарським судом встановлений факт виникнення у Відповідача обов'язку по сплаті 116431,25грн. за скид понаднормових забруднень до системи каналізації м. Запоріжжя та задоволений позов Прокурора Комунарського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м. Запоріжжя та Комунального підприємства «Водоканал», м. Запоріжжя, вимоги про стягнення якої були задоволені.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне:

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Виходячи з правової природи та змісту укладеного між сторонами договору №63/2 від 01.12.2009р., який у розумінні ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та вказаними вище діючими «Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», «Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України», «Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів», «Правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізування м. Запоріжжя».

Сутність задоволених позовних вимог полягає у спонуканні Відповідача до стягнення плати за скидання до мережі каналізації стічних вод із перевищенням ДК певних забруднюючих речовин, що цілком узгоджується із п.п. 3.2.9. і 5.2.2. договору № 63/2 від 01.12.2009р.

Підставою для виникнення у Відповідача обов'язку зі сплати відповідних коштів є факт такого скидання, що має бути зафіксований належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами - актом відбору проб стічних вод і протоколом якості скиду стічних вод.

Між тим, як було встановлено апеляційний судом, матеріали справи не містять доказів на підтвердження компетенції лабораторії Водоканалу здійснювати аналіз проб (вимірювання на «залізо загальне») на період, що визначається датами складання акту відбору проб та протоколу якості скиду стічних вод. Посилання місцевого суду з цього приводу на свідоцтво про атестацію №15 і додатки до нього не має відношення до вказаного періоду. Колегія суддів наголошує, що відповідні докази згідно вимог ст.ст.4-3, 33 та 101 Господарського процесуального кодексу України мали бути представлені Прокурором та/або Позивачами під час розгляду справи у місцевому суді, однак цього зроблено не було.

Означена обставина у світлі положень ч.2 ст.10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», яка не була застосована місцевим судом, унеможливлює прийняття як належного доказу представлених у справі результатів основного аналізу Водоканалу та є самодостатньою підставою для відмови у задоволені позову за недоведеністю підстав для здійснення стягуваного нарахування, тим більше, що відомості аналізу визначають один з показників формули, за якою має бути здійснено нарахування стягуваної плати - п.п.9.2., 9.3. Правил №167.

Апеляційний суд також наголошує на неправильному застосуванні місцевим судом норм матеріального права, що визначають саме порядок розрахунку стягуваної суми, на чому справедливо зауважує Скаржник.

Дійсно, Правила №167, які і за змістом їх п.1.2., і за умовами укладеного між сторонами договору є обов'язковим до застосування у розглядуваних правовідносинах Позивача 2 і Відповідача, визначають, що нормативи плати за скид понаднормативних забруднень до системи каналізації м. Запоріжжя (Нп) встановлюються у Правилах на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб.м стічних вод із вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин, встановлених Правилами. Виробнича собівартість очищення 1 куб.м стічних вод визначається відповідно до п.2.3. Інструкції, Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради про затвердження тарифів на послуги КП «Водоканал» (п.8.3.)

Між тим, в розглядуваній справі такий розмір виробничої собівартості як складовий елемент тарифу на відповідні послуги Водоканалу рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради №113 від 19.04.2013р. (а.с.а.с.32, 33 т.3), як правильно зазначив суд першої інстанції, не визначений, а застосований при розрахунку стягуваної суми норматив плати за понаднормативний скид забруднюючих речовин на рівні 2,232грн. за 1куб.м без ПДВ (а.с.106 т.1) - встановлений Водоканалом самостійно. В свою чергу, ані п.8.3. Правил №167, ані п.2.3. Інструкції не уповноважують Водоканал визначати саме плату за понаднормативний скид та у вказаний у відзиві від 31.08.2015р. Позивача 2 на апеляційну скаргу (а.с.а.с.92-94 т.4) зворотній спосіб - визначення складової елементу тарифу від суми тарифу, а не навпаки. Наразі, у світлі наведених вище норм Правил №167 і Інструкції єдиним належним доказом того, що саме застосована у розрахунках додаткової плати за понаднормативний скид забруднюючих речовин виробнича собівартість очищення 1 куб.м води є складовою затвердженого Виконкомом тарифу є рішення про затвердження такого тарифу із виділенням у його структурі відповідної складової.

Посилання місцевого суду з цього приводу на положення наказу Держбуду №139 від 27.06.2001р., що, серед іншого, визначає складові витрат виробничої собівартості послуг, є недоречним, адже жодною мірою не змінює уповноваженого на визначення тарифу за відповідною структурою суб'єкта - Виконавчий комітет Запорізької міської ради, складова якого використовується у формулі розрахунку стягуваних коштів.

Більш того, означений наказ Держбуду №139 від 27.06.2001р. втратив чинність гідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року N 4, а діючий на момент виникнення спірних правовідносин Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення був затверджений Постановою КМУ №869 від 01.06.2011р., відносно якої Постанова КМУ №1398 від 10.12.2007р. не містить жодних застережень про зупинення щодо послуг, які надаються Позивачем 2.

Згадуваний місцевим судом п.2 Постанови КМУ №1398 від 10.12.2007р. або положення Кредитної угоди між ЄБРР та ДКП «Водоканал» жодною мірою не усуває потребу встановленої п.8.3. Правил №167 необхідності при затвердженні тарифу на послуги Водоканалу визначення саме Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради собівартості очищення 1 куб.м. стічних вод, а лише вказує на те, що при цьому використовується Методика, затверджена рішенням Виконкому Запорізької міської ради №67 від 28.02.2002р.

Відсутність затвердженої рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради у структурі тарифу виробничої собівартості очищення 1 куб.м. стічних вод виключає можливість правильного обрахування додаткової плати за скид понаднормативних забруднень згідно п.5.2.2. договору, п.п.83., 9.2. Правил №167 і також є достатньою підставою для відхилення позовних вимог про стягнення такої плати через їх недоведеність. Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд у постанові №908/473/13-г від 31.07.2013р.

Наразі, інші доводи Скаржника апеляційний судом відхиляються через необґрунтованість, оскільки:

- як правомірно зазначив місцевий суд, п.3.2.2. Правил №167 саме на Відповідача покладається відповідальність перед Водоканалом за якість стічних вод субабонента, що усуває потребу в дослідженні в межах цієї справи обставин дотримання ним вимог щодо рівні забруднюючих речовин;

- Відповідач неправильно застосовує положення п.7.9.24. Правил №167, оскільки Водоканал надав згоду на обрання будь-якої лабораторії Абоненту для проведення арбітражного аналізу на умовах, що цілком відповідають означеному пункту Правил, а відсутність такого аналізу зумовлено саме незалученням незалежної лабораторії саме Відповідачем як зацікавленою особою, адже на Водоканал не покладено будь-яких інших обов'язків з забезпечення проведення арбітражного аналізу, окрім узгодження незалежної лабораторії;

- Суд першої інстанції справедливо підкреслив, що акт відбору проб підписано Відповідачем без застережень і за своїм змістом цей акт відповідає вимогам, встановленим додатком №3 до Правил №167, так само, як і зміст складеного протоколу якості скиду води узгоджується із вимогами, встановленими додатком №4 цих Правил.

Втім, відхилення цих доводів у світлі встановлених вище порушень з боку місцевого суду норм матеріального права і недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими (щодо атестації лабораторії Позивача), не впливає на задоволення апеляційних вимог - скасування переглядуваного рішення і прийняття за нового - про відмову у задоволені позовних вимог.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на наявність на момент подання позову у Прокурора пільг зі сплати судового збору, такий збір за подання позову не розподіляється, тоді як витрати Скаржника зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Позивачів у рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод», м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області 17.07.2015р. (повний текст підписано 22.07.2015р.) у справі № 908/3364/15 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2015р. (повний текст підписано 22.07.2015р.) у справі №908/3364/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі №908/3364/15, яким відмовити повністю у задоволені позовних вимог Прокурора Комунарського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м. Запоріжжя та Комунального підприємства «Водоканал», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод», м. Запоріжжя про стягнення 116 431,25 грн.

4. Стягнути з Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, ідентифікаційний код 04053915) на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» (69600, м. Запоріжжя, пр.Леніна,8, ідентифікаційний код 25480917) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 582,15грн.

5. Стягнути з Комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, ідентифікаційний код 03327121) на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» (69600, м. Запоріжжя, пр.Леніна,8, ідентифікаційний код 25480917) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 582,16грн.

6. Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх у відповідності із вимогами ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

7. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: І.В. Зубченко

О.В. Стойка

Надруковано 7 примірників: 1 - Прокурору, 2,3,4 - сторонам, 5- у справу, 6- ГСЗО, 7- ДАГС