Рішення № 504819, 05.12.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2006

Справа №2-7/12291-2006

За позовом Державного підприємства дослідного господарства „Передгірське” Інституту винограду та вина „Магарач” Української академії аграрних наук, Бахчисарайський район, с. Віліне

До відповідача – Бахчисарайського району електричних мереж Відкритого акціонерного товариства „Крименерго”, м. Бахчисарай

Про визнання недійсним рішення та спонукання до виконання певних дій.

Суддя Дворний І. І.

представники:

Від позивача – Косов В. Є., предст., дов. №01-1/861 від 07.04.2006 р.

Від відповідача – не з’явився (клопотання).

Суть справи: Державне підприємство дослідного господарства „Передгірське” Інституту винограду та вина „Магарач” Української академії аграрних наук звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним рішення ВАТ „Крименерго” – протокол засідання комісії по розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією №201 від 19.04.2006 р. Крім того, позивач просить зобов’язати відповідача зарахувати 26656,16 грн. в рахунок сплати наступних платежів за спожиту електроенергію.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі акту про порушення правил користування електричною енергією №5703 від 11.01.2006 р. позивачу була нарахована сума недооблікованої електричної енергії в розмірі 26656,16 грн., про що свідчить протокол №201 від 19.04.2006 р. На думку позивача, вказана сума була нарахована відповідачем неправомірно, оскільки експертиза лічильника була проведена за відсутністю представника позивача. Крім того, позивач зазначає, що вказана сума, яка є на його думку необґрунтовано нарахованою, була сплачена ним в добровільному порядку через можливість відключенню підприємства від електричної енергії у разі непогашення заборгованості. За таких обставин, позивач просить зарахувати сплачену суму в рахунок наступних платежів.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що рішення комісії по розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією, оформлене у вигляді протоколу, не є актом в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, через провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Відповідач у судове засідання 05.12.2006 р. не з’явився, однак направив до суду клопотання, в якому просить відкласти слухання справи на більш пізніший строк у зв’язку з відрядженням представника. Вказане клопотання залишено судом без задоволення, оскільки підставою для відкладення слухання справи, відповідно до ст. 77 ГПК України, є наявність обставин, які унеможливлюють розгляд справи в даному судовому засіданні. Проте, суд вважає, що наявні в матеріалах документи є достатні для вирішення справи по суті, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Слухання справи відкладалось у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін слухання справи було продовжено у порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.04.2002 р. між Державним підприємством дослідного господарства „Передгірське” Інституту винограду та вина „Магарач” Української академії аграрних наук та Відкритим акціонерним товариством „Крименерго” в особі Бахчисарайського району електричних мереж був укладений договір №19 на постачання електричної енергії, згідно з яким сторони зобов’язані керуватись Правилами користування електричної енергії.

Згідно з п. 3. 2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 р., відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору.

Відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб відповідно до акта про пломбування та відповідальність за збереження засобів обліку та пломб на них покладається на їх власника або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені, і яка відає цією територією (приміщенням) на підставі права власності або користування (п. 3.3 Правил).

П. 6.41 Правил користування електричною енергією передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень.

11.01.2006 р. представниками ВАТ „Крименерго” в присутності представника споживача – головного енергетика Пригора Н. Ю. була проведена перевірка об’єкта споживача – насосної очисних, розташованої за адресою: с. Віліно, ЗТП 498. В ході перевірки було встановлено, що пломби держповірителя викликають сумнів в подліності, про що був складений акт про порушення правил користування електричної енергії №5703 від 11.01.2006 р. Для підтвердження вказаного факту була проведена експертиза лічильника електроенергії, про що свідчить акт №4330 від 09.03.2006 р. За результатом проведеної експертиза було встановлено, що лічильник №298391 типу Н672 не відповідає державному стандарту 8.259-77.

Згідно з п. 6.40 ПКЕЕ у разі виявлення у споживача пошкоджень пломб електропередавальної організації та/або пломб держповірки або за умови збереження цілісності пломб держповірки та електропередавальної організації пошкодження розрахункових приладів обліку (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу приладу обліку тощо), встановлення перемички, шунтуючої коло струму лічильника, використання різного роду пристроїв з метою зменшення показів приладу обліку, несанкціонованого втручання у параметри багатофункціональних лічильників, порушення цілісності ізоляції вторинних кіл трансформаторів струму чи напруги, знеструмлення кіл струму або кіл напруги приладу обліку, самовільного встановлення споживачем трансформаторів струму чи напруги, коефіцієнти трансформації яких не відповідають указаним на паспорті (табличці) трансформатора та/або вказаним у договорі про постачання, інших діях або бездіяльності споживача з метою зниження значення показів засобу обліку, покази розрахункового засобу обліку не враховуються, а електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) здійснює перерахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії за період від дня останнього контрольного зняття представником електропередавальної організації (постачальника електричної енергії за регульованим тарифом) показів розрахункового засобу обліку чи фактично проведеної і підтвердженої актом технічної перевірки роботи схеми комерційного обліку, що мала передувати виявленню порушень, але цей період має не перебільшувати шести місяців. Якщо споживач з метою позаоблікового споживання електричної енергії влаштував приховану електропроводку, встановив пристрій, що занижує покази засобу обліку, порушив умови монтажу, виявити які представник постачальника електричної енергії при попередніх відвідуваннях не мав можливості, споживачу робиться перерахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії з дати допуску електроустановок споживача в експлуатацію, але не більше трьох років. Перерахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії та його вартості здійснюється відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем - юридичною особою Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 5 грудня 2001 року N 1197, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням.

Відповідно до п. 6.42 ПКЕЕ на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності через 10 робочих днів після вручення протоколу споживачу, за винятком випадків оскарження цього рішення в судовому порядку.

Отже, можливість оскарження споживачем протоколів засідання комісій по розгляду актів про порушення ПКЕЕ передбачена чинним законодавством, а тому судом визнаються хибними твердження відповідача про непідвідомчість даного спору господарським судам. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, зокрема, у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві. Президія Вищого Арбітражного суду України в Роз’ясненнях № 02-5/53 від 26.01.2006 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнання недійсними актів державних та інших органів” зазначила, що акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язків характер для суб’єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характер та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт – це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані. Протоколом №201 від 19.04.2006 р. передбачено, що у випадку несплати нарахувань за актом після вступу рішення комісії в законну силу споживачу буде припинена поставка електричної енергії. Таким чином, рішення комісії, оформлене протоколом, відноситься до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), оскільки породжує певні обов’язки у споживача – сплатити донараховану вартість спожитої електричної енергії. Невиконання вказаного обов’язку породжує для споживача певні негативні наслідки – відключення його від електричних мереж. Більш того, вказаний спір виник при виконанні сторонами господарського договору №19 на постачання електричної енергії від 01.04.2002 р., а тому підлягає розгляду в господарському суді.

Оцінивши в сукупності представлені докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 6.42 ПКЕЕ Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, електропередавальною організацією вказана норма була порушена. Так, в п. 7 акті про порушення ПКЕЕ №5703 від 11.01.2006 р. зазначено, що споживач запрошується в енергонагляд 18.01.2006 р. до Бахчисарайського РЕМ за адресою: м. Бахчисарай, вул. С. Чекалина, 3, для розгляду цього акту. Проте, матеріали справи свідчать, що засідання відповідної комісії було проведено 13.02.2006 р., тобто всупереч зазначеній в акті дати. За результатом засідання комісії був прийнятий акт-повідомлення про направлення лічильника на експертизу (а. с. 34). Вказане рішення комісії зазначено в п. 9 акту №5703 від 11.01.2006 р., копія якого була надана відповідачем суду, та відсутня в примірнику акта, наявного у позивача, що розцінюється судом як порушення п. 6.41 Правил користування електричною енергією, яким передбачено, що акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Отже, з наведеної норми вбачається, що примірники актів, наявні у споживача та енергопостачальної організації повинні бути тотожними та не мати будь-яких розбіжностей.

П. 6.41 ПКЕЕ передбачено, що в акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків, у той час як в наявному в матеріалах справи акті відсутні будь-які посилання на порушені позивачем пункти Правил КЕЕ.

Крім того, в п. 4 акта-повідомлення про направлення лічильника на експертизу від 13.02.2006 р. зазначено, що споживач запрошується 27.02.2006 р. на проведення експертизи лічильника. Проте, з акту проведення експертизи №4330 вбачається, що відповідна експертиза була проведена 09.03.2006 р. З цього приводу суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Згідно з п. 3.15 ПКЕЕ експертиза засобів обліку здійснюється у присутності уповноважених представників власника засобу обліку або організації, яка відповідає за його збереження, постачальника електричної енергії, електропередавальної організації, представника територіального органу, уповноваженого центральним органом виконавчої влади у сфері метрології на проведення державних приймальних і контрольних випробувань і повірки засобів вимірювальної техніки та на проведення атестації методик виконання вимірювань, що використовуються у сфері та/або поза сферою поширення державного метрологічного нагляду.

Таким чином, всупереч вимогам вищенаведеної норми експертиза була проведена без присутності уповноважених представників власника засобу обліку або організації, яка відповідає за його збереження, та без належного повідомлення про час та місце проведення експертизи, що надає суду право для визнання висновку експертизи необ’єктивним.

За таких обставин, невідповідність дій відповідача по складанню акта порушення ПКЕЕ та проведенню експертизи вимогам чинного законодавства України тягне за собою необ’єктивність та протиправність прийнятого та підставі таких актів протоколу засідання комісії з розгляду актів, і, як наслідок, визнання його недійсним. Отже, вимоги позивача в частині визнання рішення ВАТ „Крименерго” – протоколу засідання комісії по розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією №201 від 19.04.2006 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що після прийняття відповідачем спірного протоколу на адресу Державного підприємства дослідного господарства „Передгірське” Інституту винограду та вина „Магарач” Української академії аграрних наук був направлений рахунок-попередження від 27.04.2006 р. з вимогою сплатити суму боргу за донараховану вартість спожитої електричної енергії у розмірі 26656,16 грн. Вказана сума грошових коштів була сплачена позивачем у добровільному порядку, про що свідчить платіжне доручення №233 від 05.07.2006 р. та витяг з картки особового рахунку позивача, що ведеться в Бахчисарайському РЕМ.

Враховуючи те, що протокол засідання комісії з розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією №201 від 19.04.2006 р. визнається судом недійсним, тобто підстава, яка послужила для оплати позивачем рахунку від 27.04.2006 р., відпала, суд вважає, що в даному випадку застосуванню підлягає ст. 1212 Цивільного кодексу України. Так, згідно з п. 1 цієї статті особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ч. 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ст.8 Закону України „Про власність” встановлено, що цим Законом встановлюються основні положення про власність в Україні. В ст. 2 цього закону передбачено, що: 1) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном; 2) право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності; 3) кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Ст. 3 Закону „Про власність” передбачено, що суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава. У відповідності ст. 4 цього Закону власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

П. 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

Отже діючим законодавством також закріплено право власника вільно, за власною ініціативою та на свій розгляд, володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірною вимогу позивача про зобов’язання відповідача зарахувати 26656,16 грн. в рахунок сплати наступних платежів за спожиту електроенергію.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що згідно з п. б) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” розмір ставки державного мита із заяв немайнового характеру складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 85,00 грн., зайве сплачене держмито у сумі 17,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету КМУ “Про державне мито” за його заявою.

Ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначається у протоколі судового засідання. Аналогічне положення міститься в п. 3.9.5 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України №01-5/289 від 18.09.1997 р., в якому зазначено, що суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін – за згодою цього представника. На підставі викладеного, за згодою представника позивача, у судовому засіданні 05.12.2006 р. була оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 14.12.2006 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення комісії Відкритого акціонерного товариства „Крименерго” з розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією, оформлене у вигляді протоколу №201 від 19.04.2006 р.

3. Зобов’язати Бахчисарайський район електричних мереж Відкритого акціонерного товариства „Крименерго” (98400, м. Бахчисарай, вул. С. Чекаліна, 3, код ЗКПО 00131400) зарахувати 26656,16 грн. в рахунок сплати наступних платежів Державного підприємства дослідного господарства „Передгірське” Інституту винограду та вина „Магарач” Української академії аграрних наук (98433, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Чапаєва, 9, код ЗКПО 31332064) за спожиту електроенергію.

4. Стягнути з Бахчисарайського району електричних мереж Відкритого акціонерного товариства „Крименерго” (98400, м. Бахчисарай, вул. С. Чекаліна, 3, код ЗКПО 00131400) на користь Державного підприємства дослідного господарства „Передгірське” Інституту винограду та вина „Магарач” Української академії аграрних наук (98433, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Чапаєва, 9, код ЗКПО 31332064, р/р 2600311936 в КРД АППБ „Аваль”, м. Сімферополь, МФО 324021) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.