Постанова № 504811, 07.12.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.12.2006

Справа №2-23/11887-2006А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Іщенко Г.М.,

секретаря судового засідання Ємєнджієвої А.М., розглянувши за участю представників сторін

від позивача – Лисенко А.С.- представник, дов. від 14.03.2006року б/н.,

від відповідача – Ласков С.Г.- завідуючий юридичним сектором, дов. вівд 11.08.2006року №141/9/10-0,

у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства “Таір” (97635, АРК, Білогірський район, с.Ароматне, вул.Шкільна, 1)

до Державної податкової інспекції в Білогірському районі АРК (97503, АРК, Сімферопольський район, с.Мирне, вул.Белова,2),

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне сільськогосподарське підприємство “Таір” звернулося до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Білогірському районі АРК про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: №000271501 від 30.04.2005року про застосування штрафних санкцій в сумі 1948,08грн.; №0003141501 від 30.03.2006року про застосування штрафних санкцій в сумі 3618,95грн.; №0003131501 від 30.03.2006року про застосування штрафних санкцій в сумі 102,58грн.; №0003841501 від 12.05.2006року про застосування штрафних санкцій в сумі 1033,98грн.; №0003851501 від 12.05.2006року про застосування штрафних санкцій в сумі 2,04грн. за затримку граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з земельного податку та з фіксованого сільськогосподарського податку і вважає, що своєчасно сплачував до бюджету суми узгоджених податкових зобов’язань, отже, у спірних податкових повідомленнях-рішеннях відсутні законні обґрунтування щодо встановлення порушення граничного строку сплати узгоджених податкових зобов’язань в зазначених розмірах (аркуші справи 7,11,12,13,14).

Відповідач з позовом не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає, що внаслідок несплати позивачем податків у встановлений строк були нараховані штрафні санкції.

Згідно пункту 6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню через наступне.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону України “Про судоустрій”, суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.

Згідно наказу Державної податкової адміністрації у АР Крим від 02.03.2006р. №91 ”Про реорганізацію Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції” припинено юридичну особу Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію шляхом поділу та створені Державна податкова інспекція у Сімферопольському районі та Державна податкова інспекція у Білогірському районі з правами юридичних осіб.

Як свідчать матеріали справи, спірне податкове повідомлення-рішення №000271501 від 30.04.2005року про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 1948,08грн. відповідач прийняв відповідно до акту перевірки №101/15-03/31347264/121 та не вказав: дати його прийняття, суми узгодженого податкового зобов’язання, кількості календарних днів затримки сплати граничного строку узгодженого зобов’язання з земельного податку, тому не надається можливим встановити правильність застосування розміру штрафу (аркуш справи 7). Відповідачем не надані докази направлення та отримання позивачем вказаного акту перевірки.

Податкове повідомлення-рішення №0003131501 від 30.03.2006року прийняте відповідачем на підставі неіснуючого акту перевірки №46/15-03 від 16.03.2006року, відповідач не вказав: суму узгодженого податкового зобов’язання, кількість календарних днів затримки сплати граничного строку узгодженого зобов’язання з фіксованого сільськогосподарського податку, тому не надається можливим встановити правильність застосування розміру штрафу (аркуш справи 11).

Податкове повідомлення-рішення №0003141501 від 30.03.2006року прийняте відповідачем на підставі неіснуючого акту перевірки №45/15-03 від 16.03.2006року, відповідач не вказав: суму узгодженого податкового зобов’язання, кількість календарних днів затримки сплати граничного строку узгодженого зобов’язання з фіксованого сільськогосподарського податку, тому не надається можливим встановити правильність застосування розміру штрафу (аркуш справи 12).

Податкове повідомлення-рішення №0003851501 від 12.05.2006року прийняте відповідачем без посилань на акт перевірки, відповідач не вказав: суму узгодженого податкового зобов’язання з фіксованого сільськогосподарського податку, тому не надається можливим встановити правильність застосування розміру штрафу. Відповідачем не надані документальні підтвердження направлення на адресу позивача та отримання позивачем вказаного акту перевірки (аркуш справи 13).

Податкове повідомлення-рішення №0003841501 від 12.05.2006року прийняте відповідачем без посилань на акт перевірки, відповідач не вказав суму узгодженого податкового зобов’язання з фіксованого сільськогосподарського податку, тому не надається можливим встановити правильність застосування розміру штрафу. Відповідачем не надані документальні підтвердження направлення на адресу позивача та отримання позивачем вказаного акту перевірки (аркуш справи 14).

Відповідно до статті 11 Закону Україні „Про систему оподаткування” від 25.06.1991року № 251-XII фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі норм підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідач прийшов до висновку, що позивач узгоджені суми податкових зобов’язань сплатив з порушенням строків сплати, але не вказав на скільки днів позивач затримав сплату узгоджених податкових зобов’язань та яка сума узгоджених податкових зобов’язань.

Як свідчать матеріали справи, у судовому засіданні 07.12.2006року представник відповідача надав письмові пояснення про неможливість надати документальне обґрунтування застосування штрафних санкції по спірним податковим повідомленням-рішенням.

Судом встановлено, що прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 30.04.2006року №000271501 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 1948,08грн. (земельний податок), відповідачем не прийнято до уваги, що згідно рішення №124 від 20.12.2004року був списаний безнадійний борг (плата за землю) в розмірі 2242,36грн. (у тому числі: податок 02242,36грн., пеня –29,82грн.).

Також відповідач не прийняв до уваги, що 31.01.2006року в Державну податкову інспекцію в Білогірському районі АРК був наданий уточнюючий розрахунок з фіксованого сільськогосподарського податку, який був прийнятий відповідачем, у зв’язку з яким було зменшено податкове зобов’язання за 2005рік на 3274,27грн. І всього податкове зобов’язання з фіксованого сільськогосподарського податку склало 1895,63грн. Отже, з 01.08.2005року податкові зобов’язання нараховуватися не повинні.

Згідно статті 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримувати Конституцію і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Отже суд приходить до висновку, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення і він повинен містить всі вичерпні елементи складу правопорушення.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем строків сплати узгодженим сум податкових зобов’язань, через недоведеність відповідачем порушень і недостатніх доказів, які підтверджують факт вчинення зазначених порушень – затримку сплати узгоджених податкових зобов’язань.

Відповідачем не надані суду документальні докази, які підтверджують факти затримки сплати позивачем сум узгоджених податкових зобов’язань згідно спірним податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач узгоджені суми податкових зобов’язань сплатив без порушень строків уплати, тому суми штрафних санкцій, які визначені у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, застосовані до позивача неправомірно.

Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі АРК: №000271501 від 30.04.2005року, №0003141501 від 30.03.2006року, №0003131501 від 30.03.2006року, №0003841501 від 12.05.2006року, №0003851501 від 12.05.2006року підлягають визнанню нечинними. Відповідачем не надані докази, які спростовують доводи позивача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 07 грудня 2006року.

У повному обсязі постанову складено 12 грудня 2006 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі №000271501 від 30.04.2005року про застосування штрафних санкцій в сумі 1948,08грн.

3.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі АРК №0003141501 від 30.03.2006року про застосування штрафних санкцій в сумі 3618,95грн.

4.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі АРК №0003131501 від 30.03.2006року про застосування штрафних санкцій в сумі 102,58грн.

5.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі АРК №0003841501 від 12.05.2006року про застосування штрафних санкцій в сумі 1033,98грн.

6.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі АРК №0003851501 від 12.05.2006року про застосування штрафних санкцій в сумі 2,04грн.

7.Стягнути з Державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач – Державний бюджет м. Сімферополя, рахунок 31118095600002, Управління Державного казначейства в АР Крим, ЗКПО 22301854, МФО 824026) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства “Таір” (97635, АРК, Білогірський район, с. Ароматне, вул. Шкільна, 1) 3,40грн. державного мита.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.