Рішення № 504789, 09.10.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 404

РІШЕННЯ

Іменем України

09.10.2006

Справа №2-26/11223-2006

За позовом Виконавчого комітету Новосвітської селищної ради, 98032, м. Судак, смт. Новий Світ, вул. Л. Голіцина, 16, ЗКПО 24041995

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Марина „Вей-Макс”, 98000, м. Судак, вул. Леніна, 66а, код ЄДРПОУ 13950461

Про визнання договору оренд комунального майна неукладеним

Суддя О. Л. Проніна

За участю представників:

Від позивача – Урумян С. С., довіреність від 03.10.2006р. №941

Від відповідача – Даничев Д. О., протокол №7 від 21.07.2006р., директор

Сутність справи:

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою та просить визнати неукладеним договір оренди комунального майна будівлі колишньої погранзастави інв. №10330033 від 08.04.2003р. між виконавчим комітетом Новосвітської селищної ради та ТОВ „Марина „Вей-Макс” та зобов’язати відповідача з дійсного спору повернути об’єкт оренди позивачу.

07.09.2006р. до господарського суду АР Крим надійшла заява від позивача про уточнення позовних вимог, відповідно якої позивач просить визнати недійсним договір оренди комунального майна від 08.04.2003р.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у договорі відсутні умови щодо забезпечення пожежної безпеки об’єкту оренди, що є порушенням ст. 10 Закону України «Про оренду держаного та комунального майна». Крім того, позивач посилається на те, що Орендарем не виконані умови договору щодо страхування об’єкту оренди, сторонами за договором. Позивач також зазначив, що Орендарем не вносилися орендні платежі у порушення умов договору. У подальшому в уточненнях позовних вимог щодо визнання спірного договору оренди неукладеним, позивач просить визнати договір недійсним, як такий, що не відповідає вимогам закону на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України.

Відповідач у судовому засіданні на позовних вимогах заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Зокрема, відповідач зазначив, що об’єктом договору оренди є об’єкт, який знаходиться у технічно-непридатному до використання стані у зв’язку з чим, сторонами не були передбачені умови щодо забезпечення пожежної безпеки об’єкту оренди. Крім того, позивач надав договір страхування об’єкту оренди, який спростовує твердження позивача щодо того, що відповідачем умови договору зі страхування майна не виконувалися. Крім того, строки страхування об’єкту оренди договором не встановлені. Крім того, до матеріалів позову доданий акт прийому-передачі об’єкту оренди від 08.04.2003р. за оспорюваним договором, що спростовує твердження позивача щодо того, що майно фактично не передавалося.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського кодексу України. По справі оголошувалася перерва.

Строк розгляду справи був продовжений за клопотанням сторін у порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників, суд –

ВСТАНОВИВ:

08.04.2003р. між виконавчим комітетом Новосвітської сільської ради (надалі Орендодавець) та ТОВ «Марина Вей Макс»(надалі Орендар) був укладений договір оренди комунального майна на підставі рішення виконавчого комітету Новосвітської сільської ради №26 від 04.04.2003р. «Про надання в оренду об’єкту комунальної власності будівлі колишньої погранзастави».

Відповідно умов зазначеного договору була передана в оренду – тимчасове платне користування будівля колишньої погранзастави, інв. №10330033, яка знаходиться на балансі сільської ради, вартість якого визначена у розмірі 15464 грн. Зазначений договір відповідно п. 1.2 був укладений з метою реконструкції об’єкту оренди та облаштування в об’єкт рекреації для задоволення потреб мешканців с. Новий Світ та рекреантів у забезпеченні спортивно-оздоровчих заходів.

Відповідно п. 3.1 Орендна плата становить на місяць 1546,40 грн. Розділами 3 та 4 Договору встановлений порядок сплати орендних платежів із урахуванням індексу інфляції та порядок використання амортизаційних платежів.

Згідно п. 2.1 Договору набуття у Орендаря права користування та розпорядження виникає з часу підписання акту прийому-передачі майна.

08.04.2003р. сторонами за договором був підписаний акт прийому-передачі до договору оренди (акт прийому-передачі руїн будівлі колишньої погранзастави), за яким Орендарю була передана зруйнована будівля колишньої погранзастави під горою «Сокіл», інв. Номер 10330033. Відповідно зазначеного акту у час передачі майно знаходиться у зруйнованому стані, є несущі, нештукатурені стіни, у будівлі зростають дерева та кущі.

Вищенаведене свідчить, що об’єкт оренди був переданий у непридатному для використання стані у зв’язку з чим, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Проте, відповідно ст. 181 ГК України до загального порядку укладення господарських договорів відносяться правила щодо форми правочину, викладені в ст. 205 ЦК України, за якою договори укладаються в письмовій формі та викладається єдиним документом, який скріплюється підписами та печатками сторін.

Відповідно абз. 2 п. 4 Перехідних та Прикінцевих положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення ЦК України від 2003р. застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За такими обставинами, суд вважає за необхідне застосувати до дійсного спору положення ЦК України від 2003р.

Відповідно ст. 203 ЦК України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, законодавством, зокрема, віднесено те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому, законодавством встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсності на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правовідносини в частині регулювання відносин з оренди комунального або державного майна, майна, яке належить АР Крим, підпадають під дії Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити наступне. Відповідно ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту.

Отже, договір оренди може вважатися укладеним лише за наявності у ньому передбачених частиною першою статті 10 Закону істотних умов, до яких віднесені об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), термін, на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов'язань, відповідальність сторін, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Проте, підтверджена матеріалами справи відсутність у договорі оренди істотних умов стосовно забезпечення пожежної безпеки об’єкту оренди не є, на думку суду, підставою для визнання його недійсним згідно зі ст. ст. 203, 215 ЦК України виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені і інші умови, наприклад щодо використання орендарем об’єкту оренди за цільовим призначенням.

Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2001р. №150 «Про затвердження Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок робота підприємств та оренду приміщень», яким регулюється видача органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи новостворених підприємств, введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, житлових та інших об’єктів, впровадження нових технологій, передачу у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренду будь-яких приміщень, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та громадян, до об’єктів, на які має бути виданий відповідний дозвіл віднесені й об’єкти з масовим перебуванням людей — будинки дитячих дошкільних, навчальних, культурно-видовищних і культових закладів, закладів дозвілля, лікувально-профілактичних закладів із стаціонарними відділеннями, закладів відпочинку та туризму, будинків-інтернатів загального та спеціального типу, готелів, санаторіїв та криті спортивні споруди, ринки, а також інші аналогічні за призначенням об’єкти з постійним або тимчасовим перебуванням у них від 50 та більше осіб.

Проте, відповідно п. 11 Порядку Дозвіл не оформлюється у разі прийняття в експлуатацію об’єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту державною комісією, утвореною в установленому порядку. А відповідно п. 11-1 Порядку орендар може розпочати господарську діяльність за декларативним принципом у разі укладення договору страхування цивільної відповідальності перед третіми особами стосовно відшкодування наслідків можливої шкоди.

Відповідно умов договору об'єкт оренди не віднесений до об'єктів масового перебування людей та переданий для реставрації, у зв’язку з чим не потребується відповідно до норм діючого законодавства забезпечення пожежної безпеки такого об’єкту. Крім того, позивачем були укладені відповідний договір страхування об’єкту оренди на випадок пожежі або стихійного явища на користь Новосвітоської сільської ради, про що свідчить страховий акт № КР02/01/06/25 від 25.09.2006р та договір страхування об’єкту оренди за оспорюваним договором від 25.09.2006р.

Отже, неможливо зробити висновок, що договір оренди від 08.04.2003р. не відповідає вимогам діючого законодавства, у зв’язку з чим, судом не вбачається підстав для визнання такого договору недійсним у порядку ст.. 215 ЦК України.

За такими обставинами, приймаючі до уваги вищенаведене, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню .

Приймаючі до уваги викладене, керуючись ст. ст. 49, 68, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Проніна О.Л.