Ухвала суду № 5046152, 12.08.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2009 року справа № 13/439/07-АП-9/409/07-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі :

головуючого судді - Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів - Божко Л. А., Проценко О. А.,

при секретарі - Ганноченко А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 03 жовтня 2007 року

у справі № 13/439/07-АП-9/409/07-АП (категорія статобліку - 2.11.1)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма МІДА, ЛТД», м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000122305/0 від 09.07.2007 р., -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Науково - виробнича фірма МІДА, ЛТД» (далі - ТОВ «НВФ «МІДА, ЛТД» подала позов про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя № 0000122305\0 від 09.07.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 69434,00 грн. Позивач вказував на те, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя невірно застосувала п.1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та невірно визначила звичайну ціну термопластичної гуми, яку придбав позивач, внаслідок чого позивачеві безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

Постановою господарського суду Запорізької області від 03.10.2007 року позов задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000122305\0 від 09.07.2007 року.

Рішення суду обгрунтовано тим, що висновок відповідача про звичайну ціну на термопластичну гуму не відповідає фактичним обставинам.

Відповідач - ДПІ у Комунаровському райні м. Запоріжжя з цією постановою не погодився і оскаржив її до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального права, апелянт просить постанову господарського суду Запорізької області від 03.10.2007 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Науково - виробнича фірма МІДА, ЛТД» в задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на наступне.

Посилаючись на п. п. 1.20.1 та 1.20.2, 1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд першої інстанції зробив висновок щодо неправомірності застосування ДПІ при обчисленні звичайної ціни на товар усіх факторів, перерахованих у акті перевірки. Але, відповідно до положень вказаних підпунктів, при обчисленні звичайної ціни використовується уся інформація, що може допомогти встановити рівень цін на ринку ідентичних товарів.

До того ж, у разі неможливості визначити рівень ціни, застосовуються правила визначені стандартом 9 бухгалтерського обліку, згідно з яким одним із факторів визначення звичайної ціни є витрати, понесені безпосередньо підприємством при придбанні товару. В акті позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Науково - виробнича фірма МІДА, ЛТД» № 13952305/13639181 від 25.06.2007 р. встановлено, що у контрагентів не виникли витрати, що могли так значно збільшити ціну на товар (відсутні не мають власних офісних та складських приміщень, виробничих потужностей, занадто малий штат працівників 1-2 людини).

Суд прийняв до уваги лист ПП «Ліра» з висновком про вартість термопластичної гуми та не обґрунтував правомірності такого висновку.

Судом неправомірно зроблено висновок про те, що Торгово - Промислова палата є спеціалізованим підприємством, яке має у розпорядженні інформацію стосовно цін, обсягів умов продажу зазначених товарів.

Судом не надано оцінки листу Запорізької ТПП від 10.07.07 № 22.2\846, інших відповідей ТПП м. Ужгорода, Дніпропетровської митниці, ГУ статистики Дніпропетровської області, ГУ статистика Запорізької області, що є у матеріалах справи.

Суд не врахував, що оптові постачальники термопластичної гуми, що перелічені у апеляційній скарзі, не мають офісних та складських приміщень.

Отже апелянт вважає, що податкова належним чином визначила звичайну ціну термопластичної гуми, яку придбавав позивач, та відповідно до діючого законодавства визначила показники податку на додану вартість, виходячи із звичайної ціни на товар.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що пунктом 1.18. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартiсть» передбачено, що звичайнi цiни розумiються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку пiдприємств».

Вiдповiдно до п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку пiдприємств», якщо цим пунктом не встановлено iнше, звичайною вважасться цiна товарiв робiт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна цiна вiдповiдає рiвню справедливих ринкових цiн.

П. 1.20.10. ст. 1 цього ж закону встановлено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслiдок визначення звичайних цiн здiйснюсться за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Податковий орган має право застосувати звичайнi цiни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно вiд виду господарської операцiї, що здiйснюсться платником цього податку, або податкового статусу iншої сторони такої операцiї. Крiм цього висновок про обов'язкове застосування непрямих методiв при визначеннi звичайних цiн наведено у листi державної податкової адмiнiстрацiї України М1738/7/23-6117 вiд 31.01.2003 року

  Нормами законодавства передбачено як спецiальний порядок донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслiдок визначення звичайних цiн шляхом застосування процедури, встановленої законом для нарахування зобов'язань за непрямими методами, так i застереження щодо покладення обов'язку доведения невiдповiдностi цiни договору рiвню звичайної цiни у випадках, передбачених Законом, на орган державної податкової служби (пп. 1.20.8, пп. 1.20.10 ст. 1 Закону УкраУни «Про оподаткування прибутку пiдпiриємств»). Зазначенi норми кореспондуються з розподiлом обов'язку доведення вiдповiдно до пункту 2 стагггi 71 Кодексу адмiнiстративного судочинства Украни.

Вiдповiдачем порушена процедура визначення податкових зобов'язань платника податку iз застосуванням звичайних цiн, та недоведена невiдповiдність договiрних цiн рiвню звичайних (ринкових) цiн. В порушення вимог Порядку оформлення результатiв документальних перевiрок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'сктами пiдприсмницької дiяльностi -юридичними особами, іх фiлiями, вiддiленнями та iншими вiдокремленими пiдроздiлами, затвердженому Наказом державної податкової адмiнiстрацiї України вiд 1б.09.2002р № 429, акт перевiрки вiдповiдача вiд 03.10.2007 року ЗГ 13/439/07-АП-9/409/07-АП не мiстить методу, за яким вiдповiдач визначав цiну.

На момент здiйснення перевiрки та прийняття оспорюваних позивачем податкових повiдомлень-рiшень закон, яким було б затверджено методику визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами, не прийнято. Термiни та цiна реалiзацiї, вказані в актi, не вiдповiдають поняттю “звичайної цiни”, визначеному у Законi України «Про оподаткування прибутку пiдприємств”, що унеможливлює їх  застосування для визначення податкових зобов'язань платника податку.

Додатковим пiдтвердженням правильного розгляду справи є ухвала вищого адмiнiстративного суду України вiд 28 лютого 2008 року по аналогiчнiй справi М8/16, якою касацiйну скаргу Державної податкової iнспекцiї у Шевченкiвському районi мiста Запорiжжя залишено без задоволення, а постанову господарського суду Запорiзъкої областi вiд 11 травня 2006 року та ухвалу Запорiзького апеляцiйного господарського суду вiд 11 серпня 2006 року - без змiн.

Позивач просить апеляцiйну скаргу Комунарської районної державної податкової iнспекцi мiста Запорiжжя - залишити без задоволення.,  п останову господарського суду Запорiзької областi вiд 03.10.2007 року у справi К13/439/07-АП-9/409/07-АП залишити без змiн.  

Представник апелянта вимоги, викладені у апеляційній скарзі, підтримав повністю. Представник позивача заперечення, викладені у запереченнях, підтримав повністю

Вивчивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя з 31.05.2007 р. по 18.06.2007 р. проводилася виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Науково - виробнича фірма МІДА, ЛТД» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 р.

За результатами перевірки, працівниками ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя складено акт № 13952305/1369181 від 25.06.2007 р.

В зазначеному вище акті, зокрема у висновку (сторінка 27 акту), вказано, що ТОВ «Науково - виробнича фірма МІДА, ЛТД» завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2007 року на суму 69 634 грн., залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 60000 грн. (рядок 26 декларації з ПДВ за лютий 2007 року та декларації з ПДВ за березень 2007 року).

Такий висновок зроблено на підставі твердження про те, що звичайна ціна на термопластичну гуму складає 2, 281 та 1, 00 грн., ПДВ - 0, 46 грн. та 0, 20 грн. відповідно, компонент ПУ-М - 1, 30 грн., ПДВ - 0, 26 грн.

Для визначення звичайної ціни в акті наведено «ланцюг» реалізації термопластичної гуми та компоненту ПУ-М. В наведених «ланцюгах», в результаті інформації, отриманої за результатами проведення зустрічних перевірок, встановлено чотири угоди, за якими п'ять суб'єктів підприємництва відповідно продали та купили наведені вище матеріали.

Як свідчить зміст акту перевірки, податкова вивчала ціни, за якими підприємства, що не є виробниками взуття, придбавали та продавали для подальшої реалізації продукцію (термопластичну гуму, компонент ПУ-М), яку позивач використовує у власному виробництві, та подальшу реалізацію якої не здійснює.

Умови придбання термопластичної гуми та компоненту ПУ-М, а також їхню вартість для інших виробників взуття в Україні податкова не з'ясовувала.

Зазначивши, що виробництво термопластичної гуми та компоненту ПУ-М в Україні відсутнє, перевіряючі дійшли висновку, що звичайною ціною для виробників взуття є ціна, за якою суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю названою продукцією, придбають останню у нерезидентів.

На підставі викладеного та посилаючись на п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон «Про ПДВ»), згідно якого «податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку», податкова дійшла висновку про невірне визначення позивачем суми податкового кредиту.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, суми у якому визначено, виходячи з ціни продукції, яку податкова вважає звичайною ціною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що податкове повідомлення-рішення не можна визнати обґрунтованим, виходячи з такого.

Згідно п.1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, визначення терміну «звичайні ціни» розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.94р., зі змінами та доповненнями.

Відповідно п. п. 1.20.1. п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.94р., зі змінами та доповненнями, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно п. п. 1.20.2. п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.94р. для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у спів ставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як зазначалось вище, податкова не з'ясувала, за якою ціною інші виробники взуття в Україні купують ідентичну продукцію, а виходила виключно з ціни продукції під час придбання її у виробника - нерезидента з метою подальшого перепродажу.

Однак зазначені угоди, умови та цілі придбання не можна вважати співставними з угодами, що укладають виробники взуття, що виключає відповідність висновків податкової нормам п. п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оплакування прибутку підприємств».

У акті перевірки та апеляційній скарзі зазначено, що визначення звичайної ціни здійснено відповідно до п. п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 названого Закону з застосуванням правил, визначених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

Однак, які положення та правила стандартів використані перевіряючими, а також, яким чином вони були застосовані, у акті не зазначено.

Роз'яснення щодо застосування стандартів відсутні також в апеляційній скарзі.

На думку колегії суддів, зазначене вище є підставою для визнання ціни, визначеної податковою як звичайна, необґрунтованою.

Крім того, слід зазначити, що звичайна ціна за п. 1.20, 5-1 Закону України «Про оплакування прибутку підприємств» може бути визначена лише у випадку, якщо вона не можу бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту.

Як свідчать матеріали справи, у акті, запереченні на позов та апеляційній скарзі не зазначено, що перешкоджало податковій визначити звичайну ціну відповідно до п. п. 1.20.2 згідно договорів щодо ідентичних товарів у співставних умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з того, що відповідач не довів обґрунтованості визначеної ним звичайної ціни, податкове повідомлення-рішення № 0000122305/0 від 09.07.2007 р. також слід визнати необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, згідно ч. 3 ст. 2 КАС України.

Отже рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам та діючому законодавству, що виключає підстави для його скасування.

Доводи апеляційної скарги не приймаються апеляційним судом до уваги, виходячи з викладеного вище.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 03 жовтня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала не підлягає оскарженню відповідно до ст. 211 КАС України.

Ухвалу виготовлено у повному обсязі 14.09.2009 р.

 Головуючий суддя Л.П.Туркіна

суддя Л. А. Божко

суддя О.А. Проценко