Рішення № 50460296, 03.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2015

Справа №910/17085/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ-Групп»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртанс-Ремонт»

Про стягнення 71 318,71 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТЛ-Групп» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртанс-Ремонт» (далі – відповідач) про стягнення 157 318,71 грн., а саме: 86 000,00 грн. – основного боргу, 28 806,00 грн. – збитків від інфляції, 1 552,61 грн. – 3% річних, 23 760,10 грн. – пені, 17 200,00 грн. – штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.15. порушено провадження у справі № 910/17085/15 та призначено її до розгляду на 20.08.15.

14.08.15. позивачем через відділ діловодства суд убуло подано заяву про зменшення на підставі ст. 22 ГПК України розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 71 318,71 грн., а саме: 28 806,00 грн. – збитків від інфляції, 1 552,61 грн. – 3% річних, 23 760,10 грн. – пені, 17 200,00 грн. – штрафу.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято судом, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В зв’язку з неявкою в судове засідання 20.08.15. представників сторін, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 03.09.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Позивач в судове засідання 03.09.15. не з’явився.

Відповідач в судове засідання 03.09.15. не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи клопотання позивача, предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/17085/15.

В судовому засіданні 03.09.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

27.11.14. між позивачем (далі – Експедитор) та відповідачем (далі – Замовник) було укладено Договір № 2711/К1 на транспортно-експедиційні послуги з перевезення негабаритних і зверх важких вантажів по внутрішньому і міжнародному сполученню (далі – Договір), відповідно до умов якого (п. 1.2) Замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов’язання за рахунок Замовника організовувати перевезення вантажів Замовника та здійснювати розрахунки з транспортними організаціями (перевізниками) за перевезення вантажів Замовника.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 з моменту підписання (27.11.14.) і діє до 31.12.15.

У відповідності до наявних в матеріалах справи актів про надані послуги, що підписані сторонами і скріплені їх печатками, позивачем свої зобов’язання за договором було виконано на суму 332 700,00 грн.

Згідно з п. 5.4 Договору оплата організації перевезення і винагорода Експедитора здійснюється протягом трьох днів з моменту доставки вантажу, якщо інше не вказано в заявці. Підставою для оплати є акт виконаних робіт, якщо інше не зазначено в заявці.

Відповідно до заявок на перевезення:

- № 3-000019500К від 27.11.14. оплата здійснюється в розмірі 100% передоплати;

- № 3000019592К від 03.12.14. та № 3-000019589К від 03.12.14. оплата здійснюється: 60% передоплати та 40% після замитнення вантажу в термін двох днів.

Відповідачем було проведено частково оплату, а саме:

- 100% вартість за заявкою № 3-000019500К від 27.11.01.4 вартістю 17 700,00 грн. (платіжне доручення № 48 від 28.11.14.), що відповідає акту наданих послуг № ОУ-19500 від 28.11.14.

- 60% вартості за заявкою № 3000019592К від 03.12.14., що становить 94 500,00 грн. (платіжне доручення № 16 від 04.12.14.), загальна вартість за актом наданих послуг № ОУ-19589 від 17.12.14. складає 157 500,00 грн.

- 60% вартості за заявкою № 3-000019589К від 03.12.14., що становить 94 500,00 грн. (платіжне доручення № 17 від 04.12.14.), загальна вартість за Актом виконаних робіт № ОУ-19592 від 17.12.14. складає 157 500,00 грн.

Відповідно домовленості сторін, решту 40% за Актами № ОУ-19589 № ОУ-19592 на загальну суму 126 000,00 грн. відповідач мав сплатити після замитнення вантажу, в термін двох днів, тобто до 08.12.14., оскільки замитнення вантажу було здійснено 05.12.14. що підтверджується штемпелем Київської регіональної митниці від 05.12.14. на CMR А№ 431561 відповідно до Заявки № 3-000019592 та CMR А№ 431554 відповідно до Заявки № 3-000019592.

В строк відповідач оплати не здійснив.

13.02.15. відповідачем було надано гарантійний лист вих. № 08/02-15 про сплату заборгованості до 05.03.15. та проведена часткова оплата в сумі 40 000,00 грн. (платіжне доручення № 5 від 15.01.15. на суму 30 000,00 грн., платіжне доручення № 17 від 28.01.15. на суму 10 000,00 грн.).

Залишок боргу становив 86 000,00 грн.

Далі, відповідачем позивачу було сплачено в погашення заборгованості 86 000,00 грн., а саме: 10 000,00 грн. 17.07.15., 20 000,00 грн. 24.07.15. та 26 000,00 грн. 06.08.15.

В зв’язку з тим, що відповідачем несвоєчасно оплачувались надані позивачем послуги транспортного-експедирування, позивач нарахував 3% річних, пеню, збитки від інфляції та штраф і звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з’ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов’язань та обов’язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як зазначалося вище, відповідач порушив строки оплати, встановлені Договором.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п. 6.13 та п. 6.14 Договору сторони погодили наступне.

За порушення строків оплати виконаних транспортно-експедиційних послуг, Замовник оплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримання оплати платежу.

За порушення строків оплати виконаних транспортно-експедиційних послуг, Замовник оплачує експедитору штраф в розмірі 20% від суми заборгованості.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, та здійснено перерахунок пені і штрафу, внаслідок чого встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 23 760,10 грн. – пені, 17 200,00 грн. – штрафу, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 28 806,00 грн. – збитків від інфляції, 1 552,61 грн. – 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду розмір збитків від інфляції становить 28 806,00 грн., розмір 3% річних становить 1 552,61 грн., що відповідає наданому позивачем розрахунку, внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртанс-Ремонт» (03164, м. Київ, вул. Булаховського, 30-А; ідентифікаційний код 38365232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ-Групп» (52071, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, б. 1; ідентифікаційний код 37865529) 28 806 (двадцять вісім тисяч вісімсот шість) грн. 00 коп. – збитків від інфляції, 1 552 (одну тисячу п’ятсот п’ятдесят дві) грн. 61 коп. – 3% річних, 23 760 (двадцять три тисячі сімсот шістдесят) грн. 10 коп. – пені, 17 200 (сімнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. – штрафу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. – судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.09.15.

Суддя Т.М. Ващенко