Ухвала суду № 5045838, 29.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня   2009 року    м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Семененка Я.В.

судді - Проценко О.А., Кожана М.П.

при секретарі - Дегтярьові Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

на постанову  господарського суду Кіровоградської області від 12 червня 2008 року у справі №6/184 за позовом Підприємства Кіровоградської виправної колонії №6 управління державного департаменту України по виконанню покарань в Кіровоградській області до Державної податкової інспекції у м.Кіровограді про визнання нечинним рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Підприємство Кіровоградської виправної колонії №6 управління державного департаменту України по виконанню покарань в Кіровоградській області звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень (т.2 а.с.113) просило:

- визнати нечинним прийняте відповідачем рішення про застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій №0000102360/0 від 27.01.2006 року в розмірі 195949,17 грн.;

- визнати нечинним прийняте відповідачем рішення про застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій №0000102360/1 від 19.04.2006 року в розмірі 195949,17 грн.;

- визнати нечинним прийняте відповідачем рішення про застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій №0000102360/3 від 07.06.2006 року в розмірі 195949,17 грн.

Вказані рішення прийняті на підставі Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Позов обґрунтований тим, що штрафні (фінансові) санкції є видом адміністративно-господарських санкцій, які можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Оскільки рішення про застосування штрафних санкцій прийнято відповідачем 27.01.06р., то граничний термін можливого вчинення правопорушення, за яке до позивача підлягали б застосуванню штрафні санкції, є 27 січня 2005 р., у зв'язку з чим застосування штрафних санкцій за більш пізніші періоди є неправомірним.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 12 червня 2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Державна податкова інспекція у м.Кіровограді подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При обґрунтуванні апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що перевіркою дотримання порядку ведення касових операцій у національній валюті встановлено, що відповідно до даних касової книги, прибуткових і видаткових касових ордерів, відомостей виплати обсягу заробітної плати з готівкової виручки від реалізації продукції при наявності податкового боргу за період заробітної плати з готівкової виручки від реалізації продукції при наявності податкового боргу за період перевірки склав 222364,18 грн. Вказує, що позивачем порушено вимоги п.2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 року №72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2002р. за №237/5428. Крім цього, ДПІ зазначала, що до спірних правовідносин повинні бути застосовані строки позовної давності, які визначено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не ст..250 ГК України, як про це зазначив суд першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у м. Кіровограді проведено комплексну планову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2003р. по 30.09.2005р.

За результатами перевірки складено акт 3/23-00/08680253 від 17.01.2006 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.2.12 Положення про проведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 19.02.20001р. №72. Такий висновок ДПІ зроблено у зв'язку зі здійсненням виплати заробітної плати у сумі 222364,18грн. з готівкової виручки від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг при наявності податкового боргу.

На підставі складеного акту ДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.04.2006р. №0000102360/1 в сумі 222364,00грн.

За результатами оскарження прийнятого рішення скарги позивача залишені без задоволення, а рішення ДПІ без змін, у зв'язку з чим:

ДПІ у м.Кіровограді рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000102360/1 від 19.04.2006р. застосувала до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 222364/00 грн.

ДПІ у м.Кіровограді рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000102360/3 від 07.06.2006р. застосувало до позивача штрафні (фінансові)санкції в сумі 222364,00 грн.

Згідно з додатком №5 до Акту перевірки рішення про застосування штрафних санкцій прийнято за період липень 2003 року - 13.02.2005р.

За результатами перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм матеріального права, які регулюють підстави та порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення у сфері обігу готівки.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи уточненні позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що застосовані відповідачем штрафні (фінансові) санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями, строк застосування яких, визначено ст..250 ГК України. У зв'язку з тим, що відповідачем застосовано штрафні (фінансові) санкції поза межами строків, які визначено ст..250 ГК України, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст..238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Конституції України Укази Президента України є обов'язковими для виконання на території України. Передбачений Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" штраф повністю підпадає під визначення санкції, закріплене ст. 241 ГК України, а саме є заходом майнового характеру, спрямований на припинення порушення суб'єкта господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності, а відтак, за своєю правовою природою штрафні санкції, які визначено названим Указом Президента, є адміністративно-господарськими санкціями.

 Адміністративно-господарські санкції, як визначено у ст. 250 ГК України, можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що порушення, які мали місце з боку позивача, допущені в період з липня 2003 року по 13.02.2005 року (додаток №5 до Акту перевірки т.1 а.с.21), а рішення про застосування штрафних санкцій прийнято 27.01.2006 року.

З урахуванням ст..250 ГК України, обґрунтованим та правомірним є застосування до позивача штрафних санкцій за період з 01.02.2005р. по 13.02.2005р.

Сума штрафних санкцій до 01.02.2005р. становить 195949,17грн., тобто розмір штрафних санкцій, в частині яких позивач просив суд скасувати оскаржені рішення ДПІ.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги ст..250 ГК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про визнання нечинними оскаржених рішень відповідача в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 195949,17грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді залишити без задоволення, а постанову господарського суду Кіровоградської області від 12 червня 2008 року по справі №6/184 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 06.10.2009р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Судді: О.А. Проценко

М.П. Кожан