Рішення № 50447671, 14.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.09.2015 Справа № 905/963/15

Суддя господарського суду Донецької області Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Предко А.В., розглянувши матеріали за позовом – Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» м. Нікополь Дніпропетровська область до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча» м.Маріуполь про стягнення 85 298,73грн.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 76159,58грн. пені за прострочку оплати отриманого товару в 10 днів (з 25.10.2014р. по 03.11.2014р.) відповідно до умов п.7.6 договору № 141507/1306429 від 30.12.2013р. і 3% річних в сумі 9139,15грн. відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилається на договір № 141507/1306429 від 30.12.2013року, за яким відповідачу поставлений товар на умовах оплати в строки визначені п.3.4 договору, а саме: протягом 30-ти банківських днів від дати поставки товару. Порушивши цей строк, відповідач зобов’язався сплатити його пеню відповідно до п.7.6 договору і відповідно до ст.. 625 ЦК зобов’язаний на вимогу кредитора сплатити 3% річних за весь час прострочення.

Відповідач надіслав до господарського суду 31.07.2015р. № 09/60 клопотання про зменшення розміру пені на 80% у зв’язку з наступним: ним виконанні в повному обсязі грошові зобов»язання щодо оплати відвантаженого товару на суму 11 119298,28грн., але з порушенням строку. Позивач не поніс ніяких збитків від прострочки оплати поставленого товару в десять днів. Відповідач, не заважаючи на об’єктивні фактори, не зупинив виробничий процес, зберіг робочі місця, своєчасно сплачує податки та збори до Державного бюджету. Через бойові дії був пошкоджена магістраль газопроводу, в результаті чого м.Маріуполь залишився без газопостачання на дві доби. Відповідача було позбавлено права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень2015року.

31.07.2015р. клопотанням № 09/60/1 відповідач просить суд відстрочити виконання рішення на 4 місяця у зв’язку з зростанням ВВП в порівнянні з попередніми роками, зниження валового внутрішнього продукту, можливості отримати бюджетного відшкодування, а за цим і виконати рішення належним чином впродовж строку відстрочки.

У визначений строк в судове засідання представники сторін не явилися, про час і місце були належним чином повідомленні. Господарський суд вправі вирішити спір без участі представників сторін в термін, визначений ст.69 Господарського процесуального кодексу України за достатністю документів у справі.

Перевіряючи надані позивачем документи, якими він обґрунтовує позовні вимоги, встановивши фактичні обставини та їх повноту, надавши юридичну оцінку цим обставинам, оцінивши підстави, якими обґрунтовуються клопотання відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного спору є стягнення неустойки за несвоєчасну оплату продукції і нарахування 3% річних за прострочку виконання грошових зобов’язань. Підставою позову є невиконання відповідачем умов договору і застосування ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України (далі – ГК України) виконання господарського зобов’язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України. Отже, суб’єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов’язань установленням окремого виду відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З тексту позову і встановленого факту господарським судом, вбачається, що сторонами укладений договір поставки № 141507/10306429 від 30 грудня 2013року, за яким позивачем поставлена продукція (феросилікомарганець МнС17) у вересні 2014року відповідно до специфікацій №№ 7-10, що підтверджено залізничними накладними, які є в матеріалах справи і досліджені судом.

За вимогами п.3.4 договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в термін 30 банківських днів з дати поставки товару.

Пункт 3.8 договору, який стосується умов оплати, змінений сторонами додатковою угодою № 1/1401710 від 28.02.2014р. викладений в наступній редакції: «Постачальник факсимільним чи/або електронним зв’язком передає покупцю в термін 3-х робочих днів з дати поставки рахунок на відвантажених товар, з наступною передачею оригіналів в термін 7(семи) календарних днів з дати поставки товару і за наявністю підписаної обома сторонами специфікації, наступні документи: рахунок постачальника; копію залізничної квитанції чи/або накладної на відпуск товару; сертифікат якості; податкову накладну; сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках). Постачальник зобов»язаний представляти оригінал податкової накладної, оформленої у відповідності з вимогами Порядку її заповнення, на суму податкових зобов’язань в момент їх виникнення, але не пізніше 7-го числа місяця, наступного за періодом, на який приходиться дата виникнення таких зобов’язань Датою надання документів вважається дата поштового штемпеля відправки на конверті. У випадку доставки документів кур’єрською поштою, датою надання документів вважається дата, вказана в накладній про приймання документів. Додаткова угода вступає в закону дію з 01.07.2014року.

Таким чином датою оплати визначено 30 банківських днів з дати поставки і в термін 3-х робочих днів з дати поставки виставляється рахунок постачальником для оплати.

Часткова оплата відповідачем отриманого товару підтверджує отримання відповідачем рахунків. З довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що призначенням платежів за отриману продукцію відповідачем були саме виставленні позивачем рахунки. Із тексту залізничних накладних вбачається, що 13.09.2014року відповідач отримав продукцію і виставлений для оплати рахунок № 195636 від 13.09.2014р., який повинен був оплачений в термін 30 банківських днів з дати поставки товару, тобто до 24.10.2014р.

Підтверджено факт оплати цього рахунку 04.11.2014р. платіжним дорученням № 61414. Факт прострочення оплати складає 10 днів.

За загальними правилами ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вид відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання за договором сторони передбачили в розділі 7 договору.

Так, відповідно до пункту 7.6 договору за порушення покупцем термінів оплати товару, він сплачує продавцеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у відповідному періоді за кожний день прострочення оплати.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань".

Оскільки рахунок № 195636 від 13.09.2014р. на суму 11 119 298,28грн. повинен був сплачений до 24.10.2014р., з наступного дня починає діяти відповідальність за прострочку оплати.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що сторонами договором передбачені: а) строк виконання грошового зобов’язання; б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов’язання; в) розмір пені, а також доведено факт прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені в повному обсязі, в розмірі 76159,58грн., так як нарахований розмір пені у відповідності з діючим законодавством.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення суми нарахованої пені, господарський суд виходить з наступного:

У статті 233 ГК України закріплено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ??ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 3 ст.551 ГК України розмір неустойки може бути зменшений, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила збитків, господарський суд об'єктивно оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Так суд бере до уваги той факт, що прострочення мало місце 10 календарних (а не банківських) днів, що призвело до збитків позивача, які недоведені ним. Приймається до уваги й той факт, що відповідач виконав свої зобов’язання у повному обсязі, незважаючи на негативний вплив політичного стану в Україні, зокрема, наслідки АТО, що привело до негативного фінансового стану підприємства, зокрема, до несвоєчасного виконання грошового зобов’язання.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги практику застосування права суду на зменшення розміру санкцій викладену в постановах Вищого господарського суду році від 28.02.2013 року у справах №№16/5005/8055/2012, 11/5025/641/12. Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів господарський суд дійшов висновку про необхідність використання права суду, наданого п.3ст.83 Господарського процесуального кодексу України за яким зменшу розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання на 50 %.

Несвоєчасне виконання грошового зобов’язання явилося підставою для нарахування позивачем 3% річних з посиланням на норми ст.625 Цивільного Кодексу України в сумі 9139,15грн. за період з 25.10 2014р. по 03.11.2014р.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного: ст.625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити, зокрема, три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, господарський суд, провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних за прострочення оплати за період з 25.10.2014р. по 03.11.2014р. в повному розмірі - 9139,15грн.

Розглядаючи клопотання відповідача стосовно застосування судом п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України щодо відстрочки виконання рішення на 4 місяця, господарський суд виходить з наступного:

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Господарський суд враховує підставу, на яку відповідач посилається, зокрема, на те, що за цей час він мусить отримати бюджетне відшкодування для виконання зобов’язань, а також просить суд врахувати надзвичайні обставини, які унеможливлюють одразу виконати рішення суду, одним з яких являється віднесення міста Маріуполь, в якому знаходиться підприємство, до переліку пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання.

Приймаючи до уваги обставини справи, надзвичайні обставини, що ускладнюють виконання рішення, господарський суд на підставі п.6ст.83 ГПК України, задовольняє клопотання про відстрочку виконання рішення на 4 місяця.

Оскільки позов виник з вини відповідача, на нього покладаються судові витрати в розмірі, сплаченому позивачем за судовий збір.

На підставі ст.ст. 193, 530, 610, 612, 629, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 199, 216, 551 Господарського кодексу України, ст. ст.47, 49, 82,84, п.3, п.6 ст.83, ст.85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі. Зменшити суму нарахованої пені на 50%.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат

ім.Ілліча», ЄДРПОУ 00191129, м.Маріуполь Донецька область, вул.Левченка, 1 на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», ЄДРПОУ 00186520, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, 310 пеню в сумі 38079,79грн., 9139,15грн. 3%річних, 1827,00грн. судових витрат.

Відстрочити виконання рішення на 4 (чотири) місяця, починаючи з дня вступу в законну дію рішення господарського суду.

Суддя С.Ю. Гринько