Рішення № 50438250, 10.09.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 вересня 2015 р. Справа № 925/1085/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Автомагістраль", с.Синяк Вишгородського району Київської області

до: Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор", м.Вінниця

про стягнення 2 910 495,58 грн за договором субпідряду № 28 від 30.08.2012 р.

За участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.

За участю представників:

позивача: Корзаченко Володимир Миколайович, довіреність б/н від 23.04.2015 р., посвідчення адвоката від 02.11.2010 р.

відповідача: Залізняк Іван Іванович, довіреність № 32/15 від 01.09.2015 р., паспорт серії ОМ №929375 виданий Броварським РВ ГУ МВС України у Київській області.

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Автомагістраль" звернулось з позовом до господарського суду Черкаської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" 2 910 495 грн 58 коп. заборгованості за договором субпідряду № 28 від 30.08.2012 р., з яких 151 238 грн 47 коп. - 3 % річних та 2 759 257 грн 11 коп. - інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.07.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 925/1085/15 та призначено до розгляду на 14.07.2015 р.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.07.2015 р. матеріали господарської справи № 925/1085/15 у відповідності до приписів ст.ст. 15, 17 ГПК України надіслано за територіальною підсудністю до господарського суду Вінницької області, оскільки відповідач зареєстрований в м.Вінниці.

21.07.2015 р. вказані матеріали надійшло до господарського суду Вінницької області та за результатами авторозподілу були спрямовані на розгляд судді Банаську О.О.

Ухвалою від 22.07.2015 р. справу № 925/1085/15 було прийнято до провадження новим складом суду та призначено у ній судове засідання на 10.09.2015 р.

10.09.2015 р. до суду надійшов відзив відповідача в якому останній просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на помилковість розрахунків позивача, які проведені ним без урахування часткового погашення боргу в сумі 299 534,40 грн та накладення арешту в рамках виконавчого провадження в межах 3 393 691,13 грн, що свідчить про зменшення суми заборгованості позивача перед відповідачем.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

30.08.2012 р. між Приватним підприємством "Автомагістраль" та Відкритим акціонерним товариством "Уманьавтодор", яке в подальшому перетворено у Публічне акціонерне товариство "Уманьавтодор" укладено договір субпідряду № 28 на виконання робіт з будівництва автомобільної дороги від вулиці Генерала Наумова (житловий масив Ново-Біличі, м. Київ) до житлового масиву Романівка (м. Ірпінь), що суміщається з автомобільною дорогою загального користування Р-30 Під'їзд до м.Ірпеня (залишки робіт та додаткові роботи) (а.с.24-29, т.1).

Відповідно до п. 1.1 договору № 28 позивач, за договором субпідрядник, зобов'язується до грудня 2013 р. виконати роботи з будівництва автомобільної дороги від вулиці Генерала Наумова (житловий масив Ново-Біличі, м. Київ) до житлового масиву Романівка (м.Ірпінь), що суміщається з автомобільною дорогою загального користування Р-30 Під'їзд до м. Ірпеня (залишки робіт та додаткові роботи), а відповідач, за договором підрядник, - прийняти і оплатити такі роботи.

Також до договору № 28 позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди № 1 від 02.01.2013 р. та № 2 від 04.01.2013 р. (а.с.30-31, т.1).

На виконання вказаного Договору позивачем виконано відповідні роботи, що підтверджується складеними останнім актами приймання виконаних будівельних робіт типова форма № КБ-2в за грудень 2012 р.: на суму 65 296,80 грн, на суму 4 254 319,20 грн, на суму 234 237,60 грн та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати примірна форма № КБ-3 за грудень 2012 р.

Згідно із п.п. 4.1, 4.2 Договору розрахунки проводяться після підписання сторонами акту прийняття виконаних підрядних робіт (ф. Кб-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3), які складаються позивачем і подаються для підписання відповідачу; прийняття актів обсягів робіт відповідачем буде здійснюватись в межах доведеного ліміту на поточний період; відповідач здійснює щомісячні та проміжні платежі за виконані роботи на підставі документів, визначених п. 4.1, підписаних повноваженими представниками сторін в межах надходження коштів від замовника.

Відповідно до п. 6.1.2 Договору відповідач зобов'язаний приймати виконані роботи згідно із актом прийняття виконаних підрядних робіт (ф. Кб-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3), підписаних позивачем.

Позивач у листі від 24.12.2012 р. № 616 просив відповідача прийняти акти виконаних робіт (ф. Кб-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3) на загальну суму 4 752 723,60 грн., або, в разі неприйняття, надати мотивовану відповідь; перевірити акти виконаних робіт протягом 5-ти днів та надати відповідь, інакше позивач залишає за собою право вважати, що ці акти прийняті.

У відповіді на зазначений лист позивача, відповідач у листі № 5678 від 28.12.2012 р. повідомив, що не має можливості підписати надіслані акти виконаних робіт, у зв'язку із відсутністю фінансування по об'єкту будівництва.

Також повідомлено про те, що у разі відновлення фінансування, акти виконаних робіт всіх учасників виробництва будуть прийняті відповідачем та здані замовнику.

Суд приймає до уваги те, що обставини відносно укладення між сторонами договору субпідряду № 28 від 30.08.2012 р., його виконання (виконання робіт, підписання актів тощо), наявності боргу відповідача встановлено при розгляді господарської справи № 925/769/14 господарським судом Черкаської області (рішення від 21.07.2014 р.) та Київським апеляційним господарським судом (постанова від 05.11.2014 р.) за позовом Приватного підприємства "Автомагістраль"до Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" про стягнення 5 207 300,39 грн, а тому не потребують доказування силу приписів ч.3 ст.35 ГПК України (а.с.15-21, т.1).

Із змісту вказаних судових рішень, окрім вказаного вище слідує, що позивач посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 28 посилається на утворення в останнього заборгованості перед позивачем на суму у розмірі 4 553 853,60 грн в зв'язку з чим ним подано до господарського суду Черкаської області позовну заяву про стягнення з відповідача суми основної грошової заборгованості за виконані роботи у розмірі 4 553 853,60 грн, пені у розмірі 333 990,85 грн за період з 01.02.2013 р. по 01.08.2013 р., трьох процентів річних у розмірі 169 178,77 грн за період з 01.02.2013 р. по 28.04.2014 р., інфляційних втрат у розмірі 150 277,17 грн за період з 01.02.2013 р. по 31.03.2014 р.; витрат зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.07.2014 р. у справі № 925/769/14 позов задоволено повністю - стягнуто з відповідача на користь позивача 4 553 853,60 грн основної заборгованості, 169 178,77 грн 3 % річних, 150 277,17 грн інфляційних, 333 990,85 грн пені, в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору 73 080,00 грн.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку Київський апеляційний господарський суд погодився із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідач мав оплатити виконані позивачем роботи протягом січня 2013 р., а з 01.02.2013 р. відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором № 28.

При цьому суд апеляційної інстанції, із врахуванням п. 4.6 договору № 28 відповідно до якої сторони погодили умову про те, що при взаєморозрахунках за виконані роботи, вартість наданих відповідачем послуг утримується щомісячно з вартості виконаних позивачем робіт у розмірі 1 %, не погодився із висновком господарського суду першої інстанції про існування у відповідача заборгованості перед позивачем на суму у розмірі 4 553 853,60 грн, оскільки, враховуючи вказаний вище пункт 4.6 Договору, правильною та підтвердженою матеріалами справи є сума заборгованості у розмірі 4 508 315,06 грн.

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" задоволено частково, рішення господарського суду Черкаської області від 21.07.2014 р. у справі № 925/769/14 скасовано частково і прийнято нове рішення про часткове задоволення позову із проведенням власного розрахунку пені, 3 % річних, інфляційних втрат - стягнуто з з відповідача на користь позивача 4 508 315,06 грн основної заборгованості, 330 650,95 грн пені, 148 774,40 грн інфляційних втрат, 167 486,99 грн 3 % річних, 72 349,20 грн судового збору, а в решті позову відмовлено.

Рішення у справі № 925/769/14 до суду касаційної інстанції не оскаржувалось, що не заперечується сторонами.

Із наявних у справі доказів слідує, що на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 925/769/14 18.11.2014 р. видано відповідний наказ (а.с.22, т.1).

Судом встановлено, що відповідачем 03.04.2015 р. проведено часткове погашення заборгованості за вказаним вище договором, яка визначена судовим рішенням у справі № 925/769/14 на суму 299 534, 40 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою в якій в графі "Призначення платежу" вказано "за вик.підряд.робіт, по рах.№17 від 02.04.15р, зг.дог № 28 від 30.08.12р та Пост.Київськ.апеляц.суду від 05.11.14р. по справі № 925/769/14"(а.с.23, т.1).

Доказів погашення заборгованості в більшій сумі сторонами не надано.

Також судом встановлено, що 01.07.2015 р. позивачем надіслано на адресу відповідача заяву про зарахування зустрічних вимог на суму 1 534 351,07 грн.

Після подання вказаної заяви позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області із заявою від 09.07.2015 р. № 531 про відкриття виконавчого провадження в якому посилаючись на погашення боргу відповідачем 03.04.2015 р. на суму 299 534,40 грн та проведення зарахування зустрічних однорідних вимог 01.07.2015 р. на суму 1 534 351,07 грн. просив прийняти до виконання наказ господарського суду Черкаської області від 18.11.2014 р. № 925/769/14 та здійснити заходи щодо виконання вказаного вище наказу на залишок заборгованості в сумі 3 393 691,13 грн.

Постановою від 13.07.2015 р. відрито виконавче провадження з виконання наказу наказ господарського суду Черкаської області від 18.11.2014 р. № 925/769/14 в рамках якого постановою від 13.08.2015 р. накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника у межах суми 3 393 691,13 грн.

Із позовної заяви поданої у даній справі слідує, що посилаючись на порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором 28 від 30.08.2012 р. позивачем згідно позовної заяви та розрахунку доданого до неї нараховано до стягнення з відповідача за прострочення сплати боргу в сумі 4 508 315,06 грн - 151 238,47 грн - 3% річних за період з 29.04.2014 р. по 15.06.2015 р. та 2 759 257,11 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2014 р. по 31.05.2015 р.

З врахуванням встановлених обставин суд надаючи оцінку доводам позивача в сукупності із аналізом фактичних обставин спору дійшов наступних висновків щодо заявленого позову.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини, інші юридичні факти, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору № 28 від 30.08.2012 р. суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, з договору будівельного підряду, регулювання яких здійснюється главою 61 "Підряд" § 3 "Будівельний підряд", ст.ст.875-886 ЦК України.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи; у цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Непроведення оплати відповідачем за виконані роботи за договором № 28 від 30.08.2012 р. стало підставою для задоволення позовних вимог позивача по справі № 925/769/14 про стягнення грошових коштів за неналежне виконання зобов'язання за вказаним договором.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вказувалось вище, факт порушення виконання зобов'язання за договором № 28 від 30.08.2012 р. відповідачем вже встановлено під час розгляду господарським судом Черкаської області справи № 925/769/14 та відображено в рішенні від 21.07.2014 р. та постанові Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 р., що в силу положень ч.2 ст.35 ГПК України, являється преюдиційним фактом та не потребує доведення під час розгляду даної справи.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Вказана правова позиція відображена в постановах Верховного Суду України від 14.11.2011 р. у справі № 3-116гс11, від 23.01.2012 р. у справі № 3-142гс11, які в силу приписів ст.11128 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Аналогічна позиція висвітлена також в п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" в якій зазначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Розглядаючи вимоги позивача суд врахував приписи ст.257 ЦК України відповідно до якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Станом на день розгляду справи в суді в матеріалах справи № 925/1085/15 відсутні докази того, що відповідач здійснив погашення суми боргу визначене постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 р. про що вказувалось вище.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства.

Здійснивши перевірку правильності нарахування зазначених сум за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора судом виявлено помилки, які полягають у невірному визначенні позивачем кінцевих сум за вказаними вимогами.

Так із долученого до матеріалів справи розрахунку 3 % річних вбачається, що в останньому невірно визначена кінцева дата закінчення періоду прострочення боржника, оскільки п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином вірним являється розрахунок, який не включає дату сплати заборгованості відповідачем 03.04.2015 р. на суму заборгованості в розмірі 4 508 315,06 грн, а саме з 29.04.2014 р. по 02.04.2015 р. - сума боргу 4 508 315,06 грн - 3 % річних - 125 615,24 грн, а з 03.04.2015 р. по 15.06.2015 р. - сума боргу 4 208 780,66 грн (з врахуванням часткового погашення боргу в розмірі 299 534,40 грн) - 3 % річних - 25 598,61 грн.

При перерахунку інфляційних втрат судом отримано більшу значення ніж вказано в розрахунку позивача, а саме в періоді з 01.04.2014 р. по 31.03.2015 р. сума інфляційних втрат отримана судом становить 2 064 949,16 грн в той час, як відповідач позивачем у розрахунку вказано 2 064 808,30 грн, а в періоді з 01.04.2015 р. по 31.05.2015 р. судом отримано 694 785,51 грн, в той час як позивачем заявлено 694 448,81 грн.

За відсутності заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині інфляційних втрат підлягають задоволенню у вказаному позивачем розмірі.

Разом з тим в зв'язку з допущеними помилками при розрахунку 3 % річних вказаними вище в стягненні 24,62 грн 3 % річних слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали судувідповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення відповідача наведені у його відзиві оцінюються судом критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обгрунтованості заявленого позову.

Так посилання відповідача на те, що позивачем у розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат не враховано часткового погашення на суму 299 534,40 грн проведеного 03.04.2015 р. являється повністю хибним, оскільки наданий позивачем розрахунок відображає вказаний факт (а.с.10, т.1).

Посилання відповідача на те, що у виконавчому провадженні накладено арешт на суму, яка значно менша ніж та, яку вказав позивач у якості простроченої у своєму розрахунку не свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки пояснюється проведенням часткового погашення боргу відповідачем на суму 299 534,40 грн та поданням позивачем 01.07.2015 р. заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 534 351,07 грн про що вказувалось вище.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні 3 % річних.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При прийнятті рішення судом враховано п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 00,01 грн надмірно сплаченого судового збору виходячи з того, що ціна позову становить 2 910 495,58 грн, розмір сплаченого судового збору повинен становити 58 209,91 грн., тоді як сплачено 58 209,92 грн (платіжне доручення № 1726 від 22.06.2015 р.).

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України. Поданий заявником (скаржником) платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, при цьому повертається заявнику (скаржнику), а до матеріалів справи приєднується копія цього документа, яка виготовляється та засвідчується в порядку, передбаченому абзацом другим підпункту 2.5.13 пункту 2.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28; про заміну зазначеного документа копією здійснюється відповідна відмітка в описі справи (абзац четвертий того ж підпункту названої Інструкції).

10.09.2015 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор", вул.600 річчя 17, м.Вінниця, 21021 (ідентифікаційний код-14196857) на користь Приватного підприємства "Автомагістраль", вул.Леніна, 68, с.Синяк, Вишгородський район, Київська область, 07351 (ідентифікаційний код-31481658) - 151 213 грн 85 коп. - 3 % річних, 2 759 257 грн 11 коп. - інфляційних втрат, 58 209 грн 42 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

3. В стягненні 24 грн 62 коп. 3 % річних відмовити.

4. Повернути Приватному підприємству "Автомагістраль", вул.Леніна, 68, с.Синяк, Вишгородський район, Київська область, 07351 (ідентифікаційний код-31481658) судовий збір в розмірі 00 грн 01 коп., сплачений платіжним дорученням № 1726 від 22.06.2015 р.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 вересня 2015 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.