Рішення № 50431357, 21.07.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 608/783/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Яковець Н.В. Провадження № 22-ц/789/931/15 Доповідач - Демкович Ю.Й.Категорія -

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 р.

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Демковича Ю.Й.

суддів - Хома М. В., Загорський О. О.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю позивача та його представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

на рішення Чортківського районного суду від 28 травня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_1

до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Чортківського відділення приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» /надалі Товариство/

про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся із вимогами до Товариства про стягнення із відповідача на його користь 8486,78 грн. пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування, 11511,01 грн. інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору.

Посилався на те, що 20.08.11 о 00.30 год. на ділянці (дороги «Тернопіль- Скалат - Гусятин - Жванець» водій автомобіля «MERSEDES BENZ Sprіnter 313» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 виїхав на смугу зустрічного руху, чим порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ -21115 д.р.н. ВО 2311 АС під керуванням ОСОБА_3

У результаті ДТП йому, як власнику автомобіля ВАЗ -21115, завдано матеріальні збитки, розмір яких становить 46792,71 грн.

Згідно із договором обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10.01.11 /надалі «Договір»/ на момент скоєння ДТП відповідачем була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 й обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, визначений у розмірі 50000,00 грн.

11.12.13 вироком Чортківського районного суду ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та засуджено.

Оскільки страховиком вирок отримано 08.01.14, тому у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» /надалі «Закон»/ страховик протягом одного місяця з дня його отримання повинен був виплатити страхове відшкодування. Проте, останнє сплачене позивачу лише після 25.12.14.

За неналежне виконання відповідачем своїх обовязків за Договором просив стягнути з страховика пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виплати за період із 08.02.14 по 25.12.14, що складає 8486,78 грн. та інфляційні втрати за період з 08.02.14 по 25.12.14 в сумі 11511,01 грн.

Рішенням Чортківського районного суду від 28.05.15 позов задоволено, стягнуто із Товариства на користь ОСОБА_1 8486,78 грн. пені, 11511,01 грн. інфляційних втрат та 243,60 грн. судових витрат.

Із апеляційною скаргою звернулося Товариство, вважаючи, що рішення поставлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог позивача.

Порушення вбачає в тому, що суд неповно зясував обставини справи, що мають значення для вірного вирішення спору, а саме: не взято до уваги того факту, що позивач повідомив лише про факт ДТП, а заяви про виплату страхового відшкодування не подавав.

Зазначає, що судом проігноровано той факт, що Товариством перераховано позивачу 50000,00 грн., а відтак доводи позивача, з яким погодився суд першої інстанції, є безпідставними.

На думку апелянта, суд невірно застосував до даного спору п. 5 ч.1 ст. 268 ЦК України, тим самим проігнорував застосування строку позовної давності, про що неодноразово наголошував відповідач. Указує, що не враховано того, що позивач у розумінні Закону не є страхувальником чи застрахованою особою, а його статус визнано поняттям потерпілий, через що незаконно відмовив у застосуванні строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

У судовому засіданні позивач та його представник заперечили щодо задоволення скарги.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що оспорюване рішення слід замінити з огляду на наступне.

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач неналежно виконав свої зобовязання по виплаті страхового відшкодування у відповідності із Договором, прострочивши термін платежу, а тому в якості відповідальності стягнув пеню та інфляційні втрати позивача у відповідності до вимог Закону та ч. 2 ст. 625 ЦК України за період із з 08.02.14 по 25.12.14.

Із таким висновком колегія суддів погоджується частково з огляду на наступне.

Судом установлено, що внаслідок ДТП, яка сталася 20.08.11 об 00.30 год. у населеному пункті Пробіжна-Товстеньке на ділянці автодороги «Тернопіль-Скалат-Гусятин-Жванець» за участю автомобілів «MERSEDES BENZ Sprinter 313» д.р.н. ВО 6535 АІ під керуванням ОСОБА_2 та ВАЗ -21115 д.р.н. ВО 2311 АС під керуванням ОСОБА_3 транспортному засобу позивача спричинено шкоду, розмір якої становить 46792,71 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за договором обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1956746 від 10.01.11.

26.09.11 ОСОБА_1 повідомив Товариство про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Вироком Чортківського районного суду від 11.12.13 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Відповідачем вирок отримано 08.01.14.

Страхове відшкодування виплачене позивачу після 25.12.14.

Суд першої інстанції виходив із того, що страховик у відповідності до ст. 37 Закону повинен був протягом одного місяця з дня отримання визначених у ст. 35 Закону документів виплатити кошти, й оскільки цього не здійснив, тому обраховував період заборгованості із 08.02.14, що є невірним та не відповідає фактичним обставинам справи.

Окрім цього, судом застосовано Закон у редакції, яка на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами не була чинною.

Оскільки із заявою-повідомленням про настання страхового випадку позивач звернувся 26.09.11, тому слід застосовувати закон, який діяв у відповідній редакції на момент звернення.

У редакції Закону від 19.09.11 стаття 37 регламентувала відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Порядок виплати визначено ст. 36 Закону, й у відповідності до ч. 36.1. вказаної статті страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом.

Згідно із ч. 36.2. вказаної статті Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Однак судом першої інстанції не враховано вимог даної частини Закону, а саме: що якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Аналізуючи матеріали справи судова колегія встановила, що згаданим вироком Чортківського районного суду від 11.12.13 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України й призначено йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на три роки.

Серед іншого стягнуто солідарно із засудженого та АТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивача 72717,71 грн. матеріальної шкоди й із АТ «Українська пожежно-страхова компанія» 5000,00 грн. моральної шкоди.

Указаний вирок переглядався апеляційною інстанцією й ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 14.04.14 він скасований в частині вирішення цивільних позовів про стягнення з ОСОБА_2, ВАТ НАСК «Оранта» та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в користь потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 моральної та матеріальної шкоди, витрат за надання правової допомоги, а справа в цій частині направлена до суду першої інстанції на новий розгляд для вирішення в порядку цивільного судочинства.

Тобто, вирок в частині засудження ОСОБА_2 набрав законної сили з моменту постановлення даної ухвали 14.04.14.

У свою чергу, рішенням Чортківського районного суду від 03.07.14 вирішено згадані цивільні позови й щодо вимог ОСОБА_1 стягнуто із відповідача в користь останнього 50000,00 грн. матеріальної шкоди.

Указане рішення переглядалося апеляційною інстанцією й рішенням судової колегії апеляційного суду Тернопільської області від 02.09.14 в частині стягнення цієї шкоди воно залишене без змін.

Тобто, у силу ст. 223 ЦПК України рішення Чортківського районного суду від 03.07.14 набрало законної сили 02.09.14.

Із огляду на встановлені обставини та вимоги ст. 36 Закону строк для сплати страхового відшкодування слід рахувати із зазначеної дати з додаванням пятнадцятиденного терміну для прийняття відповідачем рішення про виплату або ж відмову у виплаті.

Прострочення платежу в даному випадку починається із 18.09.14, а не як визначив позивач 08.02.14.

Законом передбачено відповідальність страховика за несвоєчасну виплату страхового відшкодування потерпілому й за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (ч. 36.5. ст. 36 Закону).

Суд першої інстанції при стягненні пені також послався на норму Закону, редакція якої не діяла.

Однак після внесення змін та доповнень до Закону його положення щодо пені, порядку її нарахування та ставок не змінилися, а тому слід змінити посилання, зроблені судом першої інстанції на норми закону, які не діяли, на норми, які слід було застосувати.

При обрахунку розміру пені судова колегія виходила із розміру заборгованості 46792,71 грн., періоду затримки виплати із 18.09.14 по 25.12.11 та розміру подвійної облікової ставки НБ України й він склав 3338,31 грн.

Тому, рішення в цій частині слід змінити, зменшивши суму стягнення пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування до 3338,31 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції вірно зробив висновок, що інфляційні нарахування у відповідності до зазначеної статті ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, й способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати.

Однак, вказані обрахунки слід здійснювати за період із 18.09.14 по 25.12.14, а не як зроблено судом першої інстанції із 08.02.14. по 25.12.14.

При розрахунку розміру інфляційних втрат враховувалося: розмір заборгованості 46792,71 грн., період затримки виплати із 18.09.14 по 25.12.11 та розмір інфляції за вказаний період, й він склав 3498,21 грн.

Тому рішення в цій частині слід змінити, зменшивши суму стягнення інфляційних втрат із 11511,01 грн. до 3498,21 грн.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо неподання позивачем заяви про відшкодування страхового відшкодування, оскільки останнім 26.09.11 подано заяву про настання ДТП й у подальшому питання стягнення та його розміру вирішувалося у судовому порядку, де він був визнаний потерпілим й на його користь стягнуто із апелянта страхові платежі у відповідності до Договору.

Також безпідставними є доводи апелянта про пропуск строків позовної давності, оскільки із даним позовом ОСОБА_1 звернувся 20.04.15, а право на стягнення пені та інфляційних втрат виникло починаючи із 18.09.14. У даному випадку строки не пропущені.

У решті рішення відповідає вимогам ЦПК України й підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, апеляційна інстанція не вбачає.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 316, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити частково.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 28 травня 2015 року змінити, зменшивши суму стягнення із приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування до 3338,31 грн. та інфляційних втрат до 3498,21 грн.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_7