Ухвала суду № 50414477, 09.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/4931/13-ц 09.09.2015 09.09.2015 09.09.2015

Провадження № 22ц-784/9/15 Суддя першої інстанції - Мельничук О.В.

Категорія 39 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 вересня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем - Горенко Ю.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 червня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третьої особи - приватного нотаріуса Первомайського міського нотаріального округу Суліми Валентини Федорівни про визнання угоди недійсною,

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною.

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер його батько ОСОБА_5, після смерті якого залишилося спадкове майно, що складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцями вказаного майна є він та його брат - ОСОБА_3 Однак, звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, йому стало відомо про наявність спадкового договору щодо вказаної квартири, укладеного за життя його батьком на користь відповідача.

Посилаючись на викладене, та на те, що батько на день вчинення угоди не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, просив суд визнати спадковий договір, укладений 6 травня 2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу, Сулімою В.Ф. недійсним та повернути сторони в первісний стан.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 червня 2014 року позов задоволено. Ухвалено визнати недійсним правочин - спадковий договір (на частку квартири), укладений 6 травня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Сулімою В.Ф. за №1008. Сторони приведено в первісний стан. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, що 6 травня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено спадковий договір (далі - Договір) на частку квартири, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Сулімою В.Ф., зареєстрованого в реєстрі за № 1008. За умовами вказаного договору, ОСОБА_5, володіючи на праві спільної часткової власності 1/2 часткою двокімнатної квартири АДРЕСА_1 передав вказану частку квартири після своєї смерті у власність ОСОБА_3 В свою чергу, сторони домовились про покладення на ОСОБА_3 обов'язків, передбачених п. 7 Договору (а.с.18).

Позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.4,5).

Після смерті ОСОБА_5 8 листопада 2013 року Першою Первомайською Державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа 422/2013 (а.с.139).

Зі змісту позовної вбачається, що як на підставу задоволення своїх вимог, позивач посилався на те, що ОСОБА_5 в момент укладення Договору в силу свого фізичного та психологічного стану не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

За положеннями ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За положеннями ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ч.1-3,5,6, ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

В роз'ясненнях, що містяться в пунктах 16 та 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 16 листопада 2009 року №9 передбачено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦК обов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

З довідки, виданої 23 вересня 2013 року Первомайською центральною міською багатопрофільною лікарнею, вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, був оглянутий лікарем-психіатром на дому 7 квітня 2011 року у зв'язку з неадекватною поведінкою. Встановлено діагноз: Атеросклеротичне недоумство (а.с.6).

Згідно висновку експертизи Херсонської обласної психіатричної лікарні від 5 травня 2014 року №195 ОСОБА_5 на момент посвідчення спадкового договору, тобто станом на 6 травня 2011 року страждав хронічним психічним захворюванням у формі судинної деменції внасідок церебрального атеросклерозу ІІІ ст. з артеріальною гіпертензією, періодичними галюцинаторними включеннями. На момент складання договору внаслідок вказаного хронічного психічного захворювання ОСОБА_5 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.58-64).

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що як на підставу своїх заперечень ОСОБА_3 посилався на те, що за життя батько психічним захворюванням не страждав, а висновок судової психіатричної експертизи від 5 травня 2014 року проведений на підставі неповно досліджених доказів.

За клопотанням відповідача ухвалами Апеляційного суду Миколаївської області від 4 серпня 2014 року та від 13 лютого 2015 року по справі були призначені повторна та додаткова судові посмертні психіатричні експертизи, проведення яких доручено Миколаївській обласній психіатричної лікарні №1.

Відповідно до висновку додаткової судової посмертної психіатричної експертизи Миколаївської обласної психіатричної лікарні №1 від 16 березня 2015 року - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 року на момент складання спадкового договору - 6 травня 2011 року страждав судиною деменцією з галюцинаторними включеннями (F 01.22 по МКБ-Х). В період часу, до якого відноситься складання спадкового договору - 6 травня 2011 року, не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с. 301-312).

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання спадкового договору недійсним є вірним.

Разом з цим застосовуючи реституцію на підставі ст. 216 ЦК України, а саме приведення сторони оспорюваного правочину в первісне становище, судом не враховано що застосування реституції можливе між сторонами правочину. Позивач - ОСОБА_2 не є сторону правочину.

За таких обставин, рішення суду в частині застосовування реституції, як наслідок недійсності правочинів на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для скасування рішення суду в повному обсязі, ухваленого відповідно до вимог закону.

На підставі ст. ст. 86, 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача - судовий збір у розмірі 114,70 грн., документально підтверджені витрати на правову допомогу у розмірі 1700 грн., 1215,77 грн. за проведення судової посмертної психіатричної експертизи, а всього 3 030,47 грн., а також на користь Миколаївської обласної психіатричної лікарні №1 - 1357,52 грн. за проведення судової посмертної психіатричної експертизи (ЄДРПО 01998325, р\р 35428201038775 в ГУ ДКСУ у Миколаївській області МФО 826013).

У зв'язку з наведеним рішення суду в частині судових витрат на підставі п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для скасування рішення суду в повному обсязі, ухваленого відповідно до вимог закону.

Заява позивача в суді апеляційної інстанції про визнання недійсними записів про реєстрацію в спадковому реєстрі та реєстру речових прав на нерухоме майно не підлягає задоволенню, оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи не вбачається, що вказані вище вимоги позивачем були заявлені в суді першої інстанції.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрати на проїзд до Апеляційного суду Миколаївської області, оскільки відповідно до положень ст. 85 ЦПК України зазначені витрати несуть самі сторони.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 червня 2014 року в частині задоволення вимог про повернення сторін в первісне становище скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, а в частині судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 114,70 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1700 грн., 1215,77 грн. за проведення судової посмертної психіатричної експертизи, а всього 3 030,47 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Миколаївської обласної психіатричної лікарні №1 - 1357,52 грн. за проведення судової посмертної психіатричної експертизи (ЄДРПО 01998325, р\р 35428201038775 в ГУ ДКСУ у Миколаївській області МФО 826013).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: