Рішення № 50402675, 03.09.2015, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1290/13-ц

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2015 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., при секретарі Хижняк К.А. розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баштанського районного управління юстиції про визнання шлюбу недійсним та визнання 2/3 частини права власності на житловий будинок, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним та визнання 2/3 частини права власності на житловий будинок. На обґрунтування позовних вимог позивачка в заяві зазначила, що 21.12.2012 р. помер її батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина, однак зясувалося що ОСОБА_2 14.12.2012р. зареєструвала шлюб з її батьком ОСОБА_4 Позивачка вважає, що шлюб між відповідачкою та її батьком є недійсним. З 2001 року він хворів на онкологічне захворювання, йому було видалено пухлину правої нирки. З 2001 року по 2012 рік регулярно оглядався у онколога. В 2012 році хвороба почала прогресувати, стан здоровя батька погіршився, він потребував постійного догляду. ОСОБА_2 запропонувала доглядати за батьком позивачки, ніхто не заперечував оскільки всі працювали і до цього часу здійснювали догляд по черзі. ОСОБА_2 було відомо, що ОСОБА_4 проживе недовгий час, оскільки хвороба вже перейшла в останню стадію. Лікарський засіб «Омнопон» він приймав з 18.10.2012р. по 21.11.2012р. Через свій хворобливий стан батько, приймаючи наркотичні лікарські засоби, та знаходячись під їх впливом не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Будучи біля батька і розумуючи що йому залишилося жити недовго, відповідачка не маючи наміру створити сімю, скориставшись його хворобливим станом, його нездатністю розуміти свої дії змусила його дати згоду на шлюб. Реєстрація шлюбу не була спрямована саме на створення сімї, оскільки ОСОБА_2 періодично проживала в одному будинку з батьком позивачки і фактично була особою, яка здійснювала догляд за ним, тобто виконувала обовязки домашньої працівниці. Воля ОСОБА_4 не була направлена на сумісне проживання та створення сімї. Зазначене свідчить, що шлюб був зареєстрований без вільної згоди чоловіка, що є підставою для визнання такого шлюбу недійсним. У звязку із реєстрацією шлюбу порушуються спадкові права позивачки, так як зменшується обсяг спадку, який вона могла б успадкувати. Після смерті ОСОБА_4 залишилося нерухоме майно-домоволодіння №28 по вул. Карла Маркса в м. Баштанка Миколаївської області, яке батьком було отримано у спадщину від матері позивачки, вартість становить 107 555,00 грн. Враховуючи викладене, шлюб просила визнати недійсним та визнати за нею 2/3 частини права власності на житловий будинок.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 до суду зявилися, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили про задоволення позову. Пояснили, що ОСОБА_4 хворів досить тривалий час, приймав наркотичний засіб «Омнопон», який призвів до того що він не розумів значення своїх дій та не міг ними керувати. ОСОБА_2 не була його жінкою, а лише доглядала за хворим.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 до суду зявилися, позовні вимоги не визнали, надано заперечення та пояснення, що процедура реєстрації шлюбу була проведена відповідно до чинного законодавства, без будь-яких його порушень, тому в задоволенні позову просять відмовити. Воля померлого була направлена саме на реєстрацію шлюбу та створення сімї, ОСОБА_4 повністю усвідомлював значення своїх дій та керував ними. Не зважаючи на свій хвороблий стан, він жив нормальним життям, як звичайна здорова людина, його відвідували друзі, вони спілкувалися, відпочивали разом, весілля яке було зареєстроване 14 грудня 2012 року вони усі разом святкували. Будь-яких ознак психічних захворювань у нього не було. Дітей своїх він не любив, вони не бажали за ним доглядати, не відвідували його. ОСОБА_4, сам запропонував одружитися,так як не хотів на старості років бути одним. Також він знав, що діти хотіли зробити з нього неадекватного чоловіка, тому прийняв рішення самостійно пройти психіатричну перевірку та отримати офіційний документ як підтвердження його нормального адекватного стану.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання зявилася, позовні вимоги визнає частково. В частині визнання шлюбу недійсним просила задовольнити повністю, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи до суду не з»явився, просять справу розглянути у їх відсутність, до суду направивши заперечення відповідно до якого вказують, що зі сторони відділу ДРАЦС дотримано вимог законодавства: встановлено вільну згоду сторін на вступ до шлюбу, досягнення віку, припинення попередніх шлюбів, та після спливу місячного терміну після подачі заяви шлюб між ОСОБА_4, та ОСОБА_2, 14.12.2012 року було зареєстровано.

За зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 підтримала позовну вимогу та вказали в судовому засіданні що відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_3, ухилялися від надання допомоги, в той момент коли їхній батько ОСОБА_4, був у безпорадному стані. Вважають що є всі підстави для усунення відповідачів від права від успадкування.

Відповідач (за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 до суду зявилися, позовні вимоги не визнали, вважають що вони є безпідставні, так як позивачем не надано будь-яких доказів ухилення від надання допомоги ОСОБА_4

Відповідач ( за зустрічним позовом) ОСОБА_3, до суду зявилася, позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що працює фельдшером в Баштанській лікарні та періодично приїздив до будинку ОСОБА_4 для уколів препарату «Омнопон». Саме 14 грудня 2012 року він приїздив для уколів, ОСОБА_4 його чекав, питав коли уже приїде, був в свідомості, адекватний, розумів що приїхав лікар для уколів.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні вказав, що він працює лікарем та пояснив, що вони кололи йому уколи димедролу, анальгіну, препарату «Омнопон». Померлий іноді чекав лікарів, іноді спав. Часто був сонливий, останнім часом його будила ОСОБА_9 для процедури уколів. Марію вони всі сприймали як його жінку.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що являвся рідним братом померлому, який хворів досить давно близько 10 років до смерті, у нього не було правої нирки, тому ноги були паралізовані і ходити брат не міг. Він розумів, що йому роблять уколи наркотиків, після яких він був спокійний, говорив що йому легше. Після смерті його першої дружини, за пів року до своєї смерті він говорив, що хоче одружитися. Що ОСОБА_4 є його братом він памятав і розумів, але іноді забувався, говорив щось не те. Після реєстрації шлюбу, розповів йому що він одружився і що зараз його жінка поїхала в м.Рівне для зняття з реєстраційного обліку. Бачив брата за 4 дня до смерті в лікарні, він розповідав що одружився і що відсвяткував цю подію випивши 100 грам.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що померлого ОСОБА_4 знав давно, вони працювали разом. Про хворобу дізнався за рік до смерті. Знав, що йому роблять уколи наркотиків, часто заїжджав до нього, вони спілкувалися, ділилися новинами сьогодення, все літо він у нього працював. Померлий був адекватною людиною та принциповою людиною, інколи після наркотиків робився цікавим, міг сказати щось не те. Про одруження померлий йому розказав, ОСОБА_9 була його дружиною, готувала йому, прибирала, була господинею.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив що, знав померлого ОСОБА_4 дуже давно близько 20-25 років. Вони були друзями, про те. що той одружився він знав, вони святкували разом їхнє весілля. Також він знав, що ОСОБА_4 збирався одружитися на ОСОБА_12 вже після першого її приїзду. На рахунок того, що померлого відвідував психіатр - він також знав і чув як той відповідав на запитання психолога чітко та правильно, він перебував у нормальному стані та здоровому глузді. На прийом лікарських засобів реакція у нього була нормальна, йому ставало легше, затихали болі у спині. Поведінка була абсолютно адекватною.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила що, працює бухгалтером і сімю ОСОБА_4 знала з 2001р. Коли останній захворів, вона періодично його відвідувала. Марія спочатку періодично приїжджала до нього, а потім вони разом жили і вона за ним доглядала. Померлий хотів, щоб саме вона за ним доглядала, бачити своїх дітей він не хотів. Він їх по суті ніколи і не любив і самі діти не приходили до нього, не допомагали йому. Він завжди це розумів і усвідомлював. Про намір укладення шлюбу із ОСОБА_12 він їй розповідав на своєму дні народження. Після того, як ОСОБА_12 стала бути поруч частіше - його стан значно покращувався. Він був нею задоволений завжди, хвалив її. Заява про шлюб була подана відповідно до закону, за місяць до безпосередньої реєстрації. На самій реєстрації вона не була присутня, бо працювала, але вечором була запрошена на святкування. ОСОБА_4 був сильною вольовою та принциповою людиною, з характером, якщо щоб задумав зробити - то його ніхто не міг зупинити або переконати. Іноді говорив що до пояса відчуває себе прекрасно, а от ноги його підводять, він їх не відчуває. ОСОБА_12 до себе часто, бо діти не приходили, а з нею йому жити ставало краще. Маша його дуже любила і ревнувала як жінка. До самого останнього дня свого життя він перебував у свідомості, був адекватний та все розумів.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила що, була присутньою при подачі заяви про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_15. Він самостійно, власноручно підписував усі документи. Вона часто їх навідувала, разом дивилися по вечорам серіал «Роксолана» і померлий завжди висловлював свою думку про фільм, що йому подобалося в ньому, а що ні. ОСОБА_16 побачила 7 років назад, він її позвав жити до себе. На реєстрації шлюбу були усі їх друзі, з тортом та стрічками. З ОСОБА_16 у них була любов, почуття, повага один до одного. Коли вона поїхала - йому стало гірше.

Дослідивши письмові докази, допитавши свідків, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги (за первісним та зустрічним позовом) не підлягають до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Сімейного кодексу України, шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

Наведеною правовою нормою передбачено дві підстави визнання шлюбу недійсним: відсутність вільної згоди на шлюб хоча б однієї із сторін та фіктивність шлюбу.

Згідно ст.42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв»язку реєстрацією цього шлюбу.

Судом установлено, що 14.12.2012 року між сторонами ( ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 03.12.1940 р.н.) укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Баштанського районного управління юстиції Миколаївської області, актовий запис № 75 (а.с. 45).

21.12.2012 року помер ОСОБА_4 (а.с.6), після чого відкрилася спадщина на домоволодіння за адресою: вул. Карла Маркса, 28 м. Баштанка Миколаївської області.

Зі змісту шлюбно-сімейних правовідносин, поняття шлюбу, а також положень СК України випливає, що при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім'ю чи про його відсутність.

Як роз'яснено у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з СК шлюб може бути визнано недійсним за рішенням суду або за заявою заінтересованої особи до органу РАЦС; позасудовий порядок визнання шлюбу недійсним настає при вчиненні сторонами при укладенні шлюбу таких істотних порушень умов вступу в шлюб, в силу яких він вважається недійсним і без рішення суду (ст. 39 СК), зокрема у разі реєстрації шлюбу з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою; особою, яка до того була визнана недієздатною. У вказаних випадках за заявою заінтересованої сторони орган РАЦС анулює актовий запис про шлюб. При розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК). Таким чином, вирішуючи справу, судам слід брати до уваги те, наскільки цим шлюбом порушено права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

За теоретичним визначенням шлюб - це добровільний сімейний союз (спільність) жінки та чоловіка, спрямований на створення сім'ї, зареєстрований у встановленому порядку з дотриманням вимог закону, і такий, що породжує у них особисті та майнові права й обов'язки подружжя.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №35 від 28 січня 2015 року ОСОБА_4 приймав лікарські засоби з сильним знеболюючим ефектом. На момент реєстрації шлюбу у нього не відмічалося ознак якого-небудь психічного розладу. В час реєстрації він міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Лікарські засоби, які він приймав не спричинили за собою змін в психічній сфері, розладів в його поведінці. В момент заключення шлюбу змін в поведінці та свідомості ОСОБА_4 не було. В час подачі заяви про державну реєстрацію шлюбу він міг давати належну оцінку своїм діям і керувати ними.

Таким чином, сукупність досліджених доказів вказують на те, що при реєстрації шлюбу, що мало місце 14 грудня 2012 року ОСОБА_4 мав ясну пам'ять, усвідомлював значення своїх дій, а його волевиявлення було вільним і відповідало його волі. З дня реєстрації шлюбу і до дня смерті, ОСОБА_4 не скористався своїм правом на скасування цього шлюбу.

В судовому засіданні позивач не надав доказів по жодній із підстав недійсності шлюбу.

Також не можна визнати шлюб сторін фіктивним, оскільки є всі підстави вважати, що у сторін була створена сім'я з набуттям прав та обов'язків подружжя, передбачених Сімейним кодексом.

Встановлені в судовому засіданні факти та оцінка в сукупності всіх представлених доказів, показання свідків та висновок експерта вказує на те, що шлюб був зареєстрований у передбаченому законом порядку та дотримано усі умови проведення цієї процедури, ОСОБА_4 перебував у свідомому глузді, розумів свої дії та контролював їх, ніяких змін в його стані наркотичні речовини не викликали. Сторони мали намір утворити сімю, у них були почуття, права та обовязки чоловіка та жінки, вели спільне господарство та спільні справи. Жінка була господинею, прибирала, готувала, доглядала за чоловіком. Сторони досягли шлюбного віку, добровільно його уклали, не перебували у інших зареєстрованих шлюбах, взаємно були обізнані про стан здоровя, не були родичами та мали почуття один до одного, планували створити сімю.

Що стосується зустрічного позову, то відповідно до ст. 1224 ЦК України («Усунення від права на спадкування») передбачені випадки усунення від спадкування осіб, які відповідно до заповіту або закону мають право на спадкування після смерті спадкодавця, зокрема: 1)не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Таке положення не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом; 2) не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині; 3)не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом; 4) не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди для реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того із подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу; 5) за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані; 6) положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Згідно ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, не надала належних доказів про те, що відповідачі за зустрічним позовом ухилялися від надання допомоги ОСОБА_4.

Тому, суд не вбачає підстав для застосування у спірних правовідносинах норм ст. 1224 ЦК України до відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_3, оскільки, відсутні підстави для усунення відповідача від права на спадкування після ОСОБА_4, - їхнього батька , померлого 21.12.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,60,62,212, 213, 215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 третя особа : відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баштанського районного управління юстиції про визнання шлюбу недійсним та визнання 2/3 частини права власності на житловий будинок - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.209 ЦПК України повний текст рішення буде складено 08 вересня 2015 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області, через Баштанський районний суд, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення, або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.

СУДДЯ: