Рішення № 5039431, 06.12.2007, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №2-6225/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2007 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі

Головуючого судді Гандзій Н.В.,

при секретарі Чорноморець Т.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Альбатрос», про зо­бов'язання надати житлове приміщення,

встановив:

Позивачка -ОСОБА_1 звернулася з позовом до Відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Альбатрос», про зобов'язання останнього надати їй інше житлове приміщення взамін кімнати АДРЕСА_2

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачка, як працівник Одеського виробни­чо-торгового взуттєвого об'єднання ім. Жовтневої революції, у 1991 році отримала для - проживання кімнату АДРЕСА_2, на підставі посвідчення № 190 від 06.11.1991 p., виданого Виконавчим комітетом Центральної район­ної ради народних депутатів.

У 1998 році Позивачка була виселена з кімнати у вказаному вище, гуртожитку без надання їй Відповідачем, що є правонаступником підприємства на якому працювала По­зивачка, у замін іншого житлового приміщення, незважаючи на те, що трудові відносини між нею та Відповідачем не були припинені.

Посилаючись на ст. ст. 125, 132 Житлового кодексу Позивачка стверджує, що Вона не могла бути виселена з гуртожитку без надання їй Відповідачем іншого .житлового при­міщення, оскільки такі дії прямо суперечать вищевказаним правовим нормам.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказую­чи, що Позивачці 26.02, 1998 р. Відповідачем був виданий ордер на вселення у житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1

Крім того, представник Відповідача зазначив, що Позивачка працювала на ВАТ «Альбатрос» з 27.11.1985 р. до звільнення за власним бажанням 25.05.2001 р. на посаді інженера. Однак, перебування на зазначеній посаді у трудових відносинах з Відповідачем не надає Позивачці права на отримання службового житлового приміщення, оскільки ця посада не підпадає під Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, що затверджений Постановою Ради Міністрів УРСР N 37 від 04.02.1988 р.

Посилаючись на зазначені обставини представник Відповідача просив суд відмови­ти у задоволенні позову.

У ході судового розгляду справи за клопотанням Позивачки судом було залучено до участі у справі Суворівську адміністрацію Одеської міської ради як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача. Однак, незважаючи на своєчасне повідомлення цього органу про дату, час та місце розгляду справи, його пред­ставник у судове засідання не з'явився. Письмових пояснень з приводу позову від третьої особи не надходило.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши наявні у справі докази, а також заслуха­вши пояснення сторін та їх представників, суд дійшов висновку про наступне:

Позивачка - ОСОБА_1, починаючи з 27.11.1985 р. працювала на Одеському виробничому взуттєвому об'єднанні ім. Жовтневої революції на посаді інженера. На під­ставі Наказу № 379 від 29.11.1988 р. зазначене взуттєве об'єднання було перейменовано в Одеське виробничо-торгове взуттєве об'єднання ім. Жовтневої революції з 01.01.1989 р. В подальшому це ж підприємство було перейменовано в Одеське державне виробниче взут­тєве підприємство згідно з Наказом № 27 від 05.02.1993 р., а з 15.06.1993 р. - перетворено в Відкрите акціонерне товариство «Альбатрос» на основі Наказу № 126 від 15.06.1993 р.

У 1991 році Позивачці, як інженеру вказаного вище підприємства, було надано жи­тлову кімнату АДРЕСА_1 на під­ставі посвідчення № 190 від 06.11.1991 p., виданого Виконавчим комітетом Центральної районної ради народних депутатів | відповідно до рішення цього ж органу № 790 від 01.11.1991 р. Зазначена кімната була надана Позивачці для проживання разом з сім'єю у складі: Позивачки - ОСОБА_2., її чоловіка - ОСОБА_3. та їх спільного сина - ОСОБА_4., де й мешкала Позивачка до 1994 року.

У травні 1994 року ВAT «Альбатрос» листом № 9/1247 від 20.05.1994 р. повідоми­ло, що починаючи з 01.06.1994 р. воно припиняє будь-які зобов'язання по використанню місць у зазначеному гуртожитку, запевнивши, що працівники підприємства забезпечені житловою площею у інших гуртожитках міста.

Незважаючи на це Позивачці, що продовжувала перебувати у трудових відносинах

з Відповідачем, не було надано іншого житлового приміщення взамін кімнати АДРЕСА_1. На заяву Позивачки від 05.09.1994 р. щодо

надання ій іншого житлового Приміщення взамін вказаної кімнати у гуртожитку, Відпові­дач листом № 9/20-1953 від 16.09.1994 р. повідомив, що підприємство не має можливості

вирішити питання Позивачки.

- Втім, ч. 1 ст. 132 Житлового кодексу, передбачає, що виселенню з гуртожитку, який було надано у зв'язку з роботою чи навчанням, без надання іншого жилого примі­щення, підлягають сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних за­кладах і вибули з них.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 132 Житлового кодексу інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселе­но без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без по­важних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

Разом з тим, Відповідач самостійно звільнивши себе від зобов'язання щодо утри­мання місць у гуртожитку по АДРЕСА_1, іншого приміщення взамін кімнати 35 у цьому гуртожитку, Позивачці не надав, чим порушив права Позивачки та вимоги вище­вказаних положень Житлового кодексу.

У зв'язку з вказаними вище обставинами, зважаючи на відсутність іншого житло­вого приміщення, Позивачка до 1998 року мешкала у вказаному вище гуртожитку. 26.02.1998 р. Відповідачем їй був виданий ордер серія ПР № 28 на вселення у житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1

Втім, незважаючи на те, що Позивачка була прописана за вказаною адресою, все­литися у це житлове приміщення вона не змогла, оскільки воно було зайняте сім'єю у складі трьох осіб ОСОБА_5. , ОСОБА_6 ОСОБА_7

За таких, обставин 18.07.2002 р. Позивачка звернулося до Суворовського районно­го суду м. Одеси з позовною заявою про виселення ОСОБА_5. , ОСОБА_6 ОСОБА_7. з кв.АДРЕСА_1

Рішенням суду від 08.12.2006 р. позов ОСОБА_1. було задоволено у повному обсязі, у зустрічному позові ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання права на житлову площу, стягнення ма­теріальних збитків та моральної шкоди - відмолено.

Втім, за наслідками перегляду Апеляційним судом Одеської області вказаного су­дового рішення у апеляційному порядку, рішення Суворівського районного суду м. Одеси було скасовано, постановлено нове рішенням, яким апеляційний суд зокрема відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1про виселення сім'ї ОСОБА_7 з спірного житлового приміщення.

Зазначеного висновку суд апеляційної інстанції дійшов з тих підстав, що ордер № 28 серія ПР від 26.02.1998 p., що був виданий Позивачці ВАТ «Альбатрос» не дає їй права на зайняття житлової площі, оскільки цей ордер у порушення ч. 1 ст. 122 ЖК Украї­ни виданий не виконавчим комітетом відповідної ради, а згідно цієї норми єдиною підста­вою для вселення до житлового приміщення є спеціальний ордер, що видається виключно виконавчим комітетом відповідної ради.!

Отже, факт видачі Відповідачем виказаного вище ордеру не свідчить про виконання ним своїх зобов'язань перед Позивачкою в частині надання іншого житлового приміщення взамін кімнати у гуртожитку.

При цьому, на момент виселення у 1998 році з кімнати № 35 у гуртожитку за адре­сою: АДРЕСА_1, Позивачка пропрацювала на підприємстві більше десяти років, а отже існували правові додаткові підстави, що не дозволяли виселити її без надан­ня іншого житлового приміщення, котрі передбачені ст. 132, 125 Житлового кодексу.

Так, відповідно до змісту ч.3 ст. 132 Житлового кодексу, що регулює питання ви­селення з гуртожитків, осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Згідно абзаців 2 та 6 ч. 1 ст. 125 Житлового кодексу без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, а також одиноких осіб з неповнолітніми діть­ми, які проживають разом з ними.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, а також пояснень представника Відповіда­ча, Позивачці до цього часу інше житлове приміщення не надано, що порушує її житлові права передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 9 Житлового кодексу передбачено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Згідно ч.3 цієї ж статті ніхто не може бути виселений із займаного жило­го приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з під­став і в порядку, передбачених законом.

Отже, зважаючи, що на момент виселення з гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, Позивачка перебувала у трудових відносинах з Відповідачем, а також пропрацювала на той момент на підприємстві більше 10 років, однак не отримала іншого

житлового приміщення взамін кімнати у вказаному гуртожитку, суд дійшов висновку що­до наявності правих підстав для задоволення позову ОСОБА_1.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 9, 125, 132 Житлового кодексу, ст. ст. 88, 213, 214, 215, 218, 222 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Альбатрос» (м. Одеса, вул. Успенська, 22, ідентифікаційний код: 00308258) про збов'язання надати інше житлове приміщення взамін кімнати № 35 у сімейному гуртожи­тку за адресою: АДРЕСА_1, задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Альбатрос» (м. Одеса, вул. Успенська, 22, ідентифікаційний код: 00308258) надати ОСОБА_1 інше житлове приміщення взамін кімнати АДРЕСА_2

3. Судові витрати по справі покласти на Відповідача та стягнути з Відкритого акці­онерного товариства «Альбатрос» (м. Одеса, вул. Успенська, 22, ідентифікаційний код: 00308258) на користь ОСОБА_1 7.50 (сім) грн. 50 коп судового збо­ру, 8 (вісім) грн.. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо бу­ло подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після за­кінчення цього строку.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня проголошення рі­шення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, та апеляційної скарги - протя­гом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження: