Ухвала суду № 50385014, 15.09.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/5638/15-ц Номер провадження 22-ц/775/20/2015

Єдиний унікальний номер 234/5638/15-ц

Номер провадження 22-ц/775/20/2015

головуючий в I інстанції Залізняк К.С.

суддя доповідач Никифоряк Л.П.

Категорія 24

_________________

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2015 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.

Суддів Груіцької Л.О., Космачевської Т.В

при секретарі судового засідання Баранові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську цивільну справу за позовом Комунального автотранспортного підприємства до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 14 травня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

13 квітня 2015 року Комунальне автотранспортне підприємство 052810 /надалі Підприємство/ в позові до ОСОБА_1 просило визнати укладеним договір по надання послуг з вивезення твердих побутових відходів населення приватного сектора № 321117 від 05 листопада 2014 року, вказуючи що послуга надається власнику домоволодіння який відмовляється укладати договір не висловлюючи жодних пропозицій чи заперечень щодо його змісту.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 14 травня 2015 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та не враховано всіх обставин, що мають значення для справи. Зокрема не враховано, що відповідач жодних послуг з вивезення побутових відходів від Підприємства не отримує та примушування до укладення договору є нечесною підприємницькою практикою та протирічить свободі договору.

Заслухавши доповідача, пояснення представника Підприємства, за відсутності відповідача ОСОБА_1 повідомленого про час та місце судового розгляду належним чином про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма, дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником та проживає в будинку АДРЕСА_1, та виконавцем комунальної послуги з вивезення побутових відходів в м.Краматорську визначено саме Підприємство яке надає послуги згідно затвердженого маршрутного графіку за ціною відповідно до встановлених тарифів.

Та суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 є споживачем послуги з вивезення побутових відходів, який відмовляється від укладання запропонованого Підприємством типового договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, з огляду на що, суд визнав такий договір укладеним.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та визначив матеріальні норми, якими регулюються спірні правовідносини.

Суд керувався Житловим кодексом України /ст.ст. 156, 162 ЖК України/ та згідно з приписами наведених норм власник та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами.

У розумінні змісту статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» /надалі Закон/ вивезення побутових відходів відноситься до жилого-комунальних послуг.

Та вірні висновки суду про те, що в м. Краматорську виконавцем комунальної послуги з вивезення побутових відходів визначено саме Підприємство /а.с. 5/, яке підтвердило обставини з приводу того, що послуга ним надається відповідно до погодженого з Краматорською міською радою та Головним лікарем санітарно-епідеміологічної станції маршрутним графіком за встановленими тарифами /а.с.4, 6/.

У той же час, ОСОБА_1 як власник будинку АДРЕСА_1 є споживачем послуги з вивезення побутових відходів, та останній в розумінні положень Цивільного-процесуального кодексу України не надав належних, допустимих та вичерпних доказів того, що він в процесі життєдіяльності не має побутових відходів, та не довів що послуги з вивезення таких відходів він отримує в інший спосіб чи від іншого виконавця.

Частиною 3 статті 20 Закону передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Також обов'язок укласти такий договір із виконавцем послуги покладається на власника і спеціальними нормами права, Законом України «Про відходи» та «Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070, за змістом яких власники джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів.

Відповідно до встановлених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку що виконавець послуги з вивезення побутових відходів - Підприємство зверталося до споживача ОСОБА_1 з листом пропозицією укласти договір.

В підтвердження отримання споживачем 18 листопада 2014 року пропозиції та проекту договору свідчить надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 7, 8-9, 10/.

Оскільки споживач ОСОБА_1 проекту договору про вивезення побутових відходів не підписав також не надав жодних пропозицій щодо змін в цей договір, суд дійшов вірного висновку що такі дії власника будинку не узгоджуються із положеннями чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, висновки суду про визнання договору укладеним не протирічать положенням цивільного законодавства України що принципу свободи договору, оскільки свобода договору не є безмежною, та при укладенні договору, виборі контрагентів, визначені умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього кодексу та інших актів цивільного законодавства /ст. 627, 628 ЦК України/.

Отже з урахуванням встановлених обставин, відмова споживача ОСОБА_1 укладати договір, за наявності вимог закону щодо обов'язку власника джерела утворення побутових відходів та земельної ділянки укладати договір на вивезення побутових відходів, з одних лише формальних міркувань, не відповідає вимогам чинного законодавства України, при цьому судом враховано, що виконавець послуги Підприємство пропонуючи укласти договір на основі типового договору затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529, діяло у відповідності до положень наведених норм права, та судом враховано що у позивача відсутні правові підстави для захисту свого права в інший спосіб ніж визнання договору укладеним.

Та виходячи із змісту наведених норм і відповідно до встановлених у даній справі обставин права власника майна, а також право на свободу договору відповідача рішенням суду не обмежене, та останній може ефективно скористатися своїми правами.

Також в судовому засіданні жодним чином не підтверджені доводи з приводу нечесної підприємницької практики.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Відповідно до обставин у справі, жодних обставин які би вказували на наявність нечесної підприємницької практики відповідачем не наведено та не підтверджено, так само встановлені у справі обставини дають підстави для висновку про відсутність омани споживача, з огляду на що, вірні висновки суду першої інстанції про відсутність нечесної підприємницької практики з боку Підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, в частині яка була предметом оскарження, та за таких підстав, колегія апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 14 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: