Ухвала суду № 50371370, 11.09.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/2248/15-ц Провадження № 22-ц/772/2632/2015Головуючий в суді першої інстанції Гриценко І. Г.Категорія 30Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Войтка Ю.Б.

При секретарі: Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-1 ЛТД» на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 10 липня 2015 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-1 ЛТД», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

встановила:

В червні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ТОВ «АТП-1 ЛТД», третя особа ОСОБА_4 , в якому просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 15 000 грн. моральної шкоди, 683, 26 грн. витрат на лікування та 3000 грн. за надання юридичної допомоги, а всього 18683, 26 грн.; на корсить ОСОБА_3 193 088 , 54 грн. матеріальної шкоди, 15 000 грн. моральної шкоди та 3000 грн. за надання правової допомоги, а всього 211 088, 54 грн.

З метою забезпечення позову просили накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно ( в тому числі грошові кошти) відповідача ТОВ «АТП-1 ЛТД».

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 10 липня 2015 року заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Накладено арешт на грошові кошти, все рухоме і нерухоме майно, що належить ТОВ «АТП-1 ЛТД» в межах позовних вимог на суму 229 771, 80 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «АТП -1 ЛТД» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та передати питання на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції дійшла висновку , що скаргу слід задовольнити , виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання рішення суду може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, при цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

З таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитися неможливо.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (п.п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України).

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 152 ЦПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Задовольняючи заяву позивачів та накладаючи арешт на кошти, що належать ТОВ «АТП-1 ЛТД» , суд першої інстанції не встановив, на яких саме рахунках підлягають арешту кошти.

Накладення арешту на кошти підприємства, без зазначення рахунку їх розміщення може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб, зокрема, працівників товариства, та порушення співмірності заявлених вимог виду забезпечення позову, що є недопустимим при вжитті заходів забезпечення позову.

Крім того, накладенням арешту на все рухоме та нерухоме майно товариства також порушуються права юридичної особи щодо розпорядження своїм майном та створюються перешкоди у господарській діяльності ТОВ «АТП-1 ЛТД» , яке надає послуги з автомобільних перевезень та експедиторські послуги.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати принципу змагальності та процесуального рівноправ'я сторін

Суд першої інстанції дані обставини не врахував та не перевірив.

Також судом не взято до уваги, що у позовному провадженні про стягнення грошових сум слід застосовувати заходи для забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти в розмірі суми позовних вимог, і лише в разі відсутності у боржника грошових коштів можуть бути вжиті заходи у вигляді накладення арешту на майно.

Як роз'яснено в п. 3 постанови пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у

нього або в інших осіб.

Поряд з цим, заявлений позов містить вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди в загальному розмірі 30 000 грн.

Тобто, судом вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача, в тому числі і вимог немайнового характеру.

За змістом ч. 5 ст. 153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.

Відповідно до абз. 3 п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК , і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд

(суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Проте судом першої інстанції зазначені вимоги не виконано, оскільки ухвала суду не містить жодних мотивів, з яких суд вважає доведеними відсутність гарантій виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, при вирішенні даного питання судом першої інстанції не дотримано норм процесуального права, а тому відповідно до п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-1 ЛТД» задовольнити.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 10 липня 2015 року скасувати, а вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ І.М. Стадник

/підпис/ Ю.Б. Войтко

З оригіналом вірно: