Постанова № 5035763, 29.09.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"29" вересня 2009 р.                                                                       № 2а- 33321/08

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання Лишняк І.В.,

за участю:

представника позивача - Кірєєвої І.І.

представника відповідача – Чудовського Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Акціонерного товариства «Будівельний торговий будинок» про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені, - ,

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило стягнути з Акціонерного товариства «Будівельний торговий будинок» (надалі відповідач) адміністративно – господарські санкції за три робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами у 2007 році, та пеню за порушення термінів сплати адміністративно – господарських санкцій.

          В обґрунтування позовних вимог ХОВФСЗІ вказало, що відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач повинен був самостійно сплатити до 16.04.2008 року до Фонду адміністративно – господарські санкції у розмірі 30204, 54 грн. – за 3 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами у 2007 році. Вказана сума заборгованості по адміністративно – господарським санкціям підтверджується звітом за формою 10-ПІ від 05.12.2008 р. за 2007 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно – господарських санкцій. Оскільки відповідачем адміністративно – господарські санкції сплачені не були, за порушення термінів сплати адміністративно – господарських санкцій відповідачу була нарахована пеня у розмірі 3068, 32 грн., що підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно – господарських санкцій. Вищезазначені суми відповідачем не сплачені, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 33272, 86 грн. Несплата адміністративно – господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.

          У судовому засіданні представник позивача підтримала позов у повному обсязі з підстав, викладених вище, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач, проти позову заперечував, надав суду заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 1 Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів, яка ратифікована ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про професійне реабілітацію та зайнятість інвалідів № 159» від 03.06.2003р., в цілях цієї Конвенції кожний член Організації вважає завданням професійної реабілітації забезпечення інваліду можливості отримувати, зберігати підходящу роботу й просуватися по службі, сприяючи тим самим його соціальній інтеграції або реінтеграції. Відповідно до ст. 7 Конвенції: «Компетентні органи влади вживають заходів з метою забезпечення і оцінки служб професійної орієнтації, професійного навчання, працевлаштування, зайнятості, а також інших пов’язаних з ними служб, щоб інваліди мали можливість отримувати, зберігати роботу та просуватися по службі…». Таким чином, положення Конвенції покладають обов’язок по працевлаштуванню інвалідів на державу, в особі її компетентних органів, а не на підприємства, установи, організації. Відповідно до ч. 6 ст. 9 КАС України, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, які встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. В силу цього, Конвенція має вищу юридичну силу по відношенню до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а значить слід керуватись та застосовувати норми міжнародного договору. Стаття 9 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» покладає обов’язок по працевлаштуванню інвалідів на державу, в особі центрального органу виконавчої влади у сфер праці та соціальної політики, яким є Міністерство праці та соціальної політики України. А відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. До відповідача а ні фізичні особи – інваліди, а ні державна служба зайнятості щодо працевлаштування інвалідів – не звертались. Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності», у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно – правового акту, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов’язків суб’єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб’єкта господарювання. Адміністративно – господарські санкції, відповідно до ч. 1 ст. 238 ГК України, можуть бути застосовані за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. За таких підстав, у зв’язку з відсутністю зі сторони відповідача порушень обов’язку щодо працевлаштування інвалідів, оскільки такий обов’язок покладається на орган державної влади, то і підстав для стягнення з Позивача адміністративного – господарських санкцій та пені за їх несплату немає.

          У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення на позов, просив в позові відмовити з підстав, викладених у запереченнях. Крім того, представник відповідача у судовому засіданні зауважив, що в силу специфіки діяльності АТ «Будівельний торговий будинок», знайти роботу для інваліда проблематично.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

          Судом встановлено, що згідно поданій державній звітності «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» (форма № 10-ПІ) за 2007 р. середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу АТ «Будівельний торговий будинок» складає 110 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства, встановлені інвалідність складає – 1 особа. Кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу повинна складати у 2007 році – 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. із змінами та доповненнями, для підприємств, об'єднань, установ незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про Порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1995 р. № 314, із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 19, робоче місце інваліда, це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору.

Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування — підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, щорічно сплачують відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (форма № 10-ПІ поштова-річна) середньорічна заробітна плата на його підприємстві у 2007 р. становила 10068,18 грн.

Згідно п.4 Порядку сплати підприємствами, об'єднаннями, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

У запереченнях на позов відповідач та його представник у судовому засіданні стверджували, що у підприємства відповідача немає обов’язку щодо працевлаштування інвалідів, оскільки такий обов’язок покладається на органи державної влади, а тому і підстав для стягнення з останнього адміністративно – господарських санкції немає, суд вважає необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечувалось представником відповідача, що АТ «Будівельний торговий будинок» у 2007 році не подавав статистичну звітність по формі № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках» до Харківського міськрайонного центру зайнятості.

Харківський міськрайонний центр зайнятості в листі № 09/27 від 23.01.09 р. повідомив, що відповідач у 2007 році не подавав інформацію про наявність вільних робочих місць та вакантних посад для інвалідів.

Посилання відповідача на те, що зі сторони відповідача відсутні порушення обов’язку щодо працевлаштування, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики в межах своїх повноважень щодо здійснення державної політики у сфері реабілітації інвалідів… організовує працевлаштування інвалідів через державну службу зайнятості, сприяє створенню робочих місць для них, у тому числі шляхом надання державної підтримки виробничій діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів…», а відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, проте до відповідача а ні фізичні особи – інваліди, а ні державна служба зайнятості щодо працевлаштування інвалідів – не звертались, суд вважає безпідставними.

Так, відповідачем не вчинялись заходи щодо повідомлення органів, визначених частиною першою статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів, які здійснюють працевлаштування інвалідів.

Не інформування відповідачем компетентних органів про можливість працевлаштування інвалідів унеможливлює виконання ними вимог ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Оскільки відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочого місця для працевлаштування інваліда, він повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за 3 незайнятих робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році в сумі 30204, 54 грн.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно – господарських санкцій передбачає нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ст.ст. 6-14, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,–

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Акціонерного товариства «Будівельний торговий будинок» про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені –задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Будівельний торговий будинок» (61001, м. Харків, провул. Плеханівський, 3, р/р 260025544 БАНК: ВАТ «Мегабанк», МФО 351629 код ЄДРПОУ 23916532) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 1 під’їзд, к. 16, рахунок 31219230700003, УДК Дзержинського району, Банк отримувача: ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134567) адміністративно – господарські санкції у розмірі 30204. 54 грн. ( тридцять тисяч двісті чотири грн. п’ятдесят чотири коп.). .

Стягнути з Акціонерного товариства «Будівельний торговий будинок»(61001, м. Харків, провул. Плеханівський, 3, р/р 260025544 БАНК: ВАТ «Мегабанк», МФО 351629 код ЄДРПОУ 23916532) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 1 під’їзд, к. 16, рахунок 31219230700003, УДК Дзержинського району, Банк отримувача: ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134567) пеню за порушення термінів сплати адміністративно –господарських санкцій у розмірі 3068, 32 грн. ( три тисячі шістдесят вісім грн. тридцять дві коп.).          

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складання в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 5 жовтня 2009 року.

Суддя                                                                                                     Панченко О.В.