Ухвала суду № 50351811, 08.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/201/15 Головуючий 1-ї інстанції - Олізаренко С.М.

Справа № 646/2901/13-ц Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія - договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів -Піддубного Р.М., Пилипчук Н.П.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Харківського регіонального відділення звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який уточнювало під час судового розгляду справи та остаточно просило стягнути з відповідачів на їх користь 691201 грн. 42 коп., яка складається з наступних сум: заборгованість за кредитом 360809, 70 грн., що є еквівалентом 26518, 86 доларів США; заборгованість за відсотками - 124936 грн., що є еквівалентом 9182, 57 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 151031 грн. 50 коп.; пеня за прострочення сплати процентів - 52424 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача послався на те, що 03 березня 2008 року між АБ «Брокбізнесбанк», правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3, був укладений кредитний договір № 446Т-52, за яким позичальнику надано кредит у розмірі 32000 доларів США, а відповідач зобов'язалась сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит в строк до 03 березня 2018 року згідно з графіком, в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

На забезпечення виконання цього зобов'язання 03 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору.

Умови кредитного договору ОСОБА_1 належним чином не виконувалися, унаслідок чого виникла заборгованість, яка за розрахунком банку станом на 01 вересня 2014 року становила 691201, 42 грн., що є еквівалентом суми 50802, 05 доларів США, яку банк просив стягнути з відповідачів.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, наполягав на застосуванні строку позовної давності в частині стягнення неустойки.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2014 року позов ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Харківського регіонального відділення заборгованість за кредитним договором в розмірі 682651 грн. 73 коп., що еквівалентно 50802, 05 доларів США станом на 28 серпня 2014 року. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Харківського регіонального відділення у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що 03 березня 2008 року між АБ «Брокбізнесбанк», правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3, був укладений кредитний договір № 446Т-52, за яким позичальнику надано кредит у розмірі 32000 доларів США, а відповідач зобов'язалась сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит в строк до 03 березня 2018 року згідно з графіком, в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

Згідно п.2.1 кредитного договору, позичальник здійснює повернення кредиту у готівковій формі або у безготівковій формі на відкритий банком позичальнику позичковий рахунок згідно з графіком, наведеним у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до п. 2.2.4 кредитного договору, проценти за поточний календарний місяць сплачуються позичальником щомісяця не пізніше 15-го числа наступного місяця. Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки банку суми кредиту, процентів, комісії та неустойки, визначених кредитним договором (п. 2.3 кредитного договору). Згідно положень кредитного договору (п. 3.1.3), банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за кредитним договором у разі прострочення сплати чергового платежу по кредиту або процентів за користування кредитом понад 2 місяці.

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом, строків сплати процентів за користування кредитом та комісій, передбачених положеннями кредитного договору, банк має право нараховувати позичальнику пеню у розмірі 0, 5% від суми простроченого платежу та штраф у розмірі 20 грн., за кожен день прострочення.

Свої зобов'язання банк виконав, проте ОСОБА_3 покладені на неї за умовами договору обов'язки не виконує, допускає прострочення платежів, у зв'язку з чим остання має заборгованість за договором в розмірі 691201 грн. 42 коп., яка складається з наступних сум: заборгованість за кредитом 360809, 70 грн., що є еквівалентом 26518, 86 доларів США; заборгованість за відсотками - 124936 грн., що є еквівалентом 9182, 57 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 151031, 50 грн.; пеня за прострочення сплати процентів - 52424 грн.

З висновку судової економічної експертизи № 2565 від 05 червня 2015 року вбачається, що заборгованість за основною сумою кредиту складає 26518, 68 доларів США та заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом складає 9182, 57 доларів США.

Таким чином, розмір заборгованості за основною сумою кредиту та відсотків за користування кредитом визначений позивачем підтверджується висновком судової економічної експертизи № 2565 від 05 червня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції керувався положеннями ст. ст. 530, 536, 610, 611 1050, 1054 ЦК України та виходив з того, що зобов'язання повинні виконувати належним чином та у термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконала.

Доводи апеляційної скарги, що позов було пред'явлено неналежним відповідачем по справі є помилковими та протирічать матеріалам справи.

Крім того, посилання представника позивача Захарова О.О. щодо незастосування судом першої інстанції строку позовної давності для вимог про стягнення пені, висновків суду не спростовують.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

При укладанні кредитного договору сторони домовились, що строк позовної давності до вимог за кредитним договором (в тому числі щодо стягнення неустойки) становить 10 років (п. 8.6).

Таким чином, при зверненні до суду з відповідним позовом банком було здійснено розрахунок заборгованості зі сплати пені з урахуванням строку позовної давності передбаченого п. 8.6 кредитного договору.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді -