Рішення № 5035171, 15.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.09 Справа№ 3/192

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: ТзОВ „Транс агентство плюс”, м. Алчевськ

До відповідача: ТзОВ „Яблуневий дар”, м. Городок

Про стягнення 995 694,41 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Ткач Ю.В. –представник

від відповідача: Дашо А.Ю. –представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Транс агентство плюс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Яблуневий дар” про стягнення 995 694,41 грн.

В судовому засіданні 15.10.2009 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю, однак просить суд зменшити розмір штрафних санкцій та відстрочити сплату заборгованості до 01.12.2009 року. Позивач проти відстрочення сплати заборгованості не заперечив про що поставив свій підпис на відзиві відповідача.

Не зважаючи на визнання позову представником відповідача, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому завданні 15.10.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

25.11.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Транс агентство плюс” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Яблуневий дар” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 11-К.

На виконання умов договору 19.12.2008 року та 29.12.2008 року позивачем було поставлено відповідачу товар 1 449 746,40 грн. за який відповідач зобов’язувався оплатити, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково оплативши за отриманий товар 700 000,00 грн.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 749 846,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано три відсотки річних в сумі 22 272,45 грн. та інфляційних втрат в сумі 73 077,32 грн. Крім того, відповідно до п.5.3 Договору № 11-К позивачем нарахована пеня в сумі 150 498,24 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору № 11-К відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 1 449 746,40 грн., що підтверджується розхідними накладними за № ТНД-000113 від 19.12.2008 року та за №ТНД-000122 від 29.12.2008 року.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 11-К оплата за отриманий товар здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки товару.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу за отриманий товар 749 846,40 грн. які підлягають до стягнення.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань позивачем нараховано в межах строку: три відсотки річних за період 19.01.209 року по 03.09.2009 року в сумі 22 272,45 грн. та інфляційні втрати за період лютий-червень 2009 року в розмірі 73 077,32 грн. підлягають до стягнення.

Крім того, відповідно до п. 5.3 Договору № 11-К за порушення строків оплати Покупець оплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, що при розрахунку позивача складає 150 498,24 грн.

Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, однак просить суд зменшити розмір штрафних санкцій та відстрочити виконання рішення до 01 грудня 2009 року.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч вказаним статтям відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір штрафних санкцій, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним договірного зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про недоведеність відповідачем його вимоги щодо зменшення розміру стягуваних з нього штрафних санкцій та відсутність правових підстав для їх зменшення, а відтак нарахована позивачем пеня в розмірі 150 498,24 грн. підлягає до стягнення.

Що стосується клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, то слід зазначити наступне:

Згідно з положеннями статті 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене також пунктом 6 статті 83 ГПК України.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Аналогічною є позиція ВГС України, відображена в п.2 Роз’яснення ВГС України № 02-5/333 від 12.09.96 р. „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” із змінами і доповненнями .

Враховуючи те, що позивач не заперечує щодо відстрочення виконання рішення терміном до 01.12.2009 року, господарський суд вважає за доцільне задоволити клопотання відповідача і відстрочити виконання рішення до 01.12.2009 року.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 9 956,94 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 33, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Яблуневий дар” (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 274-а, код ЄДРПОУ 32475074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс агентство плюс” (Луганська область, м. Алчевськ, проспект Металургів, 47, код ЄДРПОУ 33451646) –749 746,40 грн. –основного боргу, 22 272,45 грн. –трьох відсотків річних, 73 077,32 грн. - інфляційних втрат, 150 498,24 грн. –пені, 9 956,94 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відстрочкою виконання рішення до 01 грудня 2009 року.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.10.2009 року.

Суддя Березяк Н.Є.