Ухвала суду № 50351643, 09.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Провадження № 22ц/790/6719/15 Головуючий 1 інст. - Чайка І.В.

Справа № 641/5809/15-ц

Категорія : захист прав споживача Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В,

за участю секретаря - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28 липня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що 25 вересня 2014 року між ним та відповідачем укладено договір - заява про банківський строковий вклад (депозит) «Класік», за умовами якого він вніс на депозит Банку грошові кошти в іноземній валюті на Вкладний рахунок у сумі 10 000 доларів США на строк до 25 квітня 2015 року з виплатою вкладникові процентів за ставкою 11,60% річних. Зобов'язання за договором відповідач не виконав, ані грошових коштів, ані нарахованих процентів у зазначений в договорі строк Банк не виплатив.

Тому, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його користь суму внесених на депозитний рахунок коштів у розмірі 10 000 доларів США (а.с.35).

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28 липня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу у розмірі 10 000 доларів США, а також стягнуто з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави судовий збір у розмірі 2 235,80 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає на неправомірність стягнення суми в іноземній валюті без переведення її в українську за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення; вказує на невірний розрахунок стягнутої суми судового збору, оскільки судовий збір мав бути розрахований за курсом НБУ станом на момент подачі позову, а не ухвалення рішення.

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином причин неявки представника до суду не надав.

Неявка представника відповідача, належно повідомленого про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, який приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за договором банківського вкладу (депозиту) відповідач не виконав, у визначений договором строк банківський вклад позивачеві не повернув, що є підставою для його стягнення.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Вимогами ст.ст. 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 25 вересня 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір-заява про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» в іноземній валюті строком до 25 квітня 2015 року, за умовами якого сума вкладу становить 10 000 доларів США з відсотковою ставкою 11,60 % річних (а.с.9-10).

Статтями 626, 629, 651 ЦК України встановлено, що договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, він є обов'язковим для виконання сторонами, а зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 530, 525 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

23 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про повернення 25 квітня 2015 року банківського вкладу у розмірі 10 000 доларів США, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору (а.с.11), проте грошові кошти Банком не повернуто.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Пунктом 1.6. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 №516, Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Згідно приписам частини 1 статті 66 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Статтею 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Посилання представника відповідача на постанови НБУ, що обмежують право вкладника на отримання вкладу, суперечать нормам ЦК України, а тому суд повинен застосовувати акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку про необхідність застосування в даному випадку положень статей 1058, 1060 ЦК України, відповідно до яких відмова відповідача у достроковій видачі депозиту є незаконною. Як вже зазначалося, положення ЦК України передбачають обов'язок банку повернути вклад на першу вимогу вкладника.

Також є вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення коштів у валюті, зазначеній у договорі банківського вкладу, а саме у доларах США. Це узгоджується з роз'ясненнями, наданими в абзаці 3 пункту 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 p. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» - згідно яких суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, випадках і в порядку, встановлених законом.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильності розрахунку суми судового збору, колегія суддів не враховує.

Відповідно до ч 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Статтею 6 вищезазначеного Закону визначено, що за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

У Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (абзац 2 пункту 11) роз'яснено, що порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, у випадках та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК), передбачено в абзаці 2 частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір». У цьому випадку ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову.

Враховуючи вищевикладене, як за пред'явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307,ст.ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: