Рішення № 5034975, 07.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2009 р. Справа № 60/176-09

вх. № 7619/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Кіпенко Я.І., довіреність №06/10-1 від 06.10.2009р.

відповідача - Тарасов А.Г., довіреність №08-11/3683/2-08 від 25.12.2008р.

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Імпульс-В", с. Комунар

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Імпульс-В"(позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про визнання нежитлової будівлі - салону - магазину з продажу автомобілів літ. "Б-1", загальною площею 380,0 кв.м. об`єктом завершеного будівництва та визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю - салон - магазин з продажу автомобілів літ. "Б-1", загальною площею 380,0 кв.м., розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,0825 га за адресою: м. Харків, вул. Муранова, 8/10.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Рішенням 34 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 24.06.2009р. №136/09 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування" позивачу надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0825 га, в межах договору оренди землі від 29.06.2005 року № 7272/05 для будівництва салону-магазину по продажу автомобілів по вул.Муранова, 8 до 31.12.2011. Позивачем було збудовано салон - магазин по продажу автомобілів відповідно до проектної документації, узгодженої та зареєстрованої в управлінні містобудування та архітектури м.Харкова за № 319/08 від 09.09.2008 р. та на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 21.11.2008 р. № 08/098, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, крім того, згідно технічного висновку спірний об`єкт має добрий технічний стан і не має обмежень по нормальній експлуатації за цільовим призначенням, тому позивач вважає, що суд може визнати за ним право власності на вказане нерухоме майно, оскільки майно набуто правомірно та здійснене будівництво не порушує права інших осіб.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2009 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 07 жовтня 2009 року о 09:40.

Позивач у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити, надав супровідним листом документи, а саме довіреність №06/10-1 від 06.10.2009р. та довідку про вартість майна №07/10-1 від 07.10.2009р., які судом приймаються та долучаються до матеріалів справи.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні, зокрема посилаючись на те, що ним не було порушено права позивача, однак письмового відзиву та витребуваних попередньою ухвалою суду документів не надав.

Відповідач супровідним листом 07 жовтня 2009 року надав копію довіреності №08-11/3683/2-08 від 25.12.2008р., яка судом долучається до матеріалів справи.

07 жовтня 2009 року через канцелярію господарського суду Харківської області надійшла заява (вх. №24003) про вступ у справу Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. В цій заяві Інспекція просить залучити її до розгляду у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з тих підстав, що рішення по справі може вплинути на її права та обов`язки, оскільки згідно діючого законодавства на неї покладено здійснення архітектурно-будівельного контролю.

Суд, розглянувши дане клопотання, встановив наступне.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Аналіз зазначеної норми права дає суду підстави вважати, що особа яка бажає вступити у справу як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору повинна подати відповідну заяву, в якій зазначається на стороні позивача чи відповідача братиме участь третя особа, при цьому ця особа, повинна знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін, крім того, у заяві повинно також бути зазначено підстави вступу або залучення, які полягають у тому, які правовідносини існують у третьої особи з однією з сторін та яким чином рішення суду вплине на ці правовідносини.

Як вбачається із даної заяви, Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області не зазначено на стороні позивача чи відповідача братиме участь третя особа, в яких правовідносинах вона знаходитися з однією зі сторін та яким чином рішення суду вплине на ці правовідносини.

До того ж, згідно положення про Державну архітектурно - будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 18.10.2006 р. Державна архітектурно - будівельна інспекція (Держархбудінспекція) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінрегіонбуду і йому підпорядковується і її основними завданнями є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва, виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури (далі - державний архітектурно-будівельний контроль), тобто Держархбудінспекція є суб’єктом владних повноважень в галузі державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п. 5 Положення вона має право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, звертатися до суду у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області є територіальним органом Держархбудінспекції та, відповідно, також суб’єктом владних повноважень в галузі державного архітектурно-будівельного контролю, і у випадку виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури, згідно зі ст. ст. 3, 17 КАС України має звертатись з відповідним позовом до адміністративного суду.

Спір щодо визнання права власності на самочинне будівництво стосується прав і обов’язків особи, яка здійснила таке будівництво, власника (користувача) земельної ділянки, на якій здійснено таке будівництво, а також осіб, права яких порушує самочинне будівництво.

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, про що зазначається у відповідній постанові від 18 грудня 2008 року у справі № 29/601-07.

Враховуючи вищевикладене, заява Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, про допущення її до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

10 березня 2009 року між Корпорацією "СПІВДРУЖНІСТЬ КОМП" (правонаступник корпорації "АИС") та позивачем було укладено договір купівлі - продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 840. За цим договором Корпорація "СПІВДРУЖНІСТЬ КОМП" передала позивачу у власність незавершений будівництвом об`єкт літ. "Б-1", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Муранова, 8. Готовність незавершеного будівництва склала 80%, об`єкт знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0825 га, кадастровий номер 6310137200:04:015:0001, цільове призначення - несільськогосподарське призначення - землі житлової та громадської забудови (п.1 договору).

Відповідно до рішення 34 сесії 5 скликання Харківської міської ради за №136/09 від 24 червня 2009 року "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування" позивачу було вирішено надати в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0825 га в межах договору оренди землі від 29.06.2005 року № 7272/05 для будівництва салону-магазину по продажу автомобілів по вул. Муранова, 8, до 31.12.2011 р. (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

Судом встановлено, що додатком №1 до вищенаведеного рішення передано позивачу функції замовника для будівництва салону - магазину по продажу автомобілів по вул. Муранової,8, припинено корпорації "АИС" право користування земельною ділянкою загальною площею 0,0825 га по вул. Муранова, 8, надано позивачу в оренду земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 0,0825 га, в межах договору оренди землі від 29 червня 2005 року №7272/05 для будівництва салону - магазину по продажу автомобілів по вул. Муранова, 8 до 31.12.2011р. та договір оренди землі від 29 червня 2005 року №7272/05 вирішено вважати таким, що втрачає чинність з моменту державної реєстрації нового договору оренди землі з позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачу, належить право споруджувати на земельній ділянці, загальною площею 0,0825 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Муранова, 8 салон - магазин.

Пунктом 4.3.2. Рішення 34 сесії 5 скликання Харківської міської ради №136/09 від 24.06.2009р. зобов`язано юридичних та фізичних осіб розробити та погодити у встановленому порядку проектну документацію на будівництво об`єктів.

Судом встановлено, що позивач відповідно до проектної документації, що була узгоджена та зареєстрована в управлінні містобудування та архітектури м.Харкова за № 319/08 від 09.09.2008 року та на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 21.11.2008 року № 08/098, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області здійснив будівництво салону - магазину по продажу автомобілів по вул. Муранова, 8 у м.Харків.

Загальні ознаки нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) визначені ст. 181 Цивільного кодексу України - це об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Позивач здійснив на зазначеній земельній ділянці будівництво салону - магазину, яке є нерухомим майном.

22 липня 2009 року на замовлення позивача Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" було виготовлено технічний паспорт, згідно з яким загальна площа салону - магазину з продажу автомобілів літ. "Б-1" складає 380,0 кв.м.

Балансова вартість зазначених громадських будівель складає 580000,00 грн., що підтверджується довідкою про вартість майна №07/10-1 від 07 жовтня 2009 року.

Згідно з ч. 3 ст. 375 Цивільного кодексу України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно висновку за результатами експертного будівельно - технічого дослідження будівлі салону - магазину по продажу автомобілів, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Муранова, 8, виконаного 30 липня 2009 року повним господарським товариством "Баранов та К" - упроваджувальне підприємство "Центр - Персонал", що діє на підставі ліцензії АБ №105894, виданої Комітетом будівництва, архітектури та житлової політики від 05.07.2005р., будівництво салону-магазину по продажу автомобілів літ. „Б-1" загальною площею 380,0 кв.м. на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Муранова, 8 здійснено позивачем із додержанням встановлених норм і правил, у відповідності з діючими будівельними, радіаційними, екологічними, санітарними і нормами пожежної безпеки, а також вимогами промислової безпеки, охорони праці, горяного та державного енергетичного нагляду. Об`єкт збудовано у відповідності з проектом, технічний стан досліджувальних будівель віднесено до 1-ї категорії технічного стану, тобто технічний стан добрий і не має обмежень по нормальній експлуатації за цільовим призначенням.

Листом від 28 липня 2009 року № 1790233 КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" повідомило позивача про доцільність присвоєння спірній будівлі поштової адреси: м.Харків, вул.Муранова, 8/10.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом та право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Статтею 4 Закону України “Про власність” передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.

Згідно із статтею 48 зазначеного Закону передбачено, що Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом, господарським судом або третейським судом.

Відповідно до ч.1 та ч. 4 статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб’єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб’єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Положення статті 20 Господарського кодексу України забезпечують можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, в т.ч. шляхом визнання наявності права.

Згідно ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не надав доказів того, що спірне майно належить на праві власності йому або іншим особам.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання права власності на спірну нежитлову будівлю є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог відносно визнання нежитлової будівлі - салону - магазину з продажу автомобілів літ. "Б-1", загальною площею 380,0 кв.м. об`єктом завершеного будівництва суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів можуть захищатися способами визначеними ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб"єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов"язку зобов"язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб"єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв"язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд встановив, що чинним законодавством України не передбачено такого способу захисту порушеного права чи інтересу, як визнання майна об`єктом завершеного будівництва, по суті, така вимога спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в частині визнання нежитлової будівлі - салону - магазину з продажу автомобілів літ. "Б-1", загальною площею 380,0 кв.м. об`єктом завершеного будівництва.

Приймаючи до уваги, що позивач у позовній заяві просить судові витрати покласти на позивача, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід залишити за позивачем.

Судом встановлено, що згідно довідки про вартість майна №07/10-1 від 07 жовтня 2009 року вартість спірного майна складає 580000,00 грн., однак позивачем сплачено до державного бюджету лише 85,00 грн., що підтверджується квитанцією №949707 від 31.08.2009р., тому суд вважає за необхідне достягнути з позивача на користь держбюджету несплачене державне мито за подачу позовної заяви майнового характеру у розмірі 5800,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 48 Закону України “Про власність”, ст.ст. 15, 16, ч.2 ст. 328, ст.ст. 331, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 147 Господарського кодексу України, ст. 4 Закону України “Про власність”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 12, 27, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області про вступ у справу в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відмовити.

Позов задовольнити частково.

Визнати за Приватним підприємством "Імпульс - В" (62490, Харківська область, с. Комунар, вул. Озерна, 5, код ЄДРПОУ 33724985) право власності на нежитлову будівлю - салон-магазин з продажу автомобілів літ. "Б-1" загальною площею 380,0 кв.м., розташованої на земельній ділянці загальною площею 0,0825 га за адресою: місто Харків, вул. Муранова, 8/10.

Врешті частині позову щодо визнання нежитлової будівлі - салону - магазину з продажу автомобілів літ. "Б-1", загальною площею 380,0 кв.м. об`єктом завершеного будівництва - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Імпульс - В" (62490, Харківська область, с. Комунар, вул. Озерна, 5, код ЄДРПОУ 33724985) на користь держбюджету України, одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200,символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011 державне мито в сумі 5800,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 12 жовтня 2009 року.

Суддя

справа №60/176-09