Постанова № 5034689, 06.10.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2009 р.

№ 05-5-45/20448

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е.

Чернова Є.В.

Цвігун В.Л.

розглянув матеріали

касаційної скарги ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на постанову від 22.06.2009 Київського апеляційного

господарського суду

у справі № 05-5-45/20448 господарського суду м. Києва

за позовом ТОВ "Мануфактура"

до 1.ТОВ "Нью текстиль лайн"

2.ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення 17119, 94 грн.

за участю представників сторін:

позивача:

відповідача:

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ „Мануфактура” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Нью текстиль лайн” і Відкритого акціонерного товариства „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” 17 119,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.09р. № 05-5-45/20448 позовну заяву ТзОВ „Мануфактура” повернуто без розгляду на підставі пунктів 3, 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України: у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оскаржуваної суми; не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі (суддя Балац С.В.).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач просить стягнути з відповідача-2 суму заборгованості та нараховані санкції за порушення зобов’язань, а з відповідача-1 просить стягнути суму, в межах якої відповідач-1 поручився солідарно відповідати за зобов’язаннями відповідача-2 перед позивачем. Тобто позивач просить стягнути з відповідача-2 повну суму заборгованості останнього разом з сумою нарахованих санкцій та додатково стягнути з відповідача суму в розмірі поруки відповідача 2 за відповідача 1 перед позивачем. Позивачем не вказано обставин, на яких ґрунтуються вимоги про стягнення з відповідачів суми більше ніж сума зобов’язання, оскільки такі вимоги можуть заявлятися солідарно до обох відповідачів одночасно, а не окремо до кожного з відповідачів та на суму що перевищує розмір зобов’язання. Тобто позивачем не вказано обставин на яких ґрунтується вимога про стягнення суми більшої ніж розмір зобов’язання та розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Окрім того, судом не прийнято платіжне доручення № 999 від 02.04.09р. про сплату державного мита, як належний доказ, оскільки дане платіжне доручення не відповідає вимогам пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.09р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.09р. скасовано, позовну заяву повернуто до суду першої інстанції для розгляду (колегія суддів у складі: Пашкіна С.А.. Калантай Н.Ф., Коротун О.М.).

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, ВАТ "Гірничо-збагачувальний комбінат звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції невірно надав юридичну оцінку наявним матеріалам справи, а саме, факту подання позивачем вимог в розмірі більшому ніж сума зобов'язання, чим порушив ст. 43, п.3 ст. 63 ГПК України. В порушення п.4 ст. 63 ГПК України встановив факт належної сплати державного мита , але на зворотному боці платіжного доручення від 02.04.09 в якості другого підпису стоїть підпис заступника головного бухгалтера, а позивачем не надано доказів того , що зазначена особа має право другого підпису.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги до відповідача.

Порядок повернення судом позовної заяви без розгляду регламентується статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, яка містить вичерпний перелік підстав, які тягнуть за собою повернення позовної заяви.

Вимоги до форми і змісту позовної заяви визначено статтею 54 ГПК України, а статтею 57 даного Кодексу встановлено, що до позовної заяви повинні додаватися, зокрема, докази сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі, документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що в позовній заяві ТОВ „Мануфактура” посилається на договір №1522д від 30.07.08р, укладений між ТзОВ „Мануфактура” і ВАТ „Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, відповідно до умов якого ВАТ „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” зобов’язався прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до умов договору поруки № 01/22/08-01Ю від 01.12.08р., укладеного між ТОВ „Мануфактура” і ТОВ „Нью текстиль лайн”, ТОВ „Нью текстиль лайн” зобов’язався відповідати перед ТОВ „Мануфактура” в розмірі, що не перевищує 500 грн. за несвоєчасне виконання всіх зобов’язань ВАТ „Південний гірничо-збагачувальний комбінат”.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що текст позовної заяви містить посилання на докази, що підтверджують викладені в заяві обставини та надані до позовної заяви, ці докази перелічені в додатку до заяви.

Відповідно до пункту 3.3 роз’яснення Вищого господарського суду України № 02-5/289 від 18.09.097р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами і доповненнями, якщо у позовній заяви є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Стаття 38 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з частиною першою статті 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15.

В пункті 5 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.98 (зі змінами і доповненнями) „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується державним митом. Згідно з пунктом 14 Інструкції Про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 14.02.06 № 53 у разі безготівкового перерахування державного мита з рахунка платника відповідальний виконавець установи банку зобов’язаний на лицевій чи зворотній стороні останнього примірника платіжного доручення, який видається платнику, зробити відповідний напис (помітку) про зарахування державного мита до державного бюджету. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення.

Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що до матеріалів позовної заяви додано платіжне доручення № 999 від 02.04.09р., акцептоване ВАТ „ВТБ Банк” відділенням „Київська регіональна дирекція”, в якому отримувачем державного мита вказано Управління державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва із зазначенням рахунку отримувача №31110095700011, коду 26077968 та коду банку отримувача 820019, що підтверджує перерахування державного мита до державного бюджету за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

Згідно з пунктом 14 Інструкції відповідальні працівники установи банку на зворотній стороні платіжних доручень зробили напис про зарахування державного мита до державного бюджету.

Пункт 3.3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.97р. (зі змінами і доповненнями) „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” передбачає право суду згідно з пунктом 4 статті 65 Господарського процесуального кодексу України витребувати від позивача чи кредитора підтвердження територіального органу державного казначейства України у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету України.

Оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету може і повинен витребувати від позивача або особи, що подала позовну заяву, відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним господарським судом вірно застосовані норми господарського процесуального права і підстави для скасування оскаржуваного судового акта відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115,1117,1119,11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.09р. у справі № 05-5-45/20448 господарського суду м. Києва –без змін.

Головуючий В. Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун