Постанова № 5034557, 09.10.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.10.2009 р. справа № 9/49

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю представників сторін:

від позивача:

Овчаренко А.В. (довіреність б/н від 28.09.09р.),

від відповідача:

Кожем’якін С.А. (довіреність б/н від 20.08.09р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства «Будмонтажгруп», м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від

22.07.2009 року

по справі

№ 9/49

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрики «Варіант», м.Харків Харківської області

до

Приватного підприємства «Будмонтажгруп», м.Донецьк

про

стягнення 529779 грн. 18 коп.

В С Т А Н О В И В:

У 2009 році Товариство з обмеженою відповідальністю Фабрика «Варіант», м.Харків Харківської області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Будмонтажгруп», м.Донецьк про стягнення суми заборгованості у розмірі 529 779 грн. 18 коп. по сплаті вартості товару за Договором купівлі-продажу № 159 від 04.09.08р., № 169 від 13.10.08р., а саме: 397 972 грн. 05 коп. – сума основного боргу, 27 241 грн. 30 коп. –інфляційні, пені в розмірі 19 891 грн. 51 коп., штрафу у сумі 79 594 грн. 40 коп. та 3% річних –5 079 грн. 92 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.07.09р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрики «Варіант», м.Харків Харківської області були задоволені в повному обсязі.

Відповідач, Приватне підприємство «Будмонтажгруп», м.Донецьк, з рішенням суду першої інстанції не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому він звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 22.07.09р. скасувати.

В судовому засіданні, яке відкладалося, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрикою «Варіант», м.Харків Харківської області усно висловив заперечення на апеляційну скаргу та просив залишити рішення господарського суду Донецької області від 22.07.09р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 9/49 та пояснень представників сторін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Фабрики «Варіант», м.Харків Харківської області (далі –Продавець), та відповідачем, Приватним підприємством «Будмонтажгруп», м.Донецьк (далі –Покупець), були укладені Договори купівлі-продажу № 159 від 04.09.08р. та 169 від 13.10.08р. (далі –Договори).

Відповідно до вимог пункту 2.1 Договорів, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця комплект опалубки (далі –Товар), кількість, комплектність, ціна та асортимент якого визначені у Специфікації, а Покупець приймає на себе зобов'язання оплатити повну вартість та прийняти Товар згідно умов Договору.

Пунктом 4.1 Договорів передбачено, що право власності на товар зберігається за Продавцем до повної оплати Покупцем прийнятого товару в обсязі, що визначений відповідними товаророзпорядчими документами.

Документом, що засвідчує факт та обсяг передачі Товару Покупцю є відповідна товаророзпорядча накладна, що підписується представниками обох Сторін, та вручається Продавцем Покупцю в момент фактичної передачі Товару на складі Покупця (пункти 5.2 Договорів).

Як зазначив позивач, відповідно до Видаткових накладних № ВА-0001729 від 07.10.08р. та № ВА-0001765 від 14.10.08р. було здійснено передачу відповідачу Товару загальною вартістю 452 927 грн. 05 коп., а саме: на суму 236 885 грн. 04 коп. за Договором № 159 та на суму 216 087 грн. 01 коп. за Договором 169.

Відповідач за отриманий Товар за Договором № 159 від 04.09.08р. розрахувався частково у сумі 55 000 грн., залишивши заборгованість у розмірі 181 885 грн. 04 коп. За Договором № 169 від 13.10.08р. товар на суму 216 087 грн. 01 коп. взагалі не був оплачений відповідачем. За цих підстав, позивач звернувся до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача суми заборгованості і штрафних санкції у розмірі 529 779 грн. 18 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції неправомірно задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрики «Варіант», м.Харків Харківської області про стягнення з Приватного підприємства «Будмонтажгруп», м.Донецьк суми заборгованості у розмірі 529 779 грн. 18 коп. по сплаті вартості товару за Договорами купівлі-продажу № 159 від 04.09.08р., № 169 від 13.10.08р., які зазначені позивачем підставою позову, з огляду на наступне:

В обґрунтування позовних вимог позивач надав документи, які, на його думку, підтверджують заборгованість відповідача саме за Договорами купівлі-продажу № 159 від 04.09.08р., № 169 від 13.10.08р., але надані первинні документи не є належними доказами того, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем саме за вищевказаними Договорами в розумінні вимог ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційною інстанцією розглянуті та не прийняті до уваги ствердження позивача про належність цих доказів, оскільки позивач повинен був надати документи, які б підтверджували факт їх відношення до цих Договорів та оформлення належним чином даних господарських операцій в бухгалтерському і податковому обліку підприємства.

Так, надані позивачем Видаткові накладні №№ ВА-0001729 від 07.10.08р., ВА-0001765 від 14.10.08р. судовою колегією розглянуті та відхилені в якості доказів отримання відповідачем товару саме за спірними Договорами, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві України щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій та т.і., що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

А письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема, підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу –одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ у суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Але, як встановлено колегією суддів, з наданих позивачем Видаткових накладних не вбачається, що вони були складені та підписані на виконання умов саме Договорів купівлі-продажу № 159 від 04.09.08р., № 169 від 13.10.08р., що є підставою позову, оскільки підставою в них зазначені Специфікації №№ ВА-0000080 від 13.10.08р., ВА-0000079 від 04.09.08р., які взагалі відсутні в матеріалах справи. Специфікації елементів до Договорів не мають таких номерів.

До позовної заяви в якості доказів отримання відповідачем товару, позивач надав копії Довіреностей серії ЯПЛ № 223568 від 07.10.08р. та № 223572 від 14.10.08р., в яких зазначено, що особа, якій надано право отримання від позивача цінностей за Договором № 159 від 04.09.08р., повинна отримати товар –комплект опалубки відповідно в кількості 237 штук та на суму 217 грн., тоді як у Видаткових накладних, в яких міститься підпис цієї особи, взагалі відсутні така кількість товару та така вартість. Тому, ці Довіреності не мають доказової сили в даному випадку.

Суд передчасно прийняв рішення по цій справі, при неповному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, при недоведеності цих обставин, які суд визнав встановленими, оскільки сторонами не були виконані вимоги суду, викладені в ухвалах від 24.06.09р. та від 15.07.09р., не надані ані докази, що підтверджують підстави позову, ані письмові пояснення з цього приводу. Управління державної реєстрації Донецької міської ради на вимогу ухвали суду від 24.06.09р. повідомило про наявність в ЄДРПОУ підприємства відповідача, але без зазначення його юридичної адреси, за якою повинна відправлятися кореспонденція, з доданням форми запиту, який слід направляти для одержання такої відповіді.

З урахуванням вищевикладеного, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що позивачем недоведений факт наявності заборгованості у відповідача за поставлений товар саме за Договорами купівлі-продажу № 159 від 04.09.08р., № 169 від 13.10.08р., оскільки в обґрунтування заявленого позову позивач надав первинні документи, які не мають доказової сили.

Як вбачається з матеріалів справи, ніяких клопотань в частині зміни підстави позову відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з встановленням наявності між сторонами фактичних взаємовідносин з купівлі-продажу товару на підставі первинних документів про перехід права власності, суду першої інстанції до моменту прийняття рішення позивачем надано не було.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення передчасно були зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставами для скасування рішення, оскільки відповідач не був повідомлений належним чином про час та місце слухання справи і не міг на засадах рівності учасників судового процесу перед законом і судом захистити свої інтереси, а позивачем не доведені належними засобами доказування його позовні вимоги, тому у їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відшкодовуються з позивача по справі.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будмонтажгруп», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2009 року у справі № 9/49 –задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2009 року у справі № 9/49 –скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрики «Варіант», м.Харків Харківської області до Приватного підприємства «Будмонтажгруп», м.Донецьк про стягнення суми заборгованості у розмірі 529 779 грн. 18 коп. по сплаті вартості товару за Договором купівлі-продажу № 159 від 04.09.08р., № 169 від 13.10.08р., а саме: 397 972 грн. 05 коп. –сума основного боргу, 27 241 грн. 30 коп. –інфляційні, пені в розмірі 19 891 грн. 51 коп., штрафу у сумі 79 594 грн. 40 коп. та 3% річних –5 079 грн. 92 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрики «Варіант», 61017, Харківська область, м.Харків, вул.Шевченка, 325, ЗКПО 21170203 на користь Приватного підприємства «Будмонтажгруп», 83059 м.Донецьк, вул.Розенкова, 14/24, ЗКПО 34512272 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 2 648 грн. 90 коп.

Зобов’язати господарський суд Донецької області видати наказ.

Зобов’язати господарський суд Донецької області видати поворотний наказ при наявності умов, передбачених статтею 122 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п’ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий

Судді:

Надр. 5 прим: 1 –у справу; 2 –позивачу; 3 –відповідачу; 4 –ДАГС; 5 –ГС Дон. обл.; Ширіна Ю.М.