Рішення № 5034220, 15.10.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2009 р.

Справа № 14/1560

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РосАпатитінвест”, м. Хмельницький

до відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод”, смт. Теофіполь

про стягнення 2451401,88 грн.

Суддя Гладюк Ю. В.

Представники сторін:

Позивача: Везденецький В.В. - за довіреністю від 25.01.2006р.

Відповідача: Ромашин В.М. –представник за довіреністю від 15.07.2008 р.

з перервою в судовому засіданні

Суть спору: Позивач простить стягнути з відповідача 2451401,88 грн., з яких 2217600,00 грн. боргу за мінеральні добрива, поставлені згідно договору поставки №01/РА/ТЦ-09 від 13.01.2009 р. та 233801,88 грн. пені.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у письмовому відзиві на позов та його представник в судовому засіданні позов не визнає, посилається на те, що мінеральні добрива отримав від іншої юридичної особи. Тому при задоволенні позову відбудеться подвійне стягнення коштів за одні і ті ж добрива. Також відповідач звертає увагу суду на те, що за умовами договору оплата проводиться після поставки партії товару та доводить необґрунтованість нарахування пені .

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

13.01.2009р. між ТОВ "РосАпатитінвест” та ВАТ "Теофіпольський цукровий завод” був укладений договір поставки мінеральних добрив. За умовами цього договору позивач зобов’язався поставити відповідачу на протязі січня –лютого поточного року 1 180 тонн мінеральних добрив типу Діамофоска, а покупець прийняти вказаний товар та оплатити. Умовами договору передбачено, що в січні поставляється 538 тонн по ціні 3160 грн. за тону, а в лютому 642 тони по ціні 4200 грн. за тону.

Умовами договору також визначено, що поставка товару відбувається партіями. Оплата товару здійснюється протягом десяти банківських днів (п.п.3 та 4) після прийняття партії товару.

В січні 2009 року позивач не передавав відповідачу обумовлений договором товар.

18 лютого 2009 року відповідач отримав мінеральне добриво типу Діамофоска через Квасюка П.І. (довіреність від 18 лютого 2009 року № 258195) за трьома накладними, а саме: за накладною № РН-0000155, № РН-0000156, № РН-0000157 в загальній кількості 642 тони на суму 2 696 400 грн.

Розрахунки за отримане мінеральне добриво відповідач провів частково, що підтверджується банківським витягом, зокрема 01.04.2009р. на суму 290 000 грн. та 12.06.2009р. на суму 188 800 грн. Таким чином неоплаченим залишився товар на суму 2 217600 грн.

Пунктом 5 договору передбачено відповідальність покупця в вигляді пені за несвоєчасне проведення розрахунків.

27 липня 2009 року позивач направив відповідачу претензію з вимогою про оплату відпущеного товару. Відповідь на цю претензію відповідач надав 11 серпня 2009 року у якій гарантує, що проведе розрахунок до 01.10.2009р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно п.4 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до п.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (пе6редати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже виходячи з наведених правових норм та положень укладеного між сторонами договору у відповідача виник обов’язок оплатити отриманий товар.

Доводи відповідача про подвійне стягнення оплати за мінеральні добрива не підтверджуються матеріалами справи і тому судом до уваги не приймаються.

Також не можуть бути прийняті судом до уваги посилання відповідача на ненастання строку оплати виходячи з положень договору про оплату партії товару, оскільки умовами договору сторони не визначили які поставки вони відносять до партії товару. В той же час відпуск в один день всієї кількості міндобрив, передбаченої на лютий місяць, можливо віднести до поставки партії товару.

Решта доводів відповідача не заслуговують на увагу оскільки не впливають на його зобов’язання оплатити отриманий товар.

Умовами договору передбачено нарахування пені за прострочення розрахунків, а тому позивач підставно її нарахував. Проте при здійсненні розрахунку позивачем допущено помилки. Так позивачем не враховано те, що згідно договору строк оплати товару визначено з урахуванням банківських, а не календарних днів. Виходячи з цього першим днем прострочення є 5 березня 2009 року. Позивач же здійснив нарахування пені з 1 березня. Крім того 2009 рік має 365 днів, а не 366 як враховано в розрахунку. Тому обґрунтованою слід вважати пеню в сумі 230 627,81 грн.

Враховуючи наведене позов підлягає задоволенню частково, з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44,49,82,84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод” (смт. Теофіполь, вул. Жовтнева,12 ід. Код 05394995) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РосАпатитінвест” (м. Хмельницький, вул. Свободи 4/1. ід код 30621811) 2 217 600 грн. (два мільйони двісті сімнадцять тисяч шістьсот грн.) основного боргу, 230 627,81 грн.(двісті тридцять тисяч шістсот двадцять сім гривень 81 копійка) пені, 24482,27 грн. витрат на оплату державного мита та 117,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя