Рішення № 5034146, 07.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2009 р. Справа № 47/67-09

вх. № 6427/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Василюк О.І. за довіреністю від 29.04.2009р.;

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія", м. Харків

про стягнення 9225,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9225,60грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань щодо сплати за отриманий товар на підставі накладних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.

Присутній в судовому засіданні 07.10.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представив.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що згідно накладних №КР0003526 від 31.10.08р., №КР0003527 від 31.10.2008р., №КР0003618 від 11.11.08р.; №КР0003619 від 11.11.08р.; №КР0000340 від 26.02.09р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 35709,6грн.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, але його вартість сплатив лише частково, у розімірі 26484,00грн.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем після часткової сплати за отриманий товар становить у сумі 9225,60грн.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору направив на адресу відповідча вимогу№20 від 26.05.2009р. з проханням погасити заборгованість, яка залишилась без відповіді.

При цьому, боржник відповідно до ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 9225,60грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 102,00грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно Інвестиційна компанія" (61052, м. Харків, пров. Мало-Панасівський, 4/7, р/р 26007052298116 в ХГРУ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533, код ЄДРПОУ 32947858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт" (61141, м. Харків, вул. Павлівська, 5, р/р 260070132884 в ЗАТ "Сербанк Росії" м. Харків, МФО 320627, код ЄДРПОУ 31234054) заборгованості у розмірі 92225,60грн., держмита у розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 07.10.2009р.